Величезний банер зі світлинами зниклих і полонених бійців 57-ї бригади розгорнули в Кропивницькому
Щотижнева акція на площі Героїв Майдану
8 березня у Кропивницькому на площі Героїв Майдану відбулась чергова акція «Не мовчи. Полон вбиває». Родини військових 57-ї окремої мотопіхотної бригади вперше презентували гігантський восьмиметровий прапор, вкритий світлинами безвісти зниклих та полонених воїнів цієї частини. З 2022 року такі заходи проходять щонеділі, об’єднуючи батьків, дружин, дітей та близьких захисників різних бригад і військових підрозділів.
Слова від організаторів і рідних
Співорганізаторка акції та мати безвісти зниклого Дмитра Іванова, Олена Іванова, розповідає про масштаб прапора і його важливість:
«На прапорі розміщено 374 фото наших загублених та полонених бійців 57-ї бригади. Звісно, це не усі, хто зник чи перебуває в полоні. Ті родичі, чиї близькі відсутні на полотні, можуть долучитися та надати світлини своїх героїв.»
Олена Іванова тримає прапор із фото та інформацією про Дмитра Іванова. Кропивницький
Дорожня карта прапору – до Одеси
Після заходу прапор відправлять на подальше побачення з містами України, зокрема далі його привезуть до Одеси. За словами Олени Іванової, ідея створення єдиного масштабного полотна належить родинам військовослужбовців, щоб увічнити пам’ять усіх безвісти зниклих та полонених захисників нашої держави. Загальна їх кількість, за приблизними підрахунками, сягає близько 1200 осіб.
«Цей прапор — наш голос, наша боротьба. Ми прагнемо, щоб усі знали: кожен із цих хлопців – не просто число, а жива історія, яку варто повернути додому.»
Учасники акції тримають прапори із світлинами безвісти зниклих та полонених солдатів. Кропивницький, 8 березня 2026 року. Кропивницький
Що означає «безвісти зниклі» для родин
Через ці щемливі акції близькі воїнів прагнуть нагадати суспільству про долю тих, хто зник у небі війни, але досі живий у серцях рідних. Ольга Іванова, учасниця акції, наголосила:
«Ми хочемо показати, що вони не просто статистика. Ми – їхній голос, їхня сила. І кожен полонений обов’язково має повернутися додому. Безвісти зниклі — не означає загиблі.»
Особисті історії як частина великої боротьби
На заході звучали долі конкретних героїв, їхніх родин, що тримаються надії та водночас переживають біль втрати:
- Інна Годованець ділиться сумом за братом Юрієм Даскалом, який зник безвісти 20 березня 2024 року на Харківському напрямку. Він служив у групі інженерного забезпечення 57-ї бригади, мобілізований у березні 2022-го, прослужив 2,5 роки.
- Катерина Озерна розповідає про сина Ігоря, якого не бачили після завдання 7 грудня 2023-го на Куп’янському напрямку. Вона сподівається на весну у серцях усіх родин і на повернення захисників.
- Оксана Квашук вже понад три роки шукає брата Андрія Чоботаря, добровольця з бригади «Рубіж», який зник під час бою на Бахмутському напрямку у 2022 році. Восьмиметровий банер з його іменем став частиною великої пам’яті про загиблих та безвісти зниклих.
Плакат із закликом: «8 березня ми не просимо квітів. Поверніть рідних». Кропивницький
Кількість учасників та тривалість
За підрахунками Олени Іванової, на акції було близько 215 учасників. Захід тривав близько години, протягом якої мовчання переривалося щемливими історіями, що вкотре нагадують про ціну війни і головну мету – повернути кожного додому.
