Як Кіровоград став Кропивницьким: десять років боротьби за нову ідентичність
Початок змін і шалені маніпуляції з громадською думкою
14 липня 2026 року відзначається десята річниця відтоді, як обласний центр Кіровоградської області офіційно отримав назву Кропивницький. Та цей шлях був непростим — мов справжня битва між історіями та ідеологіями.
Закон про декомунізацію 2015 року поставив перед містом завдання відмовитися від радянської назви «Кіровоград». Від місцевої влади і бізнес-еліт лунав гучний заклик повернути імперську назву — Єлисаветград. За словами народного депутата VIII скликання Олександра Горбунова, проведене місцеве опитування швидше нагадувало «маніпулятивний шабаш».
Опитування біля виборчих дільниць проходило з численними порушеннями: голосувати можна було кілька разів підряд, без жодних документів. Активісти вже тоді фіксували недоліки, а підсумки оголосили на користь повернення імперської назви — 77% нібито підтримали Єлисаветград. Проте жодна офіційна соціологічна служба у процесі не брала участі.
Імперія vs мистецтво: народження ідеї Кропивницького
Протистояння між наративами було далеко не простим — з одного боку, місцеві еліти намагалися нав’язати російську історію, ігноруючи багатовікові козацькі традиції краю. З іншого — митець Ігор Смичик запропонував альтернативу, яка швидко набрала популярності серед поціновувачів культури — назву Кропивницький.
“Я назвав цей проєкт для себе ‘Мистецькою столицею України’. У нашому місті живуть чудові театральні, танцювальні та культурні традиції. Мені було важливо показати обличчя міста через мистецтво,” — ділиться Ігор Смичик.
Однак місцевий спротив був жорстким. Зустрічі з опонентами часто перетворювалися на напружені дискусії, де намагалися тиснути на особисті стосунки та соціальний статус активістів. Як згадує Олександр Горбунов, змусити людей прийняти нову назву було набагато складніше, ніж отримати підтримку у Верховній Раді.
Дипломатія в парламенті: як ухвалювали остаточне рішення
Оскільки міська рада не змогла визначитися із єдиною назвою, вирішальне слово перейшло до Верховної Ради. До профільного комітету було подано три альтернативні проєкти перейменування:
- Святоєлисавет — від Костянтина Яриніча («Блок Петра Порошенка»);
- Єлисаветград — від Сергія Ларіна («Опозиційна платформа «За життя»);
- Кропивницький — від Олександра Горбунова («Народний фронт»).
Зібрати 226 голосів для підтримки останнього варіанту виявилося складним завданням. Потрібна була тонка політична гра — залучення співавторів із різних фракцій та домовленості. Допомогу у подавленні внутрішніх суперечок у найбільшій провладній фракції надала Ольга Червакова, а підтримку на рівні комітету забезпечили Іван Крулько та Альона Шкрум із «Батьківщини».
Не меншим було значення і символіки: для того, щоб переконати депутатів із Радикальної партії, Олександр Горбунов підкреслив:
- Потрібно завершити процес декомунізації.
- 14 липня збігається з Днем взяття Бастилії — знакова дата свободи.
- Цього ж дня святкували День народження співавтора Дмитра Лінька.
Завдяки таким аргументам, 14 липня 2016 року постанову підтримали 230 депутатів.
Остаточна крапка: підтримка військових і подолання судових перепон
Після голосування почалися судові позови від прихильників ідеї повернення імперської назви. Проте ситуацію врегулював дзвінок від командира 3-го полку спецпризначення імені Святослава Хороброго, Олександра Трепака.
“Мене офіційно повідомили: американці вже внесли назву Кропивницький до своєї військової й космічної системи координат. Це остаточний знак — назва вже ніколи не буде змінена,” — так згадував цей момент Олександр Горбунов.
Цей факт став знаковим — не лише для політичної підтримки, а й як символ міжнародного визнання нової ідентичності міста.
Кропивницький сьогодні: нові традиції та виклики
Де-юре — Кропивницький, і це ім’я міцно закріпилося у повсякденному житті:
- з’явилися простори нового типу, як-от «Кропхаб»;
- щорічно відбуваються фестивалі, наприклад, «КропФест»;
- молодь визначає себе як кропивничани.
Однак, як зауважує Олександр Горбунов, ментальна деокупація залишилася тривалою. Попереду — непростий крок із перейменування самої Кіровоградської області у Кропивницьку. Для ухвалення такого рішення в парламенті потрібно вже не 226, а 300 голосів, що є неабияким викликом для місцевих активістів і політиків.
Отже, боротьба за ідентичність продовжується, і кожен наступний етап стає важливим кроком у спільному творенні майбутнього цього унікального краю.
Запрошуємо слідкувати за життям Кропивницького через соціальні мережі та медіа — підтримка громади залишається ключем до успіху.
