Під час дискусії «Хто і коли доведе воєнні злочини Росії? Роль цифрових архівів», що відбулася в межах фестивалю Docudays UA, голова української програми Міжнародного центру перехідного правосуддя Катерина Бусол поділилася важливою інформацією, яку передає ZMINA.
За її словами, поняття «репарації» традиційно асоціюється з міждержавними виплатами, які здійснювались після завершення воєн, як це було після Першої та Другої світових війн. Проте сучасні норми міжнародного права трактують репарації набагато ширше. Експертка підкреслює, що:
– Репарації — це не тільки фінансові виплати між суверенними державами після закінчення війни.
– Це також право конкретної особи на отримання підтримки після пережитого насильства.
Міжнародні правові механізми передбачають, що особи, які постраждали внаслідок воєнних злочинів, геноциду або інших тяжких порушень прав людини, мають право на репарації з того моменту, коли стався сам злочин, а не лише після припинення бойових дій. За словами Катерини Бусол, таку підтримку можуть надавати як у ході кримінального провадження, так і визнаючи сам факт отриманої травми. Репарації охоплюють різноманітні форми допомоги, серед яких:
– матеріальна підтримка;
– лікування;
– психологічна реабілітація;
– відновлення житлових умов та інші види підтримки.
Розмірковуючи про відповідальність, експертка наголосила, що саме держава-агресор або винні особи несуть зобов’язання щодо відшкодування завданих збитків. Водночас, керівництво ООН щодо підтримки потерпілих вказує на можливість надання допомоги з боку третіх держав у разі, якщо держава-порушник не може або не бажає виконувати свої обов’язки. При цьому подальше стягнення компенсації з відповідальних сторін передбачено законом.
Катерина Бусол підкреслила ключове положення: право на репарації виникає саме з моменту скоєння порушення, а не після завершення війни. Вона нагадала, що Україна активно використовує цей підхід, і про це неодноразово говорив Спеціальний представник Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаерті, відзначаючи, що наша країна формує нові практики підтримки постраждалих.
Попри те, що злочини чинить держава-агресор Росія, Україна вже зараз прагне забезпечити мінімальні форми допомоги цивільним особам і військовополоненим.
Окремо Катерина Бусол звернула увагу на підтримку, яку надають деякі держави Європейського Союзу, а також сам Євросоюз в Україні, зокрема у запуску пілотного проєкту індивідуальних проміжних репарацій для певних категорій потерпілих. Зокрема, постраждалі від сексуального насильства отримають одноразові виплати у розмірі 3000 євро. Однак, на думку експертки, ця сума не покриває повною мірою реальні потреби осіб, які пережили полон, незаконне ув’язнення або насильство. Найнагальнішими залишаються витрати на:
– лікування;
– стоматологічну допомогу;
– психологічну реабілітацію;
– інші базові необхідності.
Водночас цей крок є першим практичним досвідом у створенні системи підтримки потерпілих.
Вона також звернула увагу на цікавий факт: кількість осіб, які звернулися за отриманням репарацій, перевищила кількість тих, хто погодився відкривати кримінальні справи та співпрацювати зі слідчими органами. Це, за її словами, свідчить про суть високої потреби в більш доступних механізмах допомоги й спрощених процедурах підтвердження пережитого насильства.
Катерина Бусол зазначила: «Ми побачили, що кількість потерпілих від сексуального насильства, які подалися на програму репарацій, є більшою за кількість тих, хто обрав кримінально-процесуальний шлях. Отже, люди справді потребують цієї підтримки і готові працювати з більш прозорою системою підтвердження фактів».
Наприкінці своєї промови вона підсумувала, що виплата репарацій і розслідування воєнних злочинів — це взаємозалежні процеси, які необхідно реалізовувати одночасно.
Нагадаємо, що поняття перехідного правосуддя охоплює не лише покарання винних, але й підтримку потерпілих, встановлення істини, виплату репарацій та забезпечення гарантій неповторення подібних порушень у майбутньому. Ця концепція є надзвичайно важливою для України у зв’язку з російською агресією та системними воєнними злочинами. Розроблені правові механізми допомагають подолати наслідки війни, відновити справедливість та створити передумови для сталого миру.
Станом на зараз в Україні зафіксовано понад 239 тисяч фактів воєнних злочинів, а загальна кількість інцидентів, пов’язаних зі збройною агресією Російської Федерації, перевищує 265 тисяч. Проте процес документування та розслідування цих злочинів покладений на плечі приблизно 700–800 працівників правоохоронних органів по всій країні.
Фото обкладинки: Рубанівська громада
Фото: КМА. Факультет правничих наук
