“Підтримуємо вдома”: в Олександрівці на Кіровоградщині провели акцію на підтримку сімей зниклих безвісти та полонених

В Олександрівці Кіровоградщини пройшла тепла акція підтримки родин військових, які зникли безвісти чи перебувають у полоні

4 квітня у селищі Олександрівка зібрались мешканці на невеличкий, але щирий захід, щоб підтримати близьких тих, хто досі вважається зниклим безвісти або є в полоні. Ці акції у громаді відбуваються щомісяця вже з грудня 2025 року, і кожен раз вони об’єднують людей у надії на повернення своїх рідних.

Як відбувалася акція?

За словами Ліни Назаренко — однієї зі співорганізаторок, подія стартувала рівно о 10 ранку. На головній вулиці селища, біля Алеї надії, зібралось близько 60 небайдужих. Люди тримали в руках фотографії своїх рідних і прапори військових бригад, у складі яких вони служили.

Для багатьох ця подія — не просто акція, а справжній прояв любові та непохитної віри у повернення близьких. Ліна особисто розшукує свого похресника, Романа Сливця, який воював на Донеччині, а згодом на Куп’янському і Покровському напрямках. Востаннє його бачили у жовтні 2025 року біля села Калинівське на Дніпропетровщині.

Особисті історії — голоси надії

Наталія Чернецька — учасниця акції, яка долучається з грудня минулого року, коли такі підтримкові заходи в громаді тільки почали організовувати. Її чоловік Ігор Чернецький зник безвісти ще 2022-го, 16 вересня, на Херсонщині.

“Ігор воював із 2014 року. Коли почалась повномасштабна війна, він був на Одещині, служив у 28-й бригаді. Він завжди казав, що побратими — це його друга сім’я. У день зникнення зранку ми спілкувалися, а вже з 13 години він перестав відповідати. Наступного дня почала шукати інформацію — і побратим підтвердив: Ігор пропав безвісти.”

Дома чекання продовжують його дружина, двоє синів та брати — усі дуже вірять, що світло надії ще не згасло.

Ще одна родина, яка чекає

Наталія Зеленська розшукує свого брата Сергія Барановського, який народився у 1988 році і вважається зниклим з 6 січня 2025-го. Він вступив до Збройних Сил України у 2024-му та вирушив спочатку на навчання, а потім на бойові завдання.

“Після навчання їх відправили в Суми, а через місяць Сергій зник. Друге бойове завдання було складним — у районі Курської області під Горлівкою стався сильний наступ, і вони опинилися в оточенні. З того часу зв’язок повністю втрачено.”

Додому його чекають батьки, дружина, донька, брати і сестри, які не перестають молитися про його повернення.

Що дають такі зустрічі?

За годину, поки тривала акція, люди ділились емоціями, підтримували один одного та нагадували, що їхня боротьба — це не лише на полі бою, а й у серцях тих, хто чекає на рідних.

Підписуйтеся на Суспільне Кропивницький у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok, щоб бути в курсі важливих новин і підтримки наших Героїв.