17 жовтня в Олександрівці Кіровоградської області відбулася акція на підтримку військових, зниклих безвісти та полонених
У селищі Олександрівка зібралися люди, які підтримують воїнів, що зникли під час бойових дій або перебувають у полоні. Ця патріотична ініціатива має назву «Моє серце чекає тебе» і відбувається у громаді з грудня 2025 року. Організаторами виступає спільнота родин зниклих безвісти «Об’єднані надією».
Як проходила акція
Про захід журналістам розповіла співорганізаторка Ліна Назаренко. Зазвичай захід починається опівдні, і цього разу близько півсотні жителів зібралися біля Алеї надії, що розташована неподалік дитячо-юнацької спортивної школи на центральній вулиці селища. Хоч кількість учасників була трохи меншою, ніж зазвичай, через прохолодну погоду та тривожні новини останніх днів, атмосфера залишалася теплою і щирою.
«Ми традиційно взяли з собою фотографії рідних, прапори і несли нашу підтримку. Сьогодні з нами був заступник селищного голови Василь Скляренко, який також поділяє нашу турботу і надії», — розповіла пані Ліна.
Заступник селищного голови Василь Скляренко і співорганізаторка спільноти родин зниклих безвісти «Об’єднані Надією» Тетяна Бондаренко. Фото: Ліна Назаренко
Розповіді родин: історії найбільших надій та болю
Надія Терещенко шукає свого сина Володимира
Володимир — військовослужбовець 95-ї бригади, який зник безвісти 1 березня 2024 року неподалік села Терни на Донеччині. Він воював із 2022 року і цього листопада йому мало б виповнитися 34 роки.
«Тоді йому було 31. Його побратим розповідав, що 29 лютого вони з товаришем пішли на бойове завдання. Після початку штурму й артилерійського обстрілу були спроби вийти з небезпечної зони, але росіяни контролювали територію. Вони намагалися прорватися самотужки, поки були на зв’язку, але потім зв’язок обірвався. Всі сподіваються, що вони в полоні», — ділиться Надія.
Окрім матері, Володимира чекають батько, дружина, кілька братів, сестра і племінники. Надія сама п’ятеро дітей виховує, вже третій рік живе в Олександрівці, але родина розкидана по різних куточках України, а також в Польщі.
«У нас вдома багатодітна сім’я, чоловік і я придбали хату тут. Дружина Володимира живе на Дніпропетровщині, інші діти — у Києві, Київській області та за кордоном. Всі з надією чекають його живим», — розповідає вона.
Надія Терещенко. Фото: Ліна Назаренко
Карина Локотош розшукує батька Івана Іванова
Іван Іванов служить із 17 грудня 2025 року у 155-й бригаді на Покровському напрямку. Він зник безвісти 9 березня 2026 року поблизу села Гришине. Йому 46 років.
«Ми активно шукали інформацію з перших днів після зникнення. З’ясували, що його останній зв’язок припадав на ранок, коли неподалік були скиди дронів. Один солдат повідомив, що після цього Івана і ще одного бійця не бачили. На відео з дрона видно, що він був живий і не отримав поранень в ту мить», — розказує донька Карина.
Окрім Карини, на Івана чекають дружина, дві доньки та троє онуків. Карина — старша з трьох сестер, і всі вони тримають віру, що тато повернеться додому.
Родина Івана Іванова. Фото: Ліна Назаренко
Подальші плани та підтримка громади
Акція триває приблизно годину, і вже заплановано наступну зустріч за два тижні. У такий спосіб родини зниклих безвісти підтримують одне одного і звертаються до суспільства з нагадуванням про тих, хто чекає на повернення своїх героїв.
