Новий конфлікт із Іраном: що насправді змінилося в регіоні?
Життя повертається у звичне русло, але війна залишається
На дорогах знову затори, бізнес поступово відновлює роботу, а діти повернулися до шкіл. Майже по всій Ізраїлі, окрім північних регіонів, люди виходять із бомбосховищ і захисних приміщень. Проте 40-денна війна з Іраном та триваючий конфлікт з ліванським «Хезболлою» залишили багато хто у розпачі через те, що перемоги далекі від очікувань.
Чи досягли мети?
Президентський режим в Ірані залишився, хоча вищі військові та державні діячі були ліквідовані. Ядерна програма Ірану зазнала відкладення, але не була знищена повністю. Загроза ракетних обстрілів все ще існує — хоч і з деякими обмеженнями.
Нетаньягу про «великі досягнення»
Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу у телезверненні намагався надихнути громадян, підкреслюючи список усунених іранських чиновників та об’єкти, що зазнали ударів. Він використовував слово "досягнення" не менше восьми разів за 13 хвилин, називаючи їх величезними, історичними та надзвичайними.
- Заявив, що Іран ослаблений і просить припинити вогонь.
- Підкреслив зростання кількості близькосхідних країн, які хочуть союзів з Ізраїлем через його «сильну позицію».
- Твердо запевнив, що країна стала найпотужнішою у регіоні, а іноді й світовою державою.
Відсутність Ізраїлю в дипломатичних процесах
Попри активність Вашингтона у переговорах з Тегераном, Ізраїль опинився на узбіччі. Рішення американців часто ігнорують інтереси країни, як-от реакція на бомбардування в Бейруті, яке США м’яко критикували через порушення перемир’я.
- Ізраїль не був представлений на саміті США та Ірану в Пакистані.
- За наполяганням США Нетаньягу погодився на рідкісні прямі переговори з Ліваном. Вони мають пройти у Вашингтоні, але прем’єр виключив можливість припинення вогню з «Хезболлою».
Сумніви та тривоги серед ізраїльтян
Дослідження Інституту національної безпеки Тель-Авіва свідчать: лише третина населення вірить, що у випадку розбіжностей Ізраїль діятиме самостійно. Окремий опитувальний проект показує, що:
- Троє із чотирьох вважають війну поразкою, а не перемогою.
- 70% бачать у припиненні вогню поступки США перед Іраном.
- Дві третини не підтримують укладене перемир’я.
Дві третини опитаних вважають, що Іран та «Хезболла» не зазнали серйозних втрат.
Психологічний стан і політичні наслідки
Переважна більшість ізраїльтян відчувають розчарування, втому і недовіру до офіційної інформації. Німрод Горен, експерт Центру Мітвім, зазначає: населення відчуває, ніби війна триває без кінця з жовтня 2023 року, з періодичними змінами фронтів — від Гази до Лівану, Ємену та Ірану.
Частина суспільства запитує себе:
- Яка справжня мета конфлікту?
- Чи це лише політична гра?
У виборчому році, коли опозиційні сили все більше набирають впливу, довіра до чинної влади під питанням.
Пам’ять і віра у майбутнє
Перед Днем пам’яті Голокосту Нетаньягу нагадав, що колись євреїв полювали і винищували, а зараз — навпаки, вони ведуть боротьбу з ворогами. Він порівняв бомбардування іранських ядерних об’єктів Ісфахан, Натанз, Фордо та Бушер із сумнозвісними Голокостськими місцями, підкреслюючи важливість операцій.
Але страхи залишаються: ізраїльтяни побоюються, що Іран та його союзники можуть знову озброїтися після припинення військових дій.
Чи можна було інакше?
Аналітик Яаков Кац впевнений, що помилка прем’єра полягає у завищених очікуваннях. Від самого початку варто було пояснювати, що результатів треба чекати поступових, а не блискавичних.
- Замість розмов про "повну перемогу" краще було б говорити про "поступове ослаблення супротивника".
- Замість постійних заяв про виграші — підготовка населення до тривалої напруги.
За словами Каца, звичайні ізраїльтяни живуть у постійному напруженні: військові обов’язки, економічні труднощі, соціальні зміни та очікування на якийсь підсумок, який немає явних ознак наближення.
Війна без чіткої кінцевої мети
Загалом ситуація нагадує нескінченне протистояння, у якому немає очевидного виходу, окрім продовження бойових дій. Це змушує громадян сумніватися в альтернативних шляхах розвитку і долі країни.
