Дональд Трамп обіцяв американцям «знову зробити Америку великою», однак наразі його досягнення викликають більше запитань, ніж однозначних позитивних оцінок. Натомість Китай дедалі міцніше закріплює свій авторитет і вплив на світовій арені, причому в значній мірі завдяки певним діям і політиці Трампа.
Основний супротивник США в суперництві за статус провідної світової держави отримав несподівані вигоди спочатку від торговельної війни, а згодом – і від реального військового конфлікту США з Іраном. Як склалася ця ситуація?
- Китай не бере безпосередньої участі у сучасній війні в Перській затоці, але кілька провідних американських аналітиків вважають, що в підсумку саме він стає переможцем.
- Китайські експерти, зі свого боку, дотримуються більш стриманих оцінок.
Американські фахівці додають, що Трамп розпочав конфлікт несподівано, спричинивши масштабну енергетичну кризу та поставивши під сумнів здатність США і готовність захищати своїх союзників.
Френсіс Фукуяма — відомий американський політолог і філософ, один із провідних західних експертів у сфері демократії й глобального управління — наголошує:
«Й друзі, й конкуренти США дедалі частіше погоджуються, що країна перетворюється на державу-ізгой, котра загрожує світовій стабільності й міжнародному порядку, а також стає об’єктом глузувань».
За його словами,
«Під керівництвом Трампа Америка настільки послідовно шкодить собі, що Китаю фактично нічого особливого робити не доводиться».
Війна з Іраном і торговельні конфлікти за епохи Трампа зробили США непередбачуваним і руйнівним гравцем, що, відповідно, перетворило Китай — другу за економічною і військовою потужністю державу світу — на символ стабільності та раціональної зовнішньої політики.
Експерти звертають увагу на такі факти:
- Джуліан Гевірц, колишній радник з питань Китаю в Раді національної безпеки і Державному департаменті США за адміністрації Джо Байдена, констатує, що
«з точки зору Пекіна, Вашингтон крок за кроком підриває фундамент власної могутності, свариться із союзниками та створює проти себе коаліцію країн». - Унаслідок цього дедалі більше держав вважають за краще вести переговори з Китаєм, а не з Америкою, яка усе частіше діє виключно в особистих інтересах.
Відомий американський економіст, лауреат Нобелівської премії Пол Кругман висловлюється в аналогічному ключі:
- Китай безпосередньо не брав участі у третій війні в Перській затоці, але явно тішиться з поразок США.
- І хід війни, і роль Китаю значно змінили глобальний баланс сил на користь Пекіна.
«Китайці – люди серйозні, а ми – ні»
За словами Кругмана,
- Китай є корумпованою автократією, де не поважають права людини і зовсім не поділяють демократичні цінності.
- Проте світова спільнота дійшла висновку: китайці — люди відповідальні, серйозні, а США — навпаки.
- З його погляду, у цьому конфлікті Америка програла, а Китай — виграв.
Військовий і економічний конфлікт між США і Ізраїлем проти Ірану завдав серйозної шкоди американським союзникам у Перській затоці та за її межами, тоді як Китай постає в ролі стабілізуючої сили.
Аналітики Близькосхідної програми Фонду Карнегі виділяють головні переваги Китаю в регіоні:
- Відсутність відкритих ворогів у Перській затоці.
- Підтримка дружніх відносин з усіма ключовими гравцями, включно з головним союзником США в регіоні — Ізраїлем.
Фахівці наголошують, що розрив у дипломатичній вагомості між США та Китаєм скорочується:
- Пекін нарощує «м’яку силу» і зміцнює позиції на Близькому Сході.
- США ж, навпаки, дедалі частіше роблять ставку на військову силу, відходячи від дипломатичних інструментів впливу.
Китай також демонструє себе як економічний стабілізатор:
- Він допоміг країнам, які постраждали від блокади Ормузької протоки, подолати дефіцит нафти, майже удвічі скоротивши імпорт завдяки значним стратегічним запасам.
- Це послабило енергетичну кризу і запобігло стрибку цін на нафту до понад 200 доларів за барель — сценарію, що прогнозували економісти до втручання Китаю.
Як США втрачають позиції на користь Китаю
За словами головного нафтового аналітика агентства Bloomberg Хав’єра Бласа, у традиційному підході президент США перш за все звертався по збільшення видобутку нафти до Ер-Ріяду і Саудівської Аравії, ключового гравця в регіоні. Тепер же, за його словами, все частіше буває, що першим кроком є дзвінок до Пекіна із проханням обмежити імпорт нафти, що свідчить про нову динаміку у світовій політиці та можливо матиме значні політичні наслідки для США.
Причини зростання впливу Китаю на нафтовому ринку, на думку Бласа, такі:
- Китай не зацікавлений у світовій кризі, адже його економіка сильно залежить від зовнішньої торгівлі, а криза зменшить купівельну спроможність його партнерів.
- Існує версія, що стабілізація цін на нафту була результатом таємних домовленостей між Китаєм і США, проте деталі таких переговорів залишаються невідомими.
Існують також індикатори, що Вашингтон починає послаблювати свою позицію щодо Тайваню — ключового питання для Пекіна:
- У травні Білий дім призупинив масштабний пакет військової допомоги Тайваню вартістю близько 14 мільярдів доларів, офіційно пояснюючи це необхідністю берегти запаси для війни з Іраном.
- У серпні Трамп наказав скоротити масштаб спільних військових навчань США та Південної Кореї, що спрямовані на стримування Північної Кореї. Під час цього він заявив про гарні стосунки з керівником Північної Кореї Кім Чен Ином.
