Двоногі металеві гіганти з червоними мерехтливими очима рухаються крізь уламки колишнього світу. Водночас металеві собаки граційно долають перешкоди під супровід епічної музики, мило виляючи хвостом. Протягом багатьох десятиліть попкультура формувала образ "війни роботів" як захопливого шоу високих технологій, де машини створені виключно для видовищного знищення супротивника.
Проте, коли людина відкриває збір коштів «Загін роботів 3.0» і бачить фотографії реальних наземних роботизованих комплексів (НРК) — невисоких, кутастих металевих платформ, що повільно, без будь-якої грації перевозять боєприпаси або воду у багнистій місцевості на Харківщині — виникає певне розчарування. Ці роботи не виконують сальто чи трюки, вони просто рухаються вперед.
Читайте також: Пентагон екстрено шукає дешеву далекобійну ракету G-BAM, що має бути готова за 3 місяці та долати відстань понад 1000 км.
Протягом століть військовий прогрес вимірювався здатністю створити дедалі більш смертоносну зброю. Сьогодні Україна переосмислює цю парадигму. Справжній прорив у технологіях, який демонструє ця війна, полягає у підвищенні ефективності рятування життів. Прогрес тепер вимірюють не кількістю знищених ворогів, а кількістю людей, яких техніка може витягнути із зони смертельної небезпеки.
З’являються залізні «мули»: від концепції до масового фронтового використання
Найвища цінність для Сил оборони України — це життя кожного військовослужбовця. Це життя постійно перебуває під загрозою і часто залежить від простих, на перший погляд, речей: своєчасної доставки акумуляторів для зв’язку, медикаментів, продовольства або швидкої евакуації поранених.
З початку 2023 року, з розквітом епохи FPV-дронів, будь-яке пересування у сірій зоні стало дуже складним завданням. Висока концентрація відносно недорогих, але надзвичайно ефективних ударних дронів на всій лінії фронту критично ускладнила логістику, призвела до уповільнення переміщення техніки й людей або навіть до повної неможливості таких операцій.
У роботі мілітарного департаменту Благодійного фонду Сергія Притули постійно відстежується ситуація безпосередньо на передових позиціях. Саме завдяки співпраці з військовими виникло усвідомлення: піхоту необхідно розвантажувати, використовуючи технічні засоби.
У червні 2024 року було започатковано перший етап масштабного проєкту «Загін роботів» за підтримки партнерів — WOG та «ПриватБанк». Завдяки зібраним коштам у понад 60 мільйонів гривень було придбано наземні платформи «Рись» із автоматизованими бойовими модулями «Шабля», озброєними кулеметами, які були одразу передані військовим частинам.
Що ж таке НРК у контексті сучасної війни? Це повільні, але надійні залізні «мули», які управляються операторами з безпечних позицій, здатні перевозити вантажі, евакуювати поранених і загиблих, протистояти атакам ударних дронів або виконувати kamikaze-місії з вибухівкою. Хоча це досить легка ціль для ворожих FPV-дронів, втрати металевої платформи не порівнянні з втратою людського життя.
Ситуація на ринку НРК: складнощі та розвиток виробництва
Сьогодні у сфері наземних роботизованих комплексів сформувався повноцінний оборонний кластер. На ринку представлено понад два десятки моделей, які підтвердили свою ефективність у бойових умовах.
Особливо цікавим є шлях становлення цього ринку:
- Багато виробників — це цивільні підприємства, заводи та навіть невеликі приватні майстерні, які до повномасштабного вторгнення займалися металоконструкціями, механікою чи металообробкою.
- Вони оперативно переорієнтували свої потужності на виготовлення роботизованих комплексів.
Справжній стрибок стався у 2025 році, коли до процесів постачання доєдналася держава, суттєво зміцнивши ресурсну та фінансову базу виробництва. Сьогодні уявити передову без наземних роботів практично неможливо.
Чому створення механіки простіше, ніж забезпечення зв’язку
Робот складається із двох ключових складових: механічної та електронної. В Україні з механікою ситуація більш-менш стабільна:
- Висококваліфіковані фахівці мають сильну базу у створенні несучих конструкцій, приводів, систем передачі руху, а також систем охолодження й змащування.
- Вони оперативно вносять необхідні корективи, адаптуючи обладнання до фронтових потреб.
