Марина Бондаренко, українка, яка вже чотири роки живе у Польщі зі своїм сином, плете камуфляжну сітку для українських солдатів в UA HUB — українському соціально-культурному центрі.
Фото: Reuters
Приблизно 75% українських біженців становлять жінки та діти.
Повномасштабне вторгнення Російської Федерації спровокувало найбільшу міграційну кризу в Європі з часів Другої світової війни: понад п’ять мільйонів українців були змушені шукати безпечний прихисток за кордоном. Згідно з інформацією агентства Reuters, через чотири роки після початку масштабного конфлікту багато переселенців залишаються у стані невизначеності, балансуючи між сподіваннями на повернення додому та реаліями інтеграції в нових країнах, повідомляє «Главком».
Життєвий шлях журналістки Марини Бондаренко є характерним прикладом для багатьох українців. Вона покинула Київ у перший день війни, сподіваючись повернутися вже за кілька місяців. Нині Марина оселилася у Польщі, де працює в україномовній редакції, обслуговуючи громаду, чисельність якої сягає 1,5 мільйона осіб. Хоча її чоловік перебуває на передовій, постійні артобстріли столиці та критичний стан інфраструктури змушують її залишатися за кордоном, аби забезпечити безпеку синові.
Основні факти про українських біженців в Європі:
- Приблизно 75% серед них — це жінки та діти.
- У великих європейських містах, таких як Варшава та Краків, сформувалися потужні українські осередки.
- Соціологи відзначають тривожну тенденцію: із тривалістю війни дедалі меншає кількість охочих повернутися в Україну.
Українська влада висловлює сподівання, що після завершення бойових дій близько 70% громадян повернуться на Батьківщину. Водночас реальність свідчить про інше: діти, які виїхали у ранньому віці, поступово втрачають зв’язок із країною, пристосовуючись до навчання в закордонних школах і забуваючи друзів та рідні міста.
Для багатьох українців тимчасовий прихисток перетворився на постійне місце проживання. Прикладом є харків’янка Ірина Кушнір, котра через чотири роки перебування у Стамбулі побудувала кар’єру викладачки університету та створила сім’ю. Водночас, її подруга Ольга Єрмоленко продовжує дистанційно працювати на український ринок, щодня переживаючи за близьких у Харкові під безперервними обстрілами.
Судьба мільйонів українців залишається одним із найскладніших викликів майбутнього відновлення держави. Хоча багато хто залишається на зв’язку з подіями на Батьківщині, економічні та безпекові чинники відіграють визначальну роль у прийнятті рішення про постійне перебування за кордоном.
Відомо, що протягом майже чотирьох років повномасштабного збройного конфлікту під контролем Росії опинилося мільйони людей, життя яких перетворилося на щоденну боротьбу за виживання.
Жителі Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей живуть в умовах повного колапсу базових комунальних послуг:
- відсутність стабільного опалення та електропостачання;
- дефіцит питної води;
- в окремих містах, таких як Алчевськ та Донецьк, люди змушені годинами чекати на водовози або знаходити тепло у пунктах обігріву внаслідок зруйнованих міських мереж, які окупаційна влада не здатна відновити.
Слід нагадати, що Головне управління розвідки Міністерства оборони України оприлюднило інформацію про організації та конкретних осіб, причетних до депортації українських дітей під приводом «культурно-освітніх екскурсій». Через проєкт Росії «Культурная карта 4+85» тисячі підлітків із тимчасово окупованих територій вивозять до Росії з метою ідеологічної обробки та примусової асиміляції.
