24 липня російська балістична ракета вразила майданчик у Бучанському районі, де на території приватного заміського стрілецького комплексу проходила виставка оборонної продукції «Критично Захищено». Фахівці та експерти зібралися там виключно для того, щоб продемонструвати одне одному дієві рішення для захисту критичної інфраструктури від сучасних повітряних загроз. Серед присутніх були також інструктори нашої організації. Саме сучасна повітряна загроза знайшла їх у найгрубішій формі, яку можна уявити. На понеділок кількість загиблих сягнула одинадцяти осіб, наймолодшому загиблому було дев’ятнадцять років. Понад сто осіб отримали поранення, 44 автомобілі було понівечено, 27 приватних будинків зазнали пошкоджень у зоні ураження. Наші інструктори та колеги, які були присутні на виставці, вціліли дивом, хоча декотрі отримали тяжкі травми.
Після цього випадку відбувається багато дискусій про персональну відповідальність організаторів, і такі розмови безперечно потрібні. Слідство має ретельно вивчити кожен етап підготовки заходу: від формування списку запрошених до вибору локації, де не було належних укриттів. Проте варто відзначити, що пошук винного є найпростіша форма реакції на трагедію, яка завжди відбувається першою, створюючи ілюзію, ніби проблему локалізовано в одній особі. Після вщухання резонансу навколо певних прізвищ перед оборонною галуззю постають три ключові завдання, які потрібно вирішувати незалежно від остаточного вироку. Саме вони визначатимуть, скільки подібних днів ще залишиться попереду.
## Необхідність проведення подібних заходів
Перший висновок, хоч і звучить дещо провокаційно на фоні нещодавніх втрат, потребує негайного озвучення, поки не відбулося загострення іншого боку. Подібні заходи є надзвичайно важливими, і їх не можна скасовувати ні за яких обставин.
Українська оборонна промисловість сформувалася не в кабінетах, не у тендерних процедурах і не за допомогою міжвідомчих погоджень. Вона виникла завдяки живим зустрічам інженерів, операторів, замовників та тих, хто нещодавно повернувся з позицій, щоб знову повернутися туди завтра. Комп’ютерні формули та теоретичні моделі не можуть показати, як система поводить себе в польових умовах під дощем, вітром чи в умовах радіоелектронної боротьби. Презентації у форматі слайдів не пояснюють, чому антена стабільно функціонує на одному рельєфі й «вмирає» на іншому. Відеозаписи не замінять десяти хвилин бесіди, під час якої розробник отримує від оператора унікальні відомості, що ніколи не будуть зафіксовані в офіційних листах або протоколах випробувань. Технічне завдання на комплекс перехоплення виникає не в міністерстві, а тоді, коли оператор з полігону пояснює конструктору, що його ідеальний пристрій неможливо розгорнути одному вночі за вісім хвилин.
Без такої тісної взаємодії неможливо сформувати системний підхід, створити колективний досвід і побудувати стабільну комунікацію між виробниками, військовими та кінцевими користувачами.
Протягом трьох років ми виграємо саме завдяки швидкому переходу від ідеї до фронтового застосування, основою якої є прямий контакт людей, що довіряють одне одному. Ми втратили на тому майданчику не випадкових перехожих, а саме тих, хто забезпечував цей зв’язок. Це втрата для всієї галузі, компенсація якої шляхом призначення одного винного неможлива і є неправильною.
Після трагедії легко піддатися спокусі припинити подібні зустрічі, перевести все у формат закритих онлайн-конференцій, паперових заявок і демонстрацій виключно на закритих військових об’єктах тільки за тритижневим оформленням пропусків. Така спокуса знищить галузь тихіше за будь-яку балістичну ракету. Крім того, це повільне вбивство розтягнеться на роки і буде помітне не відразу.
> Розрив горизонтальних контактів означає добровільну втрату єдиної стабільної переваги над ворогом. Правильна відповідь на трагедію — не припиняти зустрічі, а навчитися організовувати їх так, щоб не ризикувати життями.
## Відсутність затверджених протоколів безпеки
Другий висновок стосується безпеки і вимагає визнання неприємної істини: держава досі не видала повного набору стандартів для проведення подібних заходів. Порожнеча на цьому полі заповнювалася особистим здоровим глуздом окремих організаторів. Здоровий глузд — ресурс нерівномірний, невизначений і небезпечний, що і продемонструвало лихо 24 липня. Це не була перша подібна трагедія. Аналогічний випадок стався 19 серпня 2023 року у Чернігові під час заходу, співорганізаторкою якого була Марія Берлінська. Тоді також загинули дорослі й діти, а пані Берлінська заявила, що нестиме моральну відповідальність до кінця життя.
Радник президента Сергій Бескрестнов («Флеш») уже сформував перелік факторів ризику, за якими кожен може оцінити, чи варто відвідувати конкретний захід:
– відсутність укриття достатньої місткості на локації;
– анонс події у відкритому доступі в інтернеті;
– велика кількість учасників, зібраних у одному місці;
– розташування об’єкта у зоні досяжності балістичних ракет;
– робота в режимі радіомовчання.