Джуліан Гевірц зазначає, що скорочення навчань було «дарунком» Китаю, який давно виступав проти них і активно порушував це питання під час переговорів із США.
Проте американський політолог Френсіс Фукуяма попереджає, що такі поступки Трампа можуть спровокувати нові конфлікти у майбутньому:
- Трамп стверджував, що Китай не нападе на Тайвань, доки він перебуватиме на посту президента США.
- Можливо, це правда, оскільки Сі Цзіньпін не хоче пришвидшувати падіння Америки.
- Однак, за будь-якої зміни влади в США, яка змінить політику, Пекіну доведеться діяти швидко і рішуче.
«Нам більше не довіряють і нас більше не бояться»
На думку Фукуями, поки що Китай скористався помилками Трампа і його марнославством:
- Трамп зберігає свій гнів переважно для внутрішніх опонентів, але не для іноземних диктаторів, що підтверджує, зокрема, його травневий візит до Сі Цзіньпіна.
Ця зустріч показала, наскільки сильно знизився авторитет Трампа в очах китайської еліти:
- Його постійні лестощі й визначення Сі як «великого лідера» та «справжнього друга» не отримали взаємності.
- Китайський лідер обмежився лише загальними фразами про необхідність партнерства, а не суперництва між США і Китаєм.
Не тільки китайці втрачають повагу до Америки. За даними опитування американського аналітичного центру Pew Research, у 2026 році вперше у світі ставлення до Китаю стало кращим, ніж до США. Аналогічно покращилося ставлення до лідера Китаю Сі Цзіньпіна порівняно з президентом Америки.
Пол Кругман наголошує, що ця зміна відбулася навіть серед довгострокових союзників Америки — країн, які допомогли США здобути перемогу у Другій світовій війні та під час холодної війни.
Він вважає, що проблема глибша:
- Реформи й кадрові рішення Трампа послаблюють позиції США у науці, технологіях, військовій перевазі, «м’якій силі» та фінансовому впливі.
- Загрозою стає роль долара як основної світової резервної та платіжної валюти.
- Найважливішим є руйнування союзів, які десятиліттями підтримували лідерство Америки у світовій політиці.
Цю точку зору поділяє і Джуліан Гевірц:
- США скорочують фінансування провідних університетів, створюють умови, за яких іноземні науковці неохоче або не можуть працювати в Америці.
- Активно демонтується мережева система інструментів впливу — від USAID до «Голосу Америки».
- З позиції Китаю США добровільно послаблюють власний вплив.
За спостереженнями Кругмана, війна з Іраном стала черговим доказом зазначених процесів:
- Трамп почав війну майже без консультацій, яка принесла смерть, руйнування та обмежила світові поставки нафти й газу.
- При цьому США не змогли нав’язати свою волю Тегерану, зняти блокаду Ормузької протоки чи захистити союзників.
Внаслідок чого сьогодні США втрачають довіру і перестають викликати страх у міжнародному співтоваристві.
Погляди в Китаї
Китайське керівництво задоволене ситуацією, але святкувати перемогу не поспішає. Професор Ван Цзінь, видатний китайський експерт із близькосхідних питань із державного Північно-Західного університету в Сіані, висловлює думку, що ситуація ще може змінитися на користь США.
Ван Цзінь застерігає:
- Не варто зводити все до спрощеної думки, що Америка програла, а Китай виграв.
- У міру переходу регіону в новий етап трансформацій Китай може зустріти нові виклики, а США — отримати нові стратегічні можливості.
Зокрема, багаті країни Близького Сходу все ще залежать від американських військових технологій, і після ракетних та безпілотних атак Ірану ця потреба лише зростає.
- Ні Об’єднані Арабські Емірати, ні Бахрейн не можуть просто замінити США іншим військовим союзником, підкреслює Ван Цзінь.
Китай має ще одну проблему:
- США, найбільший у світі виробник нафти та газу, покращили свої позиції на тлі дефіциту сировини через блокаду Ормузької протоки.
- Китай, найбільший імпортер нафти, втратив вагому частку постачань з регіону, зокрема з Ірану.
- Якщо між Іраном та США буде досягнуто угод щодо послаблення санкцій, до Ірану прийдуть значні західні інвестиції, що ослабить давні економічні переваги Китаю.
Дипломатичною проблемою для Китаю є необхідність балансувати між взаємно ворожими країнами регіону:
- Підтримка Ірану погіршить відносини з його опонентами, перш за все з ОАЕ.
- Тиск або критика Ірану можуть погіршити китайсько-іранські зв’язки.
За словами Ван Цзіня, цей баланс між енергетичною безпекою, свободою судноплавства і двобічними відносинами з ключовими сторонами стане складним дипломатичним викликом для Пекіна.
Автор фото: Reuters
Поки світова довіра до США та Трампа знижується, Китай і Сі Цзіньпін міцно закріплюють свої позиції.
Автор фото: Getty Images
Антиамериканський протест в Індії на тлі війни США та Ізраїлю з Іраном, 6 березня 2026 року.
Автор фото: Reuters
Танкери біля іранських берегів. Китай — головний покупець іранської нафти, яка перебуває під санкціями.
Автор фото: AFP
Американські танки Abrams під час спільних навчань армій Кувейту, Саудівської Аравії та США.
Автор фото: Reuters
Сі Цзіньпін не відповідає Трампу взаємністю на його лестощі.
