Життя в століття: як 105-річна Ганна Орищенко з Кіровоградщини пройшла крізь випробування і зберегла силу духу
Дитинство у вирі репресій і труднощів
Ганна Орищенко народилася 23 липня 1921 року на Поліссі, у селі Сарновичі, що на Житомирщині. У родині було шестеро дітей, батько був заможним господарем — володів лісом, вуликами на соснах, конями і волами. Проте під час колективізації йому наказали здати майно до колгоспу, але він відмовився. Це призвело до його арешту і заслання в Сибір, де він зник.
На фоні цих подій сім’я опинилася у злиднях. Наймолодшому брату Ганни був лише два тижні під час арешту батька. Родина пережила важкі часи Голодомору: збирала в лісі ягоди, дикі груші, гриби і рятувалась щавлем. Місцеві активісти забирали навіть полову, щоб дітям репресованих не було що їсти. Дехто з братів і сестер не пережив цей голод, а інші пізніше пішли на фронт і загинули.
Життя у Києві: навчання та праця
У підлітковому віці, приблизно в 15-16 років, Ганну запросили до Києва на заробітки. Вона працювала нянею на Лук’янівці, піклуючись про дітей місцевого посадовця і готуючи їм їжу. Господарі були дуже задоволені її працею.
Водночас Ганна відвідувала школу та лікнеп, де навіть була старостою групи. Перед початком війни вона повернулася додому у рідне село.
Вивезення до Німеччини та примусова праця
Після початку Другої світової війни Ганну разом з іншими жителями села примусово вивезли до Німеччини. Спершу вона працювала у фермера, якого згадують як людину, що ставилася до них добре — не карала, годувала і не продавала дівчат. Після війни господар подарував їм валізи з одягом у дорогу.
Пізніше Ганна працювала на військовому заводі, однак їй пощастило влаштуватися в їдальню на другому поверсі. Там вона потайки передавала їжу дівчатам із цеху, знаючи, що їх годують дуже погано. За цією небезпечною справою стояла неабияка мужність, адже могла бути розстріляна охороною.
Повернення до України і створення сім’ї
Після визволення у 1945 році французькими літаками Ганна повернулася до рідного села на Житомирщині. Там вона вийшла заміж за односельця, який був інвалідом з вадами зору, тож не пішов на фронт. Вони разом виховали четверо дітей.
Як розповідає донька Марія, життя було нелегким:
- Старший брат Сергій народився у 1946 році, у складні голодні часи, батько їздив у Білорусь на обмін продуктів, аби прогодувати сім’ю.
- Сестра Віра вийшла заміж у 16 років і зараз живе у Хмельницькій області, має трьох дітей.
- Самій Марії зараз 72 роки, а молодший брат народився в 1963 році.
Всі старші родичі, окрім самої Ганни та Віри, вже відійшли у вічність.
Новий дім на Кіровоградщині
Приблизно 20 років тому Марія запросила маму жити до себе у селище Смоліне, що на Кіровоградщині. Їй тоді було вже 85 років.
Ганна привезла із собою старовинний псалтир і вишивки, але через постійну зайнятість у селі вишивати вона змогла вже тільки після переїзду. Вона створила близько тридцяти картин, п’ять вишиванок (три зберігаються вдома, дві — у внучок) та кілька рушників. Останню роботу — картину із зображенням циганки Ази — подарувала в селищну раду, коли їй виповнилося 100 років.
Їжа як секрет довголіття
У 105 років Ганна дотримується особливого способу харчування, що, як вона вважає, допомагає їй жити довго і зберігати здоров’я. Основні принципи її раціону:
- Роздільне харчування: не п’є воду чи чай одразу після їжі, а починає через пів години.
- Не поєднує солодке, кисле і гірке під час одного прийому їжі.
- Уникає м’яса і не вечеряє після 18 години.
Вона також наполягає, щоб усі справи робилися без перенапруги та через силу — вважає, що це шкідливо для здоров’я. Незважаючи на поважний вік, Ганна сама виконує ранкові гігієнічні процедури і тримає себе в порядку.
Сила духу навіть у похилому віці
Останні п’ять років через проблеми з тиском, біль у кістках і сильне запаморочення Ганна рідко виходить на вулицю. Вона майже не чує — втратила слух після хвороби на коронавірус. Але її розум залишився ясним:
- Вона продовжує розгадувати філворди за допомогою лупи, що свідчить про гостроту логіки і пам’яті.
- Щодня молиться за свою країну і власну родину.
- Турбується через війну, плаче через загибель молодих людей і не розуміє, як можна вбивати мирних мешканців.
Обличчя мудрості і надії
Ганна порівнює сьогоднішні події з минулими – під час Другої світової нацисти не чинили ночами бомбардувань, і це дає змогу по-іншому поглянути на сучасні виклики.
Вона вважається берегинею роду і символом незламності для своєї сім’ї та селища Смоліне.
Довгожителі Кіровоградщини
За даними обласного пенсійного фонду Кіровоградщини, наразі в регіоні мешкають 48 людей, яким понад 100 років. Серед них Ганна Орищенко — найстарша жителька області.