Хоча місце проведення було оголошене напередодні пізно ввечері (повідомлення надійшло після 22:00), це не мало жодного суттєвого впливу.
Вищеописані фактори не є новими для людини, що мала бойовий досвід, що є найбільш складним моментом. Кожен із цих пунктів був відомий завчасно, проте ворог зміг нанести влучний удар.
> Комплексний протокол безпеки повинен охоплювати одночасно всі рівні захисту — починаючи з інформаційного аспекту: скільки людей знають дату, район, коли вони отримують точну адресу і чи існує електронний слід від цієї інформації.
Асоціація наполягає, що захід був закритим, а точне місце проведення повідомлялося виключно довіреним учасникам. Можливо, формально це так і було, але «закритість» заходу на сто осіб — поняття доволі умовне за визначенням. Сотня запрошених означає щонайменше три сотні обізнаних, якщо враховувати водіїв, колег і членів сімей, а також безліч телефонів, які здатні відтворити переміщення краще за будь-яку агентуру.
Надалі визначається вибір локації. Наявність укриттів достатньої місткості для всіх учасників має бути обов’язковою умовою допуску, а не лише рекомендацією. Далі – розподіл потоку людей у часі та просторі, щоб уникнути масового скупчення навіть на п’ятнадцять хвилин, оскільки цього часу достатньо для атаки.
Наступним кроком є погодження з військовими щодо режиму повітряного простору й забезпечення засобів прикриття в районі проведення заходу. Обов’язкове маскування техніки та транспорту, адже супутникові знімки та розвідувальні безпілотники легко виявляють скупчення автомобілів на відкритій місцевості, перетворюючи їх на готову мішень, і все це відбувається швидше, ніж можна випити першу каву.
І фінальним пунктом є встановлення персональної відповідальності кожного учасника за власне рішення відвідати захід.
Ми звикли вимагати виконання цих правил від інших. На наших курсах операторів навчання ми пояснюємо, чому не можна розміщувати два розрахунки поруч, користуватися повторним маршрутом та чому анонс у соціальних мережах є більшою помилкою, ніж будь-яка непрофесійність пілотування. Проте самі ми організовуємо зустріч у полі під Києвом, де збираємо сто людей із найвищими компетенціями в державі. Дисципліна, що є обов’язковою на фронті, якось не поширюється на тил, і це не може мати раціонального пояснення.
Від держави потрібно очікувати розробки таких стандартів швидко і в діалозі з галуззю, а не замість неї. Поки що їх нема, галузь мусить домовлятися самостійно. Професіональні асоціації, кластери, майданчики типу Brave1 можуть ухвалити внутрішні правила і вважати їх виконання обов’язковою умовою участі в будь-яких спільних заходах. Ринок дисциплінує набагато швидше, ніж міністерства, а в цьому випадку правильність оцінюється людськими життями.
## Потреба у приватній протиповітряній обороні
Третій висновок найважче проголосити в такі тижні, проте саме він є ключовим. Незважаючи на трагедію, країна має продовжувати формувати систему приватної протиповітряної оборони, тобто те, задля чого зібралися ті люди на полігоні.
Нинішня інтенсивність російських повітряних атак перевищує існуючі державні можливості протиповітряної оборони — це не оцінка, а проста арифметика. Щотижня ми спостерігаємо враження нафтобаз, трансформаторних підстанцій, елеваторів, логістичних вузлів та терміналів. За останні три місяці пошкоджено близько 200 автозаправних станцій, серед них «Укрнафта», WOG, ОККО. Уряд має намір інтегрувати АЗС у систему сповіщення про рух ударних безпілотників. Однак сама ця ініціатива краще ілюструє проблему: раннє попередження дозволяє зачинити заправку та евакуювати людини, що рятує життя, але не вберігає сам об’єкт, оскільки він не має можливості уникнути ураження.
Важливо зауважити, що більшість цих цілей уражають не балістичні ракети, а ударні безпілотники — дешеві, масові, запрограмовані за заздалегідь визначеним маршрутом. Вони атакують на висотах і з напрямків, де не розгортають дороге антибалістичне озброєння. Ворог розподілив навантаження раціонально: балістичні засоби залишив для пріоритетних об’єктів, а решту території віддав на відкуп безпілотникам.
Держава фізично не зможе захистити кожну АЗС, елеватор чи виробничий об’єкт засобами протиповітряної оборони, вартість яких становить десятки мільйонів доларів — не спроможна на це жодна країна світу. Водночас захист цих об’єктів мобільними вогневими групами, кулеметними розрахунками, радіоелектронними засобами та дронами-перехоплювачами є цілком реальним. Таке рішення коштує значно дешевше, і багато підприємств здатні профінансувати його власними коштами.
