До чого слід готуватися Україні у найближчі місяці
Зараз ми перебуваємо посеред літа, перед нами залишилось близько трьох з половиною місяців до початку опалювального сезону. Такий історичний період рідко проходить без політичних та соціальних потрясінь.
1. Політична та військова динаміка
Три роки тому мені вже доводилось спостерігати подібні події, хоч і у дещо більш складному й делікатному форматі. Зараз не буде жодних коментарів, глибоко оціночних, адже це може зачепити почуття прихильників з обох сторін. Проте варто відзначити кілька важливих моментів:
– Не варто панікувати та поширювати заяви про неминучу катастрофу.
– В українських реаліях політична турбулентність частіше виникає під час стабілізації військової обстановки, коли інерція формує певний порядок.
– Після 19 липня ключові міжнародні партнери України будуть стримано реагувати на різноманітні виклики, навіть у випадках несподіваних подій, наприклад, звільнення Придністров’я чи затримання політичних фігур.
– У політичному фронті можливі перерви: якщо Верховна Рада піде у відпустку до середини серпня (хоча її можуть скликати в будь-який момент), то політична активність тимчасово знизиться.
– Уряд готується до реформ: трансформація Кабміну, поділ міністерств — складний бюрократичний процес із численними документальними перевірками та кадровими перетвореннями. Це краще зробити зараз, а не в розпал осінньої активності.
– Сподівання покладаються на відповідальність військово-політичного керівництва та їхніх ближчих співробітників. Гвардійські корпуси підтримають своїх лідерів, недвозначно вказуючи на внутрішні протиріччя, що мають бути врегульовані задля ефективної боротьби проти РФ.
2. Поточна ситуація на фронті та в тилу
Рівно три місяці тому, 18 квітня, було опубліковано аналітичну замітку про найнебезпечніший інструмент війни — «калькулятор збитків», із особливою увагою до нафтової залежності РФ. Тоді робився прогноз: «Якщо тренд збережеться, вже через три місяці буде критично, а через півроку можливий ланцюг колапсу». Три місяці минули, і вже зараз ситуація є важкою, проте варто розставити правильні акценти:
– Війна — це складне, багатогранне явище, де одночасно існують трагічні історії з різних регіонів: пожежі на промислових об’єктах, атаки на мирних жителів та військові дії.
– З початку місяця лише в Києві загинуло 25 осіб, по всій країні ця цифра значно вища.
– Щодня російська армія знищує 5–7 автозаправних станцій у прифронтових регіонах, що до кінця літа може скласти близько 300 додаткових руйнувань.
– Крім уражень транспортної інфраструктури (залізничний рух постраждав понад 200 локомотивів), агресор систематично атакує медичних працівників, рятувальні служби, поштові відділення та торговельні мережі.
– У Харківській області навіть у відносно спокійних громадах електричка вже перестала бути надійним транспортом, що ускладнює планування.
– Напади на сільськогосподарську техніку та ферми посилились з травня-червня, а тепер прогнозується посилення атак на посіви та порти — додайте це у загальну картину війни.
– Щодо енергетики, ситуація дещо краща, ніж очікувалось, зокрема завдяки більш прохолодній погоді та помірному навантаженню населення, що стримує використання ракет агресора.
– До осені прогнозується загострення проблем із паливом, логістикою та системами життєзабезпечення у регіонах від Чернігова до Херсона. Це зробить умови загалом небезпечнішими.
– Військовий радник Сергій Бескрестнов звертає увагу: Росія має намір активізувати удари вглиб території України на відстань до 100 кілометрів — міра, яка створить додаткові гуманітарні виклики.
– Деякі мирні громади Харківщини вже відчувають навантаження через приїзд великої кількості переселенців, що посилює проблеми з водою, електропостачанням і транспортом.
– Зростаючий тиск атак і ймовірне їх посилення призведе до того, що деякі мешканці цих громад будуть змушені виїжджати, шукаючи зручні місця для проживання до холодів.
– У разі подальших масштабних атак на життєво важливу інфраструктуру великих міст і центрів, особливо під час літніх спекотних періодів, неодмінно постане складне гуманітарне питання.
– Більшість мешканців, наприклад Харкова, які залишились, навряд чи виїдуть навіть у разі погіршення ситуації; це сотні тисяч людей та тисячі дітей.
– Зіткнувшись із системними збитками, місто втратить частину життєвого комфорту, але обороноздатність залишатиметься.
– Особливу увагу слід звернути на безперебійне функціонування систем електропостачання, водопостачання і каналізації, що є головним «вузьким місцем» у витримці оборони України.
– Для захисту цих систем першочергово залучаються рятувальні та протиповітряні засоби.
– Росія зможе в деяких випадках завдати відчутних ушкоджень, у інших — ні, але Україна загалом здатна утримати позиції.
– Кожен громадянин має морально підготуватися до цих реалій і визначити особисту тактику безпеки для себе і близьких.
