Чому Кремль досі не готовий завершити війну? На перший погляд, з урахуванням вже понад чотирьох років масштабного вторгнення, можна було б очікувати, що Росія відчує настільки високу ціну конфлікту, що почне шукати спосіб вийти з цієї ситуації. Величезні людські втрати, жорсткі санкції, зростаючі військові витрати, економічні проблеми та все більша залежність від обмеженого кола союзників, здається, не змінили головної установки. Володимир Путін і досі переконаний, що продовження бойових дій дасть Росії більше переваг, ніж переговорний процес. Кремлівська риторика постійно наголошує на необхідності досягнення «цілей спеціальної військової операції», проте визначити, що саме сьогодні вважати цими цілями, стає дедалі складніше. Те, з чого Путін починав війну, давно вже не відповідає реаліям фронту.
Існують кілька основних причин такої ситуації:
-
Війна стала для Путіна інструментом утримання влади всередині Росії. Зупинка бойових дій змусила б суспільство поставити складні та незручні питання про сенс усіх витрачених років, сотень тисяч загиблих і колосальних ресурсів.
-
Російське керівництво вірить, що час може працювати на Москву. Є надія на втому України, на можливі політичні зміни в Європі, на політику США та підтримку Китаю.
- Навіть невеликі успіхи російських військ означають для Кремля можливість тиску на Україну і її союзників, а також можливість продовжувати війну.
Важливо відзначити, що Путін не полишає спроб впливати на Вашингтон. Його звернення до екс-президента США Дональда Трампа із закликом зупинити допомогу Україні на перший погляд виглядає парадоксальним: чому Росії, яка нібито відчуває себе впевнено, потрібна підтримка зі сторони США? Проте це пояснюється прагненням Кремля досягти перемоги з меншими втратами, уникнувши значних потерь, які спостерігаються зараз.
Щоб краще зрозуміти ці процеси, в ексклюзивному інтерв’ю для OBOZ.UA дипломат, надзвичайний і повноважний посол України Андрій Веселовський поділився своїми думками.
Питання:
Чому Кремль на п’ятий рік повномасштабної війни все ще не готовий її завершити? Що є визначальним чинником – внутрішні виклики чи зовнішні політичні розрахунки? Заяви про те, що цілі «спеціальної військової операції» мають бути виконані, регулярно лунають із уст Путіна та російських чиновників. Проте війна триває фактично з 2014 року, і вона вже довго не відповідає ні первинним, ні навіть зміненим планам. Навіть найближчі союзники Кремля чесно зізнаються, що не розуміють реальної картини і дедалі більше закликають до припинення конфлікту.
Відповідь:
Президент Казахстану висловився про необхідність замороження війни, а президент Китаю недавно вказав на потребу максимізувати переробку російської нафти на китайських нафтопереробних заводах. Це означає, що, незважаючи на санкції, нафтовий канал для Росії зберігається. Сприяння Китаю фактично підтримує план Путіна продовжувати війну. Оскільки головний економічний партнер допомагає компенсувати збитки, Кремль не має підстав гальмувати чи змінювати політику. Путін усвідомлює, що ресурси для ведення війни в нього залишаються.
Питання:
Чи можна сказати, що ідея знищення України для Путіна переважає навіть усі людські, економічні та політичні втрати, які вже є і будуть зростати?
Відповідь:
Саме так і є. Для українців у нього немає особливих планів – усе давно зрозуміло. Проте щодо світу він має більш амбіційні цілі:
- Після захоплення України Росія прагнутиме не лише знищення країни, а й використання людських і промислових ресурсів.
- Наступним кроком має стати просування до Центральної Європи, а потім і контроль над Західною Європою.
- Це політичний контроль, який полягає у встановленні проросійських сил, правих чи лівих, котрі зобов’язані проводити політику, що забезпечує постачання дешевої енергії.
- Через доступність енергоресурсів населення матиме змогу підтримувати певний рівень життя, що сприятиме виконанню вказівок влади.
Питання:
Чи означає це, що Путін наразі не вбачає вигоду у зупиненні війни?
Відповідь:
Насправді, він міг би зупинитися, але питання у вигоді. Згідно з інформацією Інституту вивчення війни, який досить об’єктивно описує ситуацію, навіть у липні Росія захопила більше територій, ніж втратила. Важливим є не просто кількість квадратних кілометрів, а їх локація:
- Під контроль беруться райони поблизу Запоріжжя, Костянтинівки, Краматорська.
- Втрачені території є менш стратегічними.
- Наближення до великих агломерацій – смертельно небезпечне для України.
Окрім цього, Путін упевнений у наявності великого запасу ракетної зброї – балістичних, крилатих ракет і нових типів «Шахедів», які продовжують вироблятися.
Тому поки що немає суттєвих причин, які змусили б його завершити війну.
Питання:
Чи можуть українські точкові удари змінити ситуацію настільки, що продовження війни стане менш вигідним для Кремля?
Відповідь:
Дії України по цілях на території Росії, включно з маркетплейсами та іншими об’єктами, викликають реакцію у російського населення. З’являються перші ознаки критики, що раніше були відсутні. В соціальних мережах поширюються повідомлення типу: «Ви хотіли руху? Ось він. Але нам така активність не потрібна». Це свідчить про зростання невдоволення населення.
Проте, хоча незадоволення існує, його можна швидко придушити:
- Людей, які висловлюють критику, легко ідентифікують і карають.