Важливо, що правова база для цього вже створена та не є дискусійною. Постанова Кабінету Міністрів № 1506 від 19 листопада 2025 року започаткувала експериментальний проєкт із залучення підприємств до посилення протиповітряної оборони, а з 6 березня 2026 року механізм запрацював на практиці. Підприємство ухвалює рішення про захист власної інфраструктури, звертається до Міністерства оборони для отримання статусу уповноваженого суб’єкта протягом десяти днів і формує команду, яка інтегрується в єдину систему під командуванням Повітряних сил.
> 2 березня уряд зробив наступний крок і дозволив тимчасово передавати такій групі озброєння зі складів військових частин, якщо воно не використовується бойовими підрозділами і погоджене з командуванням Повітряних сил. Таким чином держава не просто дозволяє бізнесу інвестувати у захист повітряного простору, а й починає підтримувати цю модель власними ресурсами.
Проблема тепер лежить не у юридичній площині, а в людській. Постанова не забезпечує навчання операторів і не визначає методики підготовки. Вона не вирішує питання роботи вночі, коли візуальне виявлення цілі практично неможливе. Не передбачає стандартів висотного застосування, що знижує ефективність класичних мобільних вогневих груп і зумовило появу окремого класу зенітних дронів-перехоплювачів. Постанова не встановлює стандарт підготовки розрахунку для нічного перехоплення дрони «Шахед» над критичною інфраструктурою — з урахуванням необхідності знищення цілі без загроз для об’єкта.
> Адже літають не дрони, а оператори. Тому потрібна не просто кількість техніки, а розвинена система підготовки: армія з тисяч навчених операторів дронів-перехоплювачів.
Це важко визнати, але все це доводиться будувати практично з нуля завдяки ветеранам, приватним навчальним центрам та охоронним компаніям. Центр «Крук» вже понад рік працює у цьому напрямку в партнерстві з компанією «Генерал Черешня», навчаючи військових та приватні підрозділи ППО керувати одним із найкращих на сьогодні в Україні і світі дронів для збиття «шахедів» — Bullet.
Однак цих зусиль недостатньо. Для порівняння: росіяни запустили два масштабні проєкти. Перший — створення державних центрів підготовки операторів дронів. Другий — телевізійне шоу “Битва дронів”, у якому беруть участь студенти, військові та відомі особистості. Путін особисто підтримав цей проєкт, відзначаючи важливість його пропагандистського ефекту. Натомість ми суттєво недооцінюємо ресурси для навчальної та підготовчої роботи.
Є в цій темі ще один аспект, про який говорять мало, хоч він очевидний. Британія, Франція (через Defence Conseil International), Сполучені Штати зі своїм розгалуженим ринком профільних компаній раніше побудували цілу індустрію, де бойові операції є лише третьою-четвертою функцією, поступаючись навчанню, розвідці, охороні дипломатичних місій, розмінуванню та захисту критичної інфраструктури. Українська приватна ППО розвивається за аналогічною моделлю, але в умовах, з якими жодна з цих країн раніше не стикалася. Ми набуваємо унікального досвіду перехоплення масових атак дешевих ударних безпілотників у промислових масштабах, що вже сьогодні є унікальним товаром на світовому ринку безпеки. В той час як європейські аеропорти зупиняють свою роботу через поодинокі невідомі дрони на злітних смугах, Україна навчилася боротися з сотнями цілей за ніч. Залишилося лише оформити цей досвід у стандарти, методики та компанії — і кожне оминання таких заходів із страху відсуває цей момент на місяці вперед.
Тому демонстрації на кшталт тієї, що відбулася 24 липня, не є марнославним виставковим заходом. Це єдиний засіб донести до директорів заводів та власників мереж заправок, що саме вони купують, як це працює в реальних умовах і скільки фахівців потрібно утримувати для ефективної експлуатації. Без таких кроків приватна ППО залишиться лише гарною постановою та кількома пілотними проєктами, а більша частина країни й далі рахуватиме згорілі резервуари.
## Відповідальність перед загиблими
Трагедія 24 липня не змінила логіку цих подій. За винятком того, що вона вказала, як потрібно організовувати нашу роботу над головною метою — захистом України та перемогою у війні з Росією. Це єдина зміна, за яку відповідаємо саме ми, а не ворог.
Люди, які загинули під Києвом, займалися надзвичайно важливою справою в неналежно організованому просторі. Наш обов’язок перед ними полягає не в тому, щоб припинити роботу, згорнути процес або скинути всю злість на організаторів.
Він полягає у тому, щоб довести цю справу до кінця і не втратити більше нікого у цьому процесі через власну недбалість. Ворог зробить свою частину незалежно від наших протоколів і настроїв, і вплинути на це ми не можемо. Впливати можемо лише на те, наскільки сильно ми полегшуємо його завдання. Дотепер ми робили це занадто часто. Тож настав час, коли уряд спільно з Міністерством оборони та профільними організаціями має розробити та погодити чіткі правила.
