Риторика Дональда Трампа щодо потенційного відходу США від Європейського Союзу залишатиметься актуальною, однак жодних радикальних рішень про розрив або відхід зі сторони Америки не передбачається, підкреслює експерт.
Цьогорічна Мюнхенська конференція з безпеки проходила в атмосфері невизначеності щодо подальшої підтримки України та загальної стратегії західних країн у протистоянні з Російською Федерацією. Поряд із внутрішньополітичними процесами у США, обговорення у Мюнхені спрямовувалися на визначення можливих сценаріїв розвитку війни в Україні та вироблення очікувань щодо дипломатичних ініціатив у найближчі місяці.
В ексклюзивному інтерв’ю для «Главреду» Ігор Рейтерович, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку, поділився думками про те, чи оговталася Європа після «холодного душу» у вигляді промови віцепрезидента США Джей Ді Венса минулого року, які перспективи мають відносини між адміністрацією Трампа та ЄС, а також що очікує українське суспільство у 2026 році.
—
### Враження від цьогорічної конференції порівняно з минулою
– Цьогорічна конференція пройшла значно спокійніше ніж торік.
– Мовлення сенатора Марко Рубіо було загалом позитивним і навіть дехто його охарактеризував як «президентське», що може свідчити про його амбіції на майбутнє.
– Тон у відносинах між американською та європейською сторонами став більш примирливим.
– Визнано, що Європа наразі не може обійтися без військової підтримки США.
– Пояснено, що створення окремої європейської армії вважається наразі нераціональним через відсутність доцільності.
– Загалом конференція була менш конфліктною: сторони не допустили загострень, що вже є позитивним сигналом.
– Український аспект конференції залишався ключовим; багато уваги було приділено країні.
– Виступ Президента України Володимира Зеленського отримав різноманітні оцінки, зокрема за баланс критики та вдячності щодо Європи.
– Конференція не стала проривною — відсутні важливі результаті, що могли б істотно вплинути на європейську безпеку чи порядок денний.
—
### Перспективи безпекової ситуації та вплив внутрішніх подій
– Кардинальних змін у безпековій сфері найближчим часом не очікується.
– Переговорний процес із США залишатиметься головним каналом для ухвалення рішень.
– Європейські країни поки не демонструють готовності взяти на себе лідерство у посиленні суб’єктності ЄС.
– Макрон і Мерц розглядаються як потенційні лідери, однак мають різні підходи та різний рівень підтримки.
– Оптимістичні перспективи щодо змін у європейській політиці поки не проглядаються; ймовірно, ситуація залишатиметься у нинішній парадигмі.
– Значною мірою роль та ініціатива залишаються за Україною у формуванні власних пропозицій та впливі на міжнародні рішення.
—
### Відношення США до Європи та стратегії безпеки
– Хоча адміністрація Трампа підійматиме питання про залежність Європи від США та потенційне скорочення військової присутності, на практиці суттєвих змін не передбачається.
– США не планують зменшувати свій військовий контингент або виводити ядерну зброю з Європи.
– Така риторика має на меті стимулювати європейців збільшити фінансовий внесок і підтримувати преференції для американського бізнесу.
– США суворо дотримуються стратегії підтримки через військову присутність як запоруки власної безпеки, уникаючи перенесення конфліктів на свою територію.
– Попри різкі заяви політичних лідерів, тісна співпраця між Сполученими Штатами та Європою триватиме на поточному рівні.
– Європа водночас повинна готуватися до збільшення інвестицій у свою оборону, частина яких буде спрямована на американські економічні інтереси.
—
### Зміни в управлінні НАТО
– США зберігають контроль над стратегічними військовими ресурсами, зокрема ядерною зброєю.
– Загальну відповідальність за операційне управління НАТО у Європі частково передано європейським країнам — процес, який можна охарактеризувати як «європеїзація» безпеки.
– Такий підхід відповідає аналогії з «в’єтнамізацією», коли країни-партнери беруть на себе більшу роль, тоді як американці зберігають стратегічний контроль.
– Європейські держави мають збільшити відповідальність, фінансові витрати та роль у реально оперативних діях, але координація і контроль залишаються за США.
—
### Вплив конференції на позиції Кремля та розвиток подій
– Росія не отримала суттєвих успіхів або переваг у результаті конференції.
– Герметизація фокусів від сторони світової спільноти та відсутність нових компромісних рішень створюють негативний контекст для РФ.
– Жодних нових сигналів на користь послаблення санкцій чи зміщення акцентів не відбулося.
– Таким чином, Мюнхенська конференція не стала сприятливою для російської сторони.
—
### Майбутнє позиції США за підсумками переговорів та перспективи завершення війни
– Переговори між Рубіо та Зеленським, а також новий раунд тристоронніх переговорів у Женеві не призведуть до суттєвих змін у позиції США.
– Американська сторона продовжуватиме працювати та сподіватися на позитивні результати, але поки не готова вводити жорсткі тиски на Кремль.
– Для України це означає, що передчасно очікувати швидкого завершення війни або досягнення перемир’я.
– Основні принципові питання залишаються невирішеними, а процес, ймовірно, триватиме принаймні кілька місяців.
—
### Терміни з огляду на внутрішні прогнози
– Озвучені президентом України Володимиром Зеленським терміни до весни або літа 2026 року залишаються актуальними.
– Він розуміє складність переговорного процесу і робить ставку на ці часові межі.
– Водночас прогнозування у довгостроковій перспективі залишається складним через можливі раптові розвитки подій у війні.
—
### Про Ігоря Рейтеровича
Ігор В’ячеславович Рейтерович є кандидатом політичних наук та доцентом кафедри парламентаризму Навчально-наукового інституту публічного управління і державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
– З 1999 по 2002 рік працював політичним аналітиком в Агентстві стратегічних досліджень і технологій «ВІКНА».
– У 2003-2006 роках обіймав посади провідного політичного аналітика Благодійного фонду «Співдружність», заступника головного редактора журналу «Національний інтерес» та головного редактора «Короткого огляду інформаційного простору України».
– З 2006 року сфокусувався на науковій та викладацькій діяльності, а з 2021-го є доцентом кафедри парламентаризму у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
—
Якщо ви виявили помилку у тексті, будь ласка, виділіть відповідний фрагмент і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити редакцію сайту.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту «Главред».