В результаті на внутрішньому ринку України сформувався пул виробників, які забезпечують якісне та надійне обладнання.
Проте з електронікою і системами зв’язку ситуація значно складніша і стала основною слабкістю багатьох розробників.
Чому звичайні системи зв’язку з повітряних дронів не підходять для НРК
Більшість виробників на початковому етапі використовують перевірені протоколи зв’язку повітряних безпілотників, такі як ELRS або TBS. Втім, між повітрям та землею існує суттєва різниця.
Для успішного виконання бойових завдань необхідно підтримувати безперервний зв’язок між операторською станцією та роботом. Повітряний дрон піднімається на висоту, що забезпечує кращу видимість та зв’язок. Наземний же робот рухається по поверхні, де сигнал суттєво заглушують:
- рельєф місцевості,
- рослинність,
- будівлі.
Це призводить до проблеми радіогоризонту — обмеження зони прямої радіовидимості.
Сьогодні проблему частково вирішують із використанням супутникового зв’язку Starlink. Втім покладатися виключно на іноземні технології — стратегічно ризиковано. Тому вітчизняні інженери зайняті розробкою власних Mesh-мереж — самовідновлюваних систем, де кожен пристрій ретранслює сигнал далі, а також створенням кастомної інфраструктури зв’язку.
Виклики у масштабуванні виробництва НРК
- Попит на наземні роботизовані платформи дуже високий.
- Інтенсивність втрат на фронті суттєва.
Проте масштабування виробництва НРК до десятків тисяч одиниць не є простим завданням. Воно потребує значно більших фінансових, матеріальних і технічних ресурсів у порівнянні з виготовленням невеликих одноразових квадрокоптерів.
Один робот — три врятовані життя
Платформи використовують для різноманітних завдань:
- Логістичних,
- евакуаційних,
- бойових із вогневою підтримкою.
Зі зв’язком з екіпажами підтримується постійна комунікація, є зворотній зв’язок. За час роботи вже виконано сотні успішних місій: частина платформ повертається на ремонт, інші втрачаються безповоротно.
Особливо важливі операції — це евакуація живих:
- Нещодавно у 4-й бригаді оперативного призначення Національної гвардії України «Рубіж» було виконано евакуаційну місію, під час якої одним НРК із спеціальним медичним модулем успішно транспортували троє поранених солдатів із зони активних бойових дій.
- Цей робот зміг дістатися до безпечного місця, куди не могла проїхати жодна бронемашина, і де пішки вижити було б надзвичайно складно.
Іноді трапляються зворушливі або кумедні випадки, коли один робот їде на порятунок і буксирує іншого пошкодженого «залізного побратима». Ще недавно це викликало здивування — сьогодні це вже стабільна, хоч і складна, повсякденна робота.
На початку липня Благодійний фонд разом із партнерами запустив черговий збір коштів під назвою «WOGОНЬ Допомоги. Загін роботів 3.0». Це вже третя ітерація масштабного проєкту, спрямованого на забезпечення 20-ї окремої бригади безпілотних систем К-2 та інших підрозділів Сил безпілотних систем ЗСУ наземними роботизованими комплексами.
Тут варто врахувати один важливий психологічний аспект: кадри роботи НРК зазвичай не привертають уваги масової аудиторії так, як відео з епічними ударами ударних дронів. Робот, який півгодини повільно пробирається крізь багнюку з вантажем боєприпасів або бочкою води, не виглядає як голлівудський блокбастер. Проте саме ця «невидима» і скромна робота утримує фронт і рятує життя тих, хто його тримає.
Втрати НРК означають тільки витрати на обладнання та бюджетні кошти, які можна замінити грошовими ресурсами. Саме тому збір «Загін роботів 3.0» потребує максимальної залученості та підтримки від кожного небайдужого, адже логістика — це «кров війни», й без її належного забезпечення весь організм просто не виживе.
Автор: Кирило Люков — керівник відділу безпілотних технологій Благодійного фонду Сергія Притули.
Defense Express закликає долучитися до ініціативи «WOGОНЬ Допомоги. Загін роботів 3.0».
Читайте також: Пробити небо: як удари «вбивчої пари» на 150 км відкривають шлях українським діпстрайкам углиб РФ.