- Якщо хтось працює в школі, заводі чи іншому колективі, його покарання служить яскравим попередженням для оточення.
- Соціальні санкції включають позбавлення виплат, виключення з навчальних закладів і так далі.
У Кремлі немає організацій, здатних чинити опір таким репресіям, тому вибухів народного невдоволення наразі не передбачається.
Питання:
А якби війна зупинилася, які проблеми постали б перед Путіним?
Відповідь:
Якщо бойові дії припиняться, Кремль зіткнеться з масовими питаннями з боку всіх верств населення, від пенсіонерів до військових генералів: «Для чого була ця війна?»
- Країна втратить значні території, але вони залишаться зруйнованими та нефункціональними.
- Величезна атомна електростанція – найбільша в Європі – стоїть.
- Люди постраждали, шахти заливаються водою.
- Металургійне виробництво Донбасу перебуває у кричущому стані, здебільшого спрямоване на військові потреби.
- Економіка втрачає свій життєвий потенціал, бо більшість виробників либо виїхали, либо не зацікавлені в продукції.
В російському суспільстві з’явиться тотальний запит: навіщо все це було? Адже до війни багато української економіки контролювали російські олігархи, Московська церква процвітала навіть в Україні. Таким чином, відповідей на ці питання немає. Але проблеми з’являться для Кремля лише тоді, коли він зупиниться, тому прямого сенсу припиняти війну наразі немає.
Нещодавно мер Москви Сергій Собянін, одна з впливових фігур у російській політичній системі, заявив, що повна мілітаризація економіки є хибним шляхом, здатним призвести до катастрофічних наслідків для країни. Ця заява розглядається як сигнал, що навіть усередині режиму все гостріше піднімається питання: скільки ще Росія зможе витримувати війну без тяжких внутрішніх втрат, і що «двіжуху» варто поступово знижувати.
Пояснення цієї позиції можна подати так:
- З погляду українця чи європейця такі слова виглядають позитивно, однак, з точки зору «русского» світосприйняття, Собянін вказує на реальні межі допустимого.
- Він демонструє, що подальша радикальна мілітаризація небезпечна, і це спричиняє внутрішні запитання.
- Водночас у Росії функціонує система соціальної терапії, сформована Федеральною службою безпеки. Вона протиставляє «м’яких» лідерів (як Собянін) і «жорстких» пропагандистів (як Соловйов, Симонян), кожен зі своєю аудиторією.
- Відбувається балансування між поміркованою критикою і жорстким патріотизмом, щоб тримати населення в «робочому стані» — люди працюють, живуть і мовчать.
Таким чином, активність на кшталт підпалів «Вайлдберріз» чи НПЗ не обов’язково призведе до масштабної громадської мобілізації.
Питання:
Якщо у Путіна все стабільно — достатня кількість новобранців, боєприпасів, ракет — навіщо тоді він з такою наполегливістю звертається до Трампа з проханням припинити військову підтримку України?
Відповідь:
Звернення має економічний і стратегічний сенс:
- Якщо Сполучені Штати припинять допомогу Україні, в Україні можуть виникнути серйозні політичні шантажі з вимогами поступок, наприклад, віддати Донбас.
- Для Росії це означатиме значне здешевлення війни — звільнення території за набагато менші втрати.
- Такий сценарій дозволив би уникнути багатьох людських жертв, які наразі складають близько 35 тисяч загиблих щомісяця.
- Кремль сподівається, що серед американських політиків існують сили, які виступають за швидке згортання допомоги Україні.
- В цих плани входять і прихильники ідеї швидкої здачі України для позбавлення конфлікту політичної напруги.
Питання:
Чи існують фактори, які могли б сприяти політичному врегулюванню війни?
Відповідь:
Такі фактори присутні, і серед них:
- США мають надавати Україні в режимі реального часу координати пускових позицій та виробничих потужностей балістичних ракет Росії.
- Важливо також забезпечити Україні відповідними авіаційними ракетними системами для знищення цих об’єктів.
- Українська авіація вже має ракети великої дальності та може наносити удари по стратегічних точках.
- Здатність збивати російські літаки знищує їхню можливість скидати керовані боєприпаси, що суттєво послабить Путіна.
Отже, вибиття у Кремля цих ключових козирів – балістичних та керованих авіабомб – є цілком реальним і може радикально змінити хід війни.
Питання:
Чи сподіваєтеся ви, що союзники підтримають цей напрямок і допоможуть Україні?
Відповідь:
Так, вони чудово розуміють ситуацію. Проте до сьогодні існує певне політичне блокування:
- Американські військові та конгресмени, які виступають за посилення допомоги, стикаються з політичним спротивом.
- Політичні кола, близькі до Трампа, нагадують про важливість збереження діалогу із Росією, щоб уникнути ескалації ядерної кризи.
- Цей підхід пов’язаний із холодно-військовою спадщиною, що дві наддержави мають підтримувати комунікацію.
- Така мантра глибоко закріпилася серед частини американських політиків, і навіть якщо вона застаріла, її рідко ставлять під сумнів.
- Путін також своїми діями підтримує цей наратив, що сприяє тому, що президент США залишається прихильним до такої позиції.
Таким чином, поточна ситуація демонструє складне поєднання внутрішніх і зовнішніх чинників, які визначають позицію Кремля у війні, а також політичні нюанси, які впливають на підтримку України з боку західних партнерів.
