Таємниці лондонської нерухомості Вільяма Шекспіра: нові відкриття про життя Бардa
Вступ у загадку останніх років життя драматурга
Існує чимало загадок навколо пізніх років життя Вільяма Шекспіра, і одна з них — чому у 1613 році, за три роки до своєї смерті, він уперше купив нерухомість у Лондоні. Адже його родина проживала за сотню миль у Стратфорді-на-Ейвоні, а сам Шекспір часто винаймав кімнати у різних частинах столиці. Нещодавні дослідження англійського вченого дозволили точно встановити місцезнаходження і розмір придбаного ним будинку на березі Темзи.
Цей факт породжує нові питання: чи не планував геніальний поет і драматург проводити більше часу у Лондоні? А можливо, він мріяв не про спокійний відхід до пенсії у рідному місті, а про нову, фінальну сторінку у своїй блискучій кар’єрі?
Відкриття професорки Люсі Манро: нерухомість у самому серці Лондона
Професорка Люсі Манро з King’s College London, спеціалістка з Шекспіра та літератури раннього модерну, зазначає: «Це відкриття ставить під сумнів усталену думку, що Шекспір просто відійшов від справ у Стратфорді. Чому ж у 1613 році він захотів володіти власністю у Лондоні?»
Зіставлення документів 17-го століття дало змогу Люсі вперше описати точні межі і розташування будинку в районі Блекфрайарс — елітній частині міста, де розташовувався театр, в якому виступала трупа короля, в складі якої був і сам Шекспір.
Чому ця власність мала таке значення?
- У 1613 році Шекспір написав у співавторстві з Джоном Флетчером драму «Два благородних родича», яку, ймовірно, розпочав або доробляв саме в лондонському будинку.
- Будинок знаходився зовсім поруч із знаменитим театром «Глобус», де йшли його п’єси.
- Власність знаходилася у місці, повному творчої енергії та культурного життя.
Ці обставини дозволяють припустити, що Шекспір не просто купив нерухомість як інвестицію — можливо, це був його робочий простір або навіть друга домівка.
Спогади й підтвердження: що кажуть інші експерти?
Професор Рене Вайс, який вважається авторитетом у шекспірознавстві, підтримує ідею, що драматург залишався активним у лондонському житті і після оголошеного «виходу на пенсію». Він каже, що хоч документи не на 100% доводять це, але вони зміцнюють гіпотезу, що Шекспір продовжував працювати у столиці.
Відомо, що інша точна інформація про будинок раніше була відсутня — лише пам’ятна дошка на одній із будівель біля святої церкви St Andrew’s Hill свідчить про покупку приміщень у Блекфрайарс.
Як вдалося віднайти точне місце будинку?
Люсі Манро натрапила на ці документи, вивчаючи архіви Лондона та старі письмові акти продажу нерухомості. Хоч їх знаходили раніше, але ніхто не пов’язував план із самим Шекспіром. У цей період письменник часто змінював житло:
- в 1590-х він орендував квартиру у Бішопсгейт;
- пізніше жив у Саутварку, на південь від Темзи;
- в 1604 році мешкав у Криплгейті, поряд із Блекфрайарс.
Останній придбаний будинок, на жаль, знищив Великий лондонський пожежний 1666 року, що частково пояснює невизначеність деталей.
Характеристики та подальша доля будинку
- Будинок мав досить великі розміри: 45 футів з заходу на схід та до 15 футів з півночі на південь.
- У 1645 році цей простір поділили на два окремі житла.
- За десять років до пожежі власність успадкувала онучка драматурга, Еллізабет Холл Наш Барнард, але вчасно продала її.
Цікаво, що частина будинку, розташована над воротами, не мала фундаменту, тому після пожежі саме її відсутня на планах.
Що це означає для нашого розуміння життя Шекспіра?
- Ймовірно, це могло бути як бізнес-інвестиція, так і місце для проживання самого поета.
- Наявність мешканця-орендаря — Джона Робінсона — дає підстави припускати, що сусідство з друкарнею могло відігравати роль у публікації творів Шекспіра.
- Блекфрайарс був одним із творчих центрів Лондона, з власною бібліотекою і театрами, що уможливлювало продовження літературної роботи.
Кінець чи новий початок творчості?
Професор Люсі Манро вважає, що останні п’єси Шекспіра — «Два благородні родича» та «Генріх VIII», написані разом із Флетчером — часто недооцінюють через упередження щодо співавторства або періоду написання в пізні роки. Придбання нерухомості в Блекфрайарс може свідчити, що Шекспір уявляв собі продовження творчості, а не тільки відхід на пенсію.
Ймовірно, він не знав напевне, що ці твори стануть останніми, іще розраховуючи на нові творчі проєкти або формати плідної роботи у самому серці Лондона.
