Сполучені Штати послаблюють нафтове ембарго на Кубу, підтримуючи приватний бізнес у важкі часи
Новий підхід Вашингтона до паливної кризи на Кубі
Після запровадження жорстких обмежень на імпорт нафти до Куби, що викликало масштабну кризу в останні десятиліття, адміністрація Трампа почала дозволяти американським компаніям відправляти пальне приватним підприємствам на острові.
Також дозволено оформлення ліцензій для бізнесів із продажу венесуельської нафти непублічним структурам на Кубі, зокрема гуманітарним організаціям та малому сектору економіки.
Головна ідея — підтримати малий бізнес у спробах подолати глибоку енергетичну кризу, фактично оминути уряд Комуністичної партії, влада якої, за заявами Вашингтона, призвела країну до економічного колапсу.
Держсекретар Марко Рубіо підкреслює, що без глибокої економічної трансформації острів залишиться на межі руйнації.
Фокус на приватний сектор: спроба реанімувати економіку
«Приватний сектор на Кубі досить невеликий», — зауважив Рубіо на саміті країн Карибського басейну. «Він існує, але не має ресурсів, щоб впоратися з великими економічними викликами. Якби кубинська економіка функціонувала справжнім чином, приватний бізнес був би значно більшим».
Задля стимулювання змін у країні, Вашингтон намагається спонукати кубинський уряд полегшити умови для розвитку підприємництва, про що повідомив високопосадовець США на умовах анонімності.
Наразі постачання палива є обмеженими, але експерти вбачають у цьому сигнал — Сполучені Штати готові стати єдиною економічною підтримкою для Куби, за умови співпраці з владою.
- Використання постачання палива як важеля впливу;
- Підтримка приватного сектору, як центральної ланки в економіці;
- Показ світу, що США — ключовий союзник для острівної країни.
Інструмент впливу — нафтовий ресурс
Рікардо Ерреро з Cuba Study Group наголошує, що Америка може застосувати нафтові поставки як засіб для отримання поступок від кубинської влади.
Погодження між Вашингтоном і Гаваною: чи можливий «дружній» поворот?
Президент Трамп у своїх заявах зазначив, що обговорення з Кубою тривають. «Можливо, нас очікує дружнє «перейняття» Куби», — додав він, наголошуючи на глибоких проблемах, з якими стикається острів.
Днями Міністерство торгівлі США внесло дві ключові зміни до правил постачання палива:
- Дозвіл надсилати нафтові продукти без спеціальних ліцензій, якщо це не стосується урядових структур, військових або профспілок;
- Дозвіл продавати венесуельське паливо приватним підприємствам на Кубі.
Раніше Венесуела була головним постачальником пального для Куби, але після вторгнення США до Каракаса та взяття контролю над нафтовою галуззю, постачання перекрили — поглибивши енергетичний дефіцит на острові.
Крім того, адміністрація Трампа оголосила про тарифи на країни, які будуть постачати нафту Кубі, тримаючи таким чином тиск на режим.
Реакція кубинської влади та наслідки для населення
Президент Мігель Діас-Канель виступив проти блокади, але готовий приймати паливо для приватного сектору: «Це наше право, і ми робимо все можливе, щоб знову забезпечити країну пальним».
Але посилення контролю США залишає Кубу на межі масштабної соціально-економічної кризи. Зі скороченням робочих годин підприємств, зупинкою громадського транспорту та скасуванням авіарейсів через брак пального, від туризму вже серйозних збитків зазнає один із ключових секторів економіки.
Чому підтримка приватних підприємств має таке значення?
Приватний бізнес, за словами місцевих підприємців та експертів, є сьогодні справжнім «серцем» Куби.
Гуго Кансіо, бізнесмен із Південної Флориди, що володіє онлайн-супермаркетом для кубинських родин, повідомив, що тепер має можливість відправляти пальне для перевезення товарів.
Без пального постачальники ризикують втратити сотні контейнерів із їжею, що гниють просто в портах.
Куба виробляє певну кількість нафти, втім, запасів вистачить лише на кілька тижнів, що підсилює напругу для комуністичного режиму, котрий стоїть на межі критичного моменту.
Альдо Альварес, власник інтернет-магазину на Кубі, розповів, що йому довелося припинити діяльність через накопичення товарів у порту та відсутність пального для їх доставки.
Він додає, що бізнесмени, які раніше не займались імпортом пального, потребують часу для адаптації до нових правил і процедур.
