27 липня 1953 року у Пханмунджомі було підписано угоду про перемир’я в Корейській війні. У цей день зброя, що тривала три роки, припинила стріляти – але це не стало святом чи торжеством, а скоріше тимчасовою та крихкою домовленістю між воюючими сторонами. Документ підписували від імені командування ООН, армії Північної Кореї та китайських «добровольців». Водночас Південна Корея відмовилася ставити свій підпис, адже її президент наполягав на повному об’єднанні країни.
Сторони погодилися, що бойові дії припиняться о 22:00 за місцевим корейським часом того самого дня. Цього дотрималися, але головна парадоксальність ситуації полягає в тому, що перемир’я так і не перетворилось на мирний договір. Воно лише заморозило війну без політико-юридичного вирішення конфлікту. Хоча планувалося провести конференцію протягом трьох місяців для остаточного врегулювання положення на Корейському півострові, її у підсумку не організували.
Отож фактично у липні 1953 року сторони підписали Korean War Armistice Agreement – угоду про перемир’я, а не мирний договір. Через це офіційний стан війни не був припинений і залишається таким до сьогодні.
Війна між Північною та Південною Кореєю, що розпочалася у червні 1950 року, завершилася лише розведенням сил уздовж фронтової лінії, приблизно збігаючої з 38-ю паралеллю. Саме це розмежування стало військовою демаркаційною лінією. Відтоді обидві країни існують як окремі утворення, а між ними панує не мир, а озброєна тиша.
Цікаві факти щодо Корейської війни і перемир’я 1953 року можна переглянути у відео офіційного каналу vchora:
Переглянути відео
Корейський конфлікт завдав величезних руйнувань:
- Понад 80% промислової та транспортної інфраструктури обох країн було знищено;
- Загальні людські втрати оцінюють у 3–4 мільйони загиблих;
- Конфлікт розколов мільйони родин, закріпивши поділ півострова Демілітаризованою зоною завдовжки 248 кілометрів, що існує й понині.
Підписання угоди у Пханмунджомі не було легким і швидким процесом. Документ затверджували після тривалих і складних переговорів, і навіть у день підписання залишалися відкриті питання, зокрема щодо процедурних моментів та присутності журналістів.
О 27 липня, підписавши угоду у спеціально зведеній будівлі в Пханмунджомі, військові не обмінялися жодним словом, створивши майже німу, холодну і напружену атмосферу. Угоду довелося додатково оформити вже у Мунсан-ні.
Навіть після формального завершення підписання, бойові дії тривали ще кілька годин:
- Артилерія та міномети продовжували працювати;
- Літаки Командування ООН завдавали ударів по північнокорейських позиціях;
- Військово-морські сили США обстрілювали узбережжя КНДР.
Зупинка бойових дій о 22:00 стала не піднесеним звістуванням перемоги, а радше втомленим видихом після трьох років кривавої трагедії.
Подальша комунікація між сторонами залишалася напруженою. Взаємна недовіра переважала над дипломатією, а погляди Півночі і Півдня на майбутнє півострова суттєво відрізнялися. Водночас ключові міжнародні гравці – США, Китай і СРСР – захищали передусім власні інтереси.
В результаті домовитися про спільне мирне майбутнє не вдалося, і Корея досі перебуває у стані історичної незавершеності. Ця ситуація зробила Корейську війну одним із найбільш відомих прикладів замороженого конфлікту у світовій історії.
