Іран шукає вихід із кризи: несподівана пропозиція мирних переговорів під час військових ударів
Таємний контакт між Іраном та ЦРУ: чи можливо припинення конфлікту?
Хоча офіційні лідери Ірану публічно відмовляються вести переговори з адміністрацією Президента Трампа щодо припинення американських та ізраїльських атак на країну, через день після початку ударів представники Міністерства розвідки Ірану таємно зв’язалися з ЦРУ. За інформацією, отриманою від обізнаних джерел, був зроблений непрямий крок до обговорення умов завершення конфлікту через розвідувальне агентство третьої країни.
Представники США ставляться до цієї пропозиції з великою підозрою, адже на даному етапі ні Вашингтон, ні Тегеран, ймовірно, не готові до швидкого вирішення конфлікту. Проте сам факт такого дзвінка відкриває важливі питання: чи знайдуться в Ірані чиновники, здатні призупинити військові дії, враховуючи, що керівництво країни піддається послідовним ударам ізраїльських військ.
Позиції сторін: реакції Білої домівки та Ізраїлю
Представники Білого дому та іранської сторони не надали жодних коментарів щодо цієї ініціативи. ЦРУ також відмовилося від будь-яких заяв.
Водночас Ізраїль, який веде затяжну кампанію з максимального ослаблення військових сил Ірану і, можливо, хоче спровокувати падіння існуючого режиму, закликав США ігнорувати такі пропозиції. На цей момент у Вашингтоні новий сигнал не сприймається як серйозний.
Після кількох днів готовності обговорювати угоду з Іраном, Президент Трамп нагадав у соцмережах, що зараз «занадто пізно» для переговорів. Пізніше в розмові з журналістами він висловив жалобу через те, що багато потенційних іранських лідерів вже ліквідовані під час атак: «Більшість людей, на яких ми розраховували, загинули. Незабаром ми взагалі нікого не знатимемо».
Хаос у керівництві Ірану: що далі?
Цей крок Ірану й водночас хаотична ситуація серед керманичів країни підкреслюють основну дилему для Трампа: кого нового або які лідерські зміни можна очікувати у країні, що перебуває під вогнем. Спочатку президент сподівався на народне повстання, яке змінить владу, але тепер орієнтується на більш прагматичних персон, які могли би зберегти існуючу політичну систему, хоча й з помітними змінами.
Представники адміністрації Трампа накладають умови таких можливих домовленостей:
- Теперан має відмовитися або суттєво обмежити балістичні та ядерні програми.
- Припинити підтримку іноземних проксі, зокрема "Хезболли".
- Зберегти за нинішніми лідерами економічний та політичний вплив у країні.
Сам Трамп натякає, що модель для Ірану може бути схожа на події у Венесуелі: після захоплення лідера Ніколаса Мадуро США отримали контроль над нафтовим експортуванням, не вимагаючи докорінних політичних реформ. За його словами, це "ідеальний сценарій", коли можна обрати нових лідерів.
Складний вибір: чи можлива реальна зміна в Ірані?
Щоправда, залишається питання, чи дійсно Іран готовий домовлятися. Дехто з лідерів країни та їхніх прибічників вважають, що зможуть завдати достатньо великої шкоди США і Ізраїлю, щоб змусити їх припинити операцію. Водночас у Трампа зростає тиск з боку республіканців, які не задоволені перебігом ініційованої війни.
Експерт зі Східного Середземномор’я Стівен Кук вважає, що суперечливі заяви Трампа можуть відображати нерозуміння з ізраїльською стороною щодо мети війни. Ізраїль не хоче бачити «венесуельський сценарій» в Ірані, де до влади може прийти хтось із Корпусу вартових ісламської революції — військової еліти, що володіє серйозними економічними ресурсами. Цей корпус, за думкою деяких аналітиків, містить і прагматиків, які більше турбуються про збереження своєї влади, а не релігійних ідеалів.
Вже у вівторок Ізраїль завдав удару по комплексу, де збиралися вищі іранські духовні лідери, щоб обрати наступника Верховного лідера Алі Хаменеї, вбитого під час авіаудару.
Прогнози розвідки та подальша невизначеність
Перед початком ударів ЦРУ проаналізувало кілька сценаріїв можливого іранського керівництва після атаки, але експерти визнають: надто багато невідомих, щоб робити впевнені прогнози.
Водночас політики, що мають доступ до цих матеріалів, роблять власні висновки:
- Сумнівно, що іранська опозиція зможе повністю захопити владу.
- Найімовірніше серед керівництва посиляться представники Корпусу вартових.
Головне питання — хто виживе у результаті ракетних ударів, і чи знайдеться серед них той, хто зміг би підписати й забезпечити виконання угоди з США.
Народ Ірану та ризики для майбутнього
Народна підтримка чинного режиму надзвичайно низька, і він зберігає контроль здебільшого через суворе придушення протестів. Трамп закликав іранців скористатися моментом, аби піднятися і взяти владу у свої руки після завершення військових дій.
Однак його тон став більш обережним: він залишив рішення народу, водночас визнаючи ризики, що наступник чинного режиму може виявитись не кращим за попереднього.
Варто виділити основні побоювання:
- Можливий розпад центральної влади і хаос у регіонах, особливо тих, де проживають етнічні меншини, як-от курди.
- Загострення конфліктів, що можуть нагадувати громадянські війни в Сирії чи Лівії.
- Сценарії революції, яка не обов’язково призведе до дружньої до США демократії.
Іран у контексті історії та сучасності
Назва Реза Пахлаві, сина колишнього шаха Ірану, який був скинутий революцією 1979 року, все ще лунає серед опозиційних настроїв. Він не жив в Ірані десятиліттями, проте для багатьох є символом більш тісних зв’язків з Заходом. Його батько мав значущі відносини з США і був відкритий для співпраці з Ізраїлем.
Натомість ісламські революціонери, очолювані аятолою Хомейні, створили релігійний режим, ворожий до Заходу та продовжують підтримувати радикальні рухи по всьому регіону.
Чи можна домовитись з Іраном?
Адміністрації Трампа складно вести діалог з нинішньою іранською владою через її фундаменталістські погляди і відкриту ворожість до США. Минулорічні перемовини про ядерну угоду також виявилися провальними, і наразі Трамп називає іранських керівників "радикальними божевільними".
Водночас він не виключає можливості співпраці з більш поміркованими фігурами в режимі. У минулому президенти США намагалися домовитись з реформаторами всередині Ірана – наприклад, угода 2015 року за часів Барака Обами дала надію на покращення відносин, хоч пізніша відмова Трампа від неї повернула ситуацію назад.
Дехто вважає, що помірковані модератори — радше міф, ніж реальність, але пошук таких лідерів продовжується.
Автори статті дякують за інформаційну підтримку і внесок кореспонденту Фарназ Фасіхі з Нью-Йорка.
