Війна Росії проти України перейшла в новий етап, що визначається не стільки територіальними успіхами, скільки інтенсивною технологічною конкуренцією. Зміни, які відбуваються, є настільки системними, що їх можна розглядати як початок нової революції у військовій справі. Про це в аналітичній статті для Carnegie Endowment for International Peace розповідає ексміністр оборони України Андрій Загороднюк.
У своїй праці, опублікованій Carnegie, автор виділяє п’ять взаємопов’язаних трансформацій, що суттєво змінюють характер бойових дій:
1. По́ява доступної точної масової зброї.
2. Фрагментація повітряного простору.
3. Ускладнення можливості маневрування.
4. Центральна роль мережецентричної війни.
5. Швидка адаптація як основна військова компетенція.
За інформацією Загороднюка, у 2025 році Україна виробила і застосувала близько 4 мільйонів безпілотників. При цьому дронові підрозділи становлять лише 20% особового складу, але завдають понад 80% втрат противнику. Російська сторона, навпаки, за ніч запускає близько тисячі іранських «Шахедів» по українських цілях, використовуючи низьку вартість дронів для виснаження систем протиповітряної оборони (ППО). Точність, яка раніше вважалася дорогою і рідкісною технологією, тепер виробляється у великих обсягах.
Автор акцентує увагу на тому, що повітряний простір нині чітко розподілений на кілька вертикальних рівнів, кожен із яких потребує власних засобів виявлення і протидії. Військові сили можуть контролювати великі висоти, але при цьому залишаються безсилими проти скупчень низьковисотних дронів. Через це домінування в повітрі не гарантує свободу маневру на землі: великі підрозділи виявляються і уражаються до того, як встигають зібратися в боєздатну структуру. В результаті, обидві сторони змушені переходити до тактики малих розсіяних груп.
Окремим нововведенням стала категорія так званих mid-strike дронів, які діють на відстані від 30 до 300 кілометрів від передової. Вони здатні вражати логістичні вузли, командні пункти та засоби ППО без потреби контролю над повітрям. У лютому 2026 року Україна змогла обмежити використання Росією комерційного зв’язку Starlink на дронах дальньої дії. Це свідчить, що управління в режимі FPV (першої особи) у реальному часі тепер реалізується на відстанях, які раніше вважалися прерогативою лише стратегічної зброї.
Цінова асиметрія між сторонами має далекосяжні стратегічні наслідки. Прикладом цього є інцидент у вересні 2025 року, коли 19 російських дронів проникли в повітряний простір Польщі, а перехоплювачі НАТО збили їх за вартістю, яка значно перевищила ціну самих безпілотників. Автор задається питанням, як Альянс відреагує, якщо співвідношення атакувальних дронів і пілотованих перехоплювачів досягне співвідношення десять до одного або більше.
Загороднюк також спростовує твердження, що українські системи є лише імпровізованими замінниками. Зокрема, він відкидає заяви генерального директора Rheinmetall Арміна Паппергера у березні 2026 року. За його словами, ефективність української техніки полягає не в складності окремих платформ, а в системній інтеграції, що включає:
– масштабоване виробництво,
– мережецентричну ситуаційну обізнаність,
– постійне адаптування на основі зворотного зв’язку з фронту.
Якщо традиційна оборонна індустрія пов’язує інновації зі складністю технічних засобів, то українська модель робить наголос на удешевлення і швидкість ітерацій.
Україна фактично реалізувала працюючу версію мережецентричної війни через платформу «Дельта», яка об’єднує дані з дронів, радіоелектронної розвідки, супутників та звітів окремих військовослужбовців у єдину оперативну картину. Концепцію мережецентричної війни Сполучені Штати сформулювали наприкінці 1990-х років, проте так і не втілили її в повному обсязі. В Україні ж інноваційні цикли вимірюються тижнями та днями: підрозділи самостійно модифікують техніку та організовують неформальні дослідно-конструкторські осередки. Західні армії водночас стримуються контрактними обмеженнями на втручання у техніку — суперечки про «право на ремонт» є проявом саме цього розриву.
Завершуючи огляд, автор звертає увагу на виклики для Європи. У разі кінетичного конфлікту з Росією НАТО зіштовхнеться з війною нового типу, на яку поки не має чітких контрзаходів. Регіональні штабні навчання 2025 року виявили «шокуючий рівень неготовності». Росія, імовірно, застосує комбінацію інфільтрації малих груп із масованими ударами дронів і ракет, що паралізує наземні сили НАТО і знецінить авіацію Альянсу. Очікувати на формування нової доктринальної згоди зараз є надто ризикованим, підкреслює Андрій Загороднюк.
