Трамп і Іран: чи справді конфлікт наближається до кінця?
Як президент намагається зіграти переможця у війні з Іраном
Президент Дональд Трамп активно створює враження, що війна з Іраном майже завершена і вже стала його беззаперечною перемогою. У недавньому інтерв’ю Fox Business він навіть назвав нових лідерів Ірану «відносно розсудливими», порівнюючи їх із попередніми керівниками. Це ще один крок у спробах списати з рахунків складнощі та побачити в конфлікті швидке «перезавантаження» режиму в Тегерані.
Аналітики ж зазначають, що реальні зміни радше укріпили вплив Корпусу вартових ісламської революції, потужної та жорсткої військової структури, що давно панує над політикою та економікою Ірану. Новий верховний лідер — аятола Моджтаба Хаменеї, який замінив свого загиблого на початку конфлікту батька — втілює непорушність режиму та продовження його політики.
За словами Бегнама Бен Талеблу, експерта з проблем Ірану з американського аналітичного центру Foundation for Defense of Democracies, зміни є, але їх не можна називати прогресом. «Це не зміна на краще», — наголошує він, підкреслюючи, що кардинальних зрушень немає, а лише косметичні трансформації в керівництві.
Поточний стан конфлікту та виклики для США
Попри заяви про нібито знищену іранську військову потужність — флот, авіацію і системи ППО — торгівля через Ормузьку протоку далека від нормального функціонування. Іран продовжує ігнорувати ультиматуми США щодо свого ядерного потенціалу.
40 днів бомбардувань, проведених силами США та Ізраїлю, завершилися лише тиждень тому режимом припинення вогню. Але, як показують факти, посилилися роль і вплив військових радикалів у Тегерані. Незважаючи на масштабні руйнування та ліквідацію ключових керівників, режим діє зухвало, демонструючи, що здатен завдати шкоди глобальній торгівлі й підняти ціни на пальне у США.
Виклики на дипломатичному фронті
Стратегія Трампа, яка базується на загрозах і публічному трюцтвах, наразі шукає важелі, щоб примусити Тегеран піти на поступки. Наскільки ефективною може бути блокада іранських портів, залежить від готовності Америки та її союзників протистояти можливому посиленню напруги в регіоні зі сторони Ірану.
Погляд експертів: дипломатія та її обмеження
Мона Якуб’ян, колишня посадовиця Держдепу й фахівчиня з Близького Сходу, наголошує на відмінності між успіхами Трампа проти союзників, яких він змушував йти на поступки під загрозою тарифів, і складністю справ з Іраном. За її словами, «Це контекст цілком іншого рівня, яким не так просто керувати за допомогою харизми та політичної сили однієї людини».
Уряд робить кроки для підготовки до великої угоди, яка б включала нормалізацію економічних відносин з Іраном за умови, що той «поведе себе як нормальна держава», як заявив віцепрезидент Дж. Венс. Втім, попри довгі переговори у Пакистані, домовленості досягнути не вдалося, і перемовини планується продовжити.
Позиція Ірану та реакція на внутрішні виклики США
Іранські керівники розуміють свої шанси, враховуючи вплив зростаючих цін на пальне в США та хвилювання республіканців щодо можливих негативних наслідків війни на виборах у листопаді. Тож хоча Тегеран і готовий до перемовин, він може пред’являти власні жорсткі вимоги.
Це можуть бути такі питання як контроль над Ормузькою протокою і ключові ядерні питання, які залишаються найбільш чутливими для адміністрації Трампа. На думку Нейта Свенсона, колишнього учасника команди Трампа з Ірану, режим не здасться ані в дипломатичних обговореннях, ані на полі бою.
Він вказує, що Іран зробить тільки ті угоди, які вважає вигідними, і найімовірніше вони будуть короткостроковими й тактичними. А також відмічає, що навіть «помірковані» переговорники, як спікер парламенту Мохаммад Багер Галібаф, зберігатимуть жорстку позицію через відсутність власної сильної підтримки.
- Іран намагається не відступати від своєї лінії
- Жоден високопосадовець не хоче відійти від жорсткої позиції
- Політична консолідація всередині країни залишається ключовою складовою стратегії
