Росія дедалі втрачає своїх союзників, про що детально написав Сибіга у своїй аналітичній публікації.
### Яка роль належить Україні?
Глава Міністерства закордонних справ України підкреслив, що країна отримала оновлену зовнішньополітичну місію. Він впевнений, що 2026 рік закріпив цю роль у свідомості не лише українців, а й міжнародної спільноти — від країн Східної Азії до Латинської Америки.
> «Ми не є прохачами, не жертвами і не джерелом проблем. Сучасна Українська держава трансформується у безпекового партнера з унікальним досвідом, який пропонує рішення як для власних, так і для глобальних викликів», — наголосив Сибіга.
За словами міністра, таку роль сформувала низка ключових подій:
– Успіхи українських захисників на фронті;
– Стабілізація лінії бойових дій;
– Ефективний захист життя від іранських ракетних ударів;
– Історичне турне Президента України країнами Затоки;
– Розширення географії угод з постачання безпілотників — Drone Deals;
– Операції проти штабів уражень, зокрема спалювання нафтопереробних заводів, оборонних підприємств та інших легітимних цілей Москви й Санкт-Петербурга аж до Омська, на відстані понад 2,5 тисячі кілометрів від українських кордонів;
– Укладення позиції України як контриб’ютора євроатлантичної безпеки у підсумковому документі НАТО Саміту в Анкарі.
Глава МЗС наголосив, що пріоритетним завданням української дипломатії є «закріплення» цієї нової ролі та її перетворення на конкретні переваги для громадян. Важливо також узгодити військові можливості України із прагматичними інтересами на міжнародній арені.
> «Ми не займаємося благодійністю. Ми формуємо зрілі, взаємовигідні партнерства, що зміцнюють нашу спільну безпеку. Це стосується і оновленої політики прагматичного добросусідства. Не варто забувати, що нова українська сила спрямована на досягнення ключової мети — всебічного, справедливого і стабільного миру та гарантуваної безпеки для України і нашого народу», — підкреслив міністр.
Він додав, що спрямовуватиме всі зусилля на примусове припинення кровопролиття з боку «відірваних від реальності злочинних керівників у Кремлі». За його словами, Москва не здатна одержати перемогу у цій війні.
### Що відомо про трансформацію позицій Росії?
Сибіга зазначив, що російська агресія безповоротно зруйнувала існуючу європейську та світову систему безпеки, а також докорінно змінила роль Росії на міжнародній арені.
Дипломат звернув увагу на те, що патологічне прагнення Путіна продовжувати війну проти України спричиняє незворотні наслідки для Кремля. Російська агресія суттєво послаблює вплив Москви у численних регіонах.
Він навів приклади поразок Кремля у спробах дестабілізації та втручання у виборчі процеси європейських держав, зокрема Молдови, Румунії та Угорщини.
На Південному Кавказі Росія втратила контроль над Вірменією та Грузією, а у Центральній Азії дедалі активніше зростають зв’язки з регіональними конкурентами Кремля – Китаєм та США.
В Африці після викриття незаконних схем рекрутингу Москва також втрачає позиції. Аналогічні процеси відбуваються:
– на Близькому Сході;
– в Індо-Тихоокеанському регіоні;
– у Латинській Америці.
Глава МЗС зауважив, що ці тенденції мають стати сигналом для України та її союзників до активних дій — простір, який звільняється від російського впливу, потрібно заповнювати.
> «Настав час формувати нові сенси та надавати звичайним словам нового значення, нового усвідомлення, здобутого Україною в полум’ї найбільшої війни в Європі з часів Другої світової. Адже саме в Україні сьогодні вирішується майбутнє Європи і всього світу, закладаються фундаментальні основи нової архітектури безпеки, що гарантуватиме стабільність, мир та розвиток для нашого народу і мільярдів людей у світі», — зробив акцент Сибіга.
Він додав, що епоха конвенційного роззброєння залишилася в минулому, а на зміну прийшов період озброєного миру й гарантованої безпеки. Міністр наголосив, що побудувати новий світ без участі України неможливо.
Ще одним відчутним наслідком повномасштабного вторгнення стало значне зростання залежності Москви від Пекіну. З початку 2022 року Китай посилює свій політичний та економічний вплив на Росію, що відзначали у власних дослідженнях журналісти The Wall Street Journal.