3. Внутрішня ситуація у Росії
Помітна паливна криза в Росії насправді є бензиново-логістичною проблемою з серйозними економічними наслідками. Для розуміння масштабу слід розглянути факти:
– Раніше Росія видобувала близько 500–520 мільйонів тонн нафти на рік і виробляла приблизно 270 мільйонів тонн паливних продуктів.
– Окрім сирої нафти, на експорт йшло близько 230 мільйонів тонн нафти і продуктів її переробки.
– Зокрема, у РФ вироблялось:
– 85–90 млн тонн дизельного палива,
– 40–45 млн тонн бензину,
– понад 40 млн тонн мазуту,
– понад 10 млн тонн авіаційного гасу.
– Внутрішнє споживання дизелю і бензину в РФ становить по приблизно 40 млн тонн кожного виду.
– Завдяки цьому Росія експортувала значний обсяг дизельного палива, утворюючи профіцит.
– Водночас бензин та авіакеросин майже повністю використовувалися всередині країни, експорт цих продуктів був незначним.
– Основними споживачами дизельного палива залишаються армія, сільськогосподарський сектор, залізниця та громадський транспорт.
– У випадку порушень виробництва бензину та авіакеросину формується гострий дефіцит, тоді як проблеми з дизелем більше пов’язані з логістикою його розподілу.
– Через це пріоритет влади РФ — стабілізувати поставки дизельного палива для армії, аграріїв та соціальних служб, а також задовольнити попит на авіагас.
– Бензин для населення, хоч і важливий соціально, стоїть на другому плані, і росіяни планують вирішувати цю проблему через:
– імпорт бензину,
– зниження якості пального,
– зменшення споживання за рахунок зростання цін.
– Імпорт бензину та організація відповідної логістики вимагатимуть тривалого часу — місяців.
– Російський нафтовий експорт традиційно сконцентрований на трубопроводах і залізничних перевезеннях із Західного Сибіру, Поволжя та Півночі на Захід і Південь, крім Далекого Сходу.
– Імпорт бензину доведеться здійснювати зустрічними маршрутами: морем до портів Балтійського узбережжя і Далекого Сходу, потім залізницею і бензовозами.
– Таким чином, російська влада спробує подолати пік кризи впродовж найближчих місяців, налагодивши постачання дизельного палива і перетворивши бензинову кризу на хронічну.
– Без тривалого припинення повітряних ударів по Україні ця задача не буде розв’язана.
– Україна, у свою чергу, робитиме все можливе, щоб посилити тиск і спровокувати регіональні колапси.
4. Логістичні проблеми і бюджетна криза в РФ
У Росії існує диспропорція між масштабним споживанням цивільних споживачів (десятки мільйонів людей) і порівняно невеликими потребами армії, де головною проблемою є логістика.
– Виведення з ладу нафтопереробних заводів, резервуарних парків, баз і локомотивів у прифронтових районах значно ускладнює поставки пального.
– Це може стати причиною перебоїв, що негативно вплинуть на військові операції, приводячи до втрат понад прийнятний рівень.
– Непрямими наслідками стануть зростання цін, криза неплатежів, дефіцит окремих товарів і зупинка інвестиційних програм.
– Голова корпорації «Ростех» Сергій Чемезов визнав нестачу інвестиційних ресурсів.
– Більшість регіонів РФ, за винятком Москви, Татарстану й кількох інших, перебувають у глибокій бюджетній кризі.
– Вперше рекордна кількість суб’єктів РФ зіткнулася з дефіцитом бюджету вже у першому кварталі 2026 року.
– Російська влада експериментує з точковою примусовою мобілізацією, оскільки потік найманців не задовольняє військові потреби.
– Нині цей механізм працює, але готується нова хвиля масової мобілізації у жовтні, яка викликатиме ще більше роздратування та невдоволення серед населення.
5. Завдання України на найближчий період
Основним завданням до кінця літа — початку осені є не допустити власного краху.
– Необхідно усвідомлювати, що жертви і руйнування неминучі, але потенціал ворога — обмежений і вимірюваний.
– Важливо підготуватися до можливих труднощів настільки, наскільки це можливо.
– Підтримувати армію в міру своїх сил, уникаючи перевтоми, адже поразки окремих громадян нерідко стають проблемою для загальної оборони.
– Потрібно створити умови, за яких невдоволення російського населення спрямовуватиметься у проривні антивоєнні рухи.
– До середини осені Україна фактично перебуватиме у ситуації «один на один» із Росією, за умови відсутності несподіваних подій.
– Особливий пріоритет у цей період — збереження психічного здоров’я населення та забезпечення врожаю.
– Незважаючи на незадовільний стан деяких культур (наприклад, абрикоси, яблука), врожайна кампанія продовжуватиметься, і частину плодів доведеться розподілити або ухилятися від втрат.
