Як Венесуельці в США опиняються в пастці через відсутність паспортів і дипломатичні труднощі
Історія Йоальберта Гонсалеса: страх і безвихідь
Йоальберт Гонсалес, 34-річний кур’єр із Форт-Уорта, приїхав у США у 2021 році в пошуках притулку. Коли він відвіз матір на імміграційну зустріч у грудні, її затримали, а за кілька тижнів депортували назад до Венесуели, як і тисячі інших, що виїжджали під час другого президентського терміну Дональда Трампа. Страх пережити таку ж долю змусив Йоальберта добровільно залишити країну, але він швидко зрозумів, що все не так просто, як просто купити квиток на літак.
Чому?
- Венесуельські іммігранти, серед яких і він, часто позбавляються паспортів при в’їзді через федеральну політику, яка прискорює депортацію у разі відмови в притулку.
- Без паспорта неможливо полетіти додому, оскільки для перельоту потрібен чинний проїзний документ, який видає уряд Венесуели.
Проблеми з отриманням проїзного документу
Уряд Венесуели вимагає valid passport або спеціальний дозвіл на подорож, який доступний тільки у столиці Каракасі або деяких латинських консульствах. Та такі установи перевантажені заявками, що робить процес практично недоступним для більшості із майже 700 тисяч венесуельців, які прибули в США з 2019 року.
На додачу, посольство Венесуели у Вашингтоні закрите для публіки, а в США немає відкритих консульств, що призводить до величезного бюрократичного глухого кута.
Отримання дозволу – це тривалий і дорогий процес, що вимагає особистої присутності близьких родичів у Каракасі, подання маршрутів подорожі та листа з обґрунтуванням повернення.
Небезпечні шляхи повернення
Через неможливість виїзду літаком деякі відчайдушні венесуельці змушені ризикувати життям, перетинаючи на переповнених човнах до Південної Америки. Понад 20 тисяч людей за рік тільки через води Панами зробили цей небезпечний крок, більшість із них – громадяни Венесуели.
Однією з причин добровільного виїзду з США є страх депортації без дітей або тривале перебування у в’язниці під час затримання.
Політичні зміни і сподівання на покращення ситуації
Після захоплення президента Ніколаса Мадуро у січні американські й венесуельські відносини наблизилися. Вашингтон відновлює дипломатичні контакти з делегацією на чолі з Делсі Родрігес, що дає надію на подолання бюрократичних труднощів.
Венесуельський дипломат Олівер Бланко повідомив, що місія у США повертається під контроль країни і планує поступово зареєструвати венесуельців задля виявлення їхніх консульських потреб і відновлення послуг, щойно дозволять технічні та операційні умови.
Державний департамент США визнає появу офіційних представників у Вашингтоні як крок у напрямку відновлення дипломатичних і консульських зв’язків.
Критика та проблеми в реалізації
Водночас правозахисники і венесуельські громади у США критикують уповільнені дії обох урядів:
- Венесуельсько-американський кокус наполягає на швидкому відновленні базових консульських послуг, а не символічних жестах.
- Експерт Адам Ізексон зазначає: якщо адміністрація Трампа прагнула жорстко контролювати імміграцію, логічно було б полегшити повернення тим, хто хоче поїхати добровільно.
Але попри пропозиції уряду США платити іммігрантам за «самодепортацію» через спеціальний додаток CBP Home, багато венесуельців зазнають труднощів із його використанням, бо необхідний чинний паспорт – чого у них немає.
Особисті історії: шлях з перешкодами
29-річна Йеліца Перес, що приїхала в США у 2022 році, подала заявку на програму «самодепортації» у лютому, але відповіді так і не почула.
Завдяки допомозі матері в Каракасі вона отримала проїзний документ у березні. Проте в аеропорту Маямі посадкові агенти відмовились прийняти його, підозрюючи фальсифікацію, залишивши її із двома дітьми в пастці.
Дипломат Бланко запевнив, що влада Венесуели координуватиме дії з сусідніми країнами та авіакомпаніями для визнання таких документів.
Інша приклада — 32-річна Мілер Ангуло, чиїй паспорт сплив, а тимчасовий захист (T.P.S.) закінчився у листопаді. Вона описує своє становище як дві стіни, що звужуються.
Мілер зізнається, що через страх затримання вона виходить з дому лише, щоб вигуляти собаку і дістатися до роботи прибиральницею.
Невизначеність і надії
Йоальберт Гонсалес через свого дядька отримав дозвіл на подорож і придбав квиток на зворотній рейс. Його дружина й діти вже у Венесуелі, чекають на нього вдома.
Але в аеропорту Маямі йому відмовили у реєстрації, пояснивши, що необхідно заздалегідь підтвердити документ за 24 години. Він сплатив штраф і сподівається на рейс наступного дня.
«Ця країна відкрила нам двері, але й зачиняє їх. Єдине моє бажання — бути нарешті зі своєю сім’єю», — каже Йоальберт.
