Акція «Не мовчи! Полон вбиває!» у Кропивницькому: підтримка військовополонених та пошук зниклих
15 березня в самому центрі Кропивницького, на вулиці Велика Перспективна та площі Героїв Майдану, пройшла чергова щотижнева акція «Не мовчи! Полон вбиває!». Рідні, близькі та небайдужі прийшли підтримати тих, хто нині перебуває у полоні або вважається безвісти зниклим. Вони тримали в руках державні прапори, плакати та портрети своїх рідних — військовослужбовців, які не з’являються на зв’язку.
Для чого збираються на акції?
Основна мета цього заходу — звернути увагу громадськості і влади на гостру проблему повернення військових із російського полону та пошуку тих, хто зник без вісті. Акцент робиться на важливість не забувати про цих людей і робити все можливе для їхнього визволення або хоча б встановлення місця перебування.
Особисті історії, які не залишають байдужими
Портрет Олександра Дубинця — надія на повернення
Аліна Дубинець прийшла на акцію із портретом свого чоловіка Олександра, якому вчора виповнилося 27 років. Він був мобілізований у 2023 році і служив на кількох напрямках: спочатку на Покровському, потім на Донецькому, а згодом був переведений на Дніпропетровський напрямок. Вже майже рік він вважається зниклим безвісти — востаннє виявляли його 25 липня торік.
«Подзвонили і сказали, що він загинув, але за 8 місяців жодного збігу ДНК чи звістки немає. Ми щиро віримо, що він живий, весь час думаємо, що він у полоні і шукаємо всюди», — поділилася дружина.
Вдома на Олександра чекають не лише Аліна, а й їхній дворічний син, мама та вся родина.
Сергій Семенюк і невідомість
Молодший сержант 57-ї бригади, 32-річний Сергій Семенюк, припинив виходити на зв’язок ще торік 10 вересня. Він воював у Вовчанську на Харківщині, повідомила його дружина Ольга.
«Він пішов на завдання, потім раптово зв’язок обірвався, і з того часу про нього нічого не відомо», — розповіла жінка, тримаючи в руках портрети свого чоловіка і його побратима Михайла Кричуна. Чоловіки разом зникли під час виконання бойового завдання.
Подружжя проживає у селі Каніж Новомиргородської громади. Щотижня Ольга приїжджає до Кропивницького, щоб взяти участь у акції.
«Шукаю, сподіваюся, чекаю на добру новину», — додає вона.
Брат Андрій Чоботар — пам’ять не зникає
Щотижнева підтримка та пам’ять у фотографіях
Захід супроводжували фото і портрети військових, а також прапори і символічні плакати. Ці зображення нагадують про тих, хто ще залишається у неволі або чиє місце перебування невідоме. Можна виокремити кілька ключових меседжів, які лунали під час акції:
- Не мовчати про полонених — це підтримка для них і їхніх сімей.
- Влада має забезпечити максимальні зусилля для повернення військових додому.
- Кожного тижня сотні небайдужих збираються, щоб показати, що пам’ять і надія живуть.
Фотогалерея акції: важливі моменти
Світлини заходу з міста Кропивницького демонструють як підтримку родин, так і сам дух боротьби і надії посеред випробувань. Вулиці ожили — тут лунають голоси, які нагадують всім про вартість і ціну війни, а також про те, що полонні не забуті.
Додаткова інформація
У межах актуальних новин також варто відзначити інциденти в інших регіонах, наприклад: нічна атака російських військ спричинила перебої з водопостачанням у місті Помічна на Кіровоградщині. Це ще раз підкреслює, наскільки складною залишається ситуація на території України.
Читайте також: Нічна атака росіян: у Помічній на Кіровоградщині частина жителів залишилася без води
