Як у Кіровоградській області громада підтримує рідних зниклих безвісти та військовополонених
20 червня на Соборній площі в Олександрії Кіровоградської області близько п’ятдесяти людей зібралися на акцію підтримки родин, які чекають на своїх близьких – військовослужбовців, що досі зникли безвісти або перебувають у полоні. Учасники кажуть, що такі зустрічі — це спосіб бути разом і нагадати всім про тих, хто не повернувся додому.
Історії, що торкають серце
Діана Толок — дружина Сергія Толока, який зник 29 червня 2024 року на Покровському напрямку неподалік села Сокіл. Відтоді немає жодної інформації про його долю. Схожа доля торкнулася і рідного брата Діани — Олександра Первака, що зник ще в лютому 2025 року під час штурму позиції.
Ці історії знайшли своє відображення у регулярних акціях, що відбуваються щосуботи та неділі о 9:00 — починаючи з листопада 2024 року, родини збираються, щоб підтримати одне одного і поділитися надією.
“Спочатку ініціативу організовували інші люди, а згодом ми приєдналися і разом зробили цю акцію регулярною в нашому місті. Вона потрібна сім’ям, які живуть у невідомості. Ми хочемо нагадати всім: війна триває, і наші хлопці все ще у полоні,” — розповідає Діана.
Як працює спільнота підтримки
Окрім акцій, у Олександрії діє спільнота “Вшануй Олександрія”, яка організовує щоденні хвилини мовчання на двох ключових місцях — біля Алеї пам’яті та автовокзалу. Ці заходи стали символом пам’яті та солідарності.
“У нашому Telegram-каналі є розділ ‘Захисники’, куди родичі надсилають фото своїх близьких. Ці світлини ми передаємо воїнам, які повернулися або зараз на реабілітації — можливо, вони впізнають знайомі обличчя і зможуть передати новини,” — пояснюють організатори. Найціннішим моментом для спільноти стають зустрічі зі звільненими хлопцями, коли вони знімають жетон із ‘Лавки надії’ і отримують прапор міста з підписами підтримки.
Особисті долі серед героїв акції
Серед учасників акції — Оксана Нагайець, яка довго чекала на повернення сина з полону. Денис був узятий в полон на Маріупольському напрямку у квітні 2022 року, а став на рідну землю лише в травні 2026-го.
“Радість була неймовірною! Друзі на роботі жартували, що я літала від щастя. Я хочу, щоб кожна сім’я пережила це чудо повернення. Ми стали однією великою родиною — підтримуємо одна одну, навіть коли я не завжди можу бути на заходах,” — ділиться Оксана.
Інна Зінкіна чекає на брата Віталія Козакова, який зник у листопаді 2024 року. Вона була з першими учасниками акцій, відвідуючи хвилини мовчання і всі події, які підтримують родини зниклих.
“Ми прожили майже рік і сім місяців у невідомості — без жодної звістки. Ці акції допомагають нам об’єднатися і тримати надію,” — говорить Інна.
Вікторія Солодуха розповідає про п’ятьох близьких, які залишаються у полоні чи зниклих безвісти. Серед них — дядьки та друзі, кожен із яких має свою історію боротьби та чекання.
“Останній лист від Станіслава — це справжній промінь світла. Він поранений, але тримається і навіть жартує, згадуючи про наші сімейні традиції,” — поділилася Вікторія.
Розповіді фронтовика, який повернувся
Ігор Надєін, звільнений з полону, розповідає про себе — морський піхотинець, який захищав Маріуполь з 2016 року. Потрапив у полон у квітні 2022 року, а повернувся в березні 2025-го.
“У полоні починаєш помічати знаки, що наближається обмін: нові гігієнічні засоби чи увага зі сторони охоронців. Найбільше чекали, щоб згадали і не забули нас,” — згадує Ігор.
Зараз він живе в Олександрії разом із родиною і щотижня виходить підтримувати побратимів, які досі там, десь по той бік війни.
Волонтерська підтримка — від маленьких до великих справ
Алла Самотуга з волонтерської групи “Піксель” розповідає, що спільнота активно бере участь у підтримці військових:
- плетуть маскувальні сітки і кікімори;
- шиють білизну для захисників;
- готує їжу та перекуси для фронту.
“Під час акцій ми пропонуємо мотанки і гномиків за внески на потреби військових. Це символічні подарунки — знак вдячності кожного, хто не залишається байдужим,” — поділилася волонтерка.
Акція триває близько години, а її сила — у єдності та спільній надії, що всі наші герої повернуться додому живими та неушкодженими.
Слідкуйте за новинами та підтримуйте ініціативи в соцмережах Суспільного Кропивницький: Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber і TikTok.
