Перший волейбольний турнір пам’яті Героя України Івана Коцура в Соколівському
13 лютого у селі Соколівське Кропивницького району відбулися змагання з волейболу, присвячені пам’яті Героя України Івана Коцура — заступника командира роти 88-го окремого батальйону 35-ї бригади морської піхоти. Ініціаторкою турніру стала мама військового Катерина Коцур, яка мріє зробити цей захід щорічним та проводити його в день народження сина — 2 лютого.
Як усе починалося: ідея та організація
Турнір проходив у спортзалі ліцею села Соколівське. Голова громади Інна Завірюха зазначила, що громада вже має традиції вшанування загиблих захисників через спортивні події: «У нас уже є турніри на честь Миколи Жидкова та Анатолія Бузуляка, а тепер запускаємо волейбольні змагання серед жіночих команд, щоб вшанувати пам’ять Івана Коцура».
Посмертне присвоєння звання Героя України Івану Коцуру було підтверджене указом президента 30 вересня 2025 року. Волейбольний турнір зібрав команди дівчат із шкіл Соколівського, Карлівки, Вільного та Івано-Благодатного, що стало чудовою нагодою згуртувати місцеву молодь.
Спогади рідних: Катерина Коцур про свого сина
Мама Івана зізналася, що син завжди любив спорт і активно займався різними дисциплінами. Відтак впровадження волейбольного турніру стало не тільки виявом пошани, а й способом зберегти його пам’ять живою серед молодого покоління.
«Довгий час ця ідея відкладалась, але тепер, коли Іван отримав звання Героя України посмертно, я впевнена: його пам’ять житиме. Ми маємо пам’ятати наших захисників і захисниць», — поділилася Катерина.
Під час проведення турніру у залі поруч із портретами героя розмістили його військові нагороди, серед яких медалі, ніж, кепка й шарф — особисті речі, що стали справжнім оберегом для родини.
Особливі символи пам’яті
- Шарф, який Іван носив на багатьох світлинах.
- Медалі, що відзначають його бойові заслуги.
- Капелюх і майка, у якій воїн був у день загибелі.
Життя і подвиги Івана Коцура
Після строкової служби Іван пішов на війну, вступивши в антитерористичну операцію. Він мав звання капітана і був відомий своєю відданістю та мужністю. 2 березня 2022 року саме він не дозволив російському десанту висадитися у місті Вознесенськ Миколаївської області.
Іван загинув у червні 2023 року під час штурму позицій ворога в селі Старомайорське Донецької області — йому було 33 роки. Ця втрата стала глибоким болем для рідних, друзів, побратимів і всієї громади.
Теплі слова від Катерини Коцур
«За день-два перед загибеллю ми розмовляли по телефону. Він говорив: “Мамо, у мене все добре. Можливо, зв’язку довго не буде, але не хвилюйся — я дуже фартовий.” Ми надіялися і вірили», — згадує мати.
Цікаво, що напередодні трагедії в їхній сім’ї відбулася символічна подія — зозуля кликала на вишні, що стало передвісником сумної новини для рідних.
Іван залишив по собі дружину та доньку, для яких його пам’ять і сьогодні залишається живою і щорічно підтримується через такі заходи, як турнір у Соколівському.
Слова побратима: пам’ять, що живе у серцях
На змагання завітав і морпіх Олександр Марченко, який служив разом з Іваном до останнього дня. Він розповів, що Іван був безпосереднім наставником і прикладом для бойових побратимів, людином із глибоким почуттям відповідальності.
«Для таких героїв дуже важливі турніри та пам’ять. Головне — щоб люди не забували їхній подвиг», — з теплом у голосі каже Олександр.
Плани на майбутнє: спорт і пам’ять – разом
Турнір тривав близько трьох годин і став справжнім святом спорту та пам’яті для місцевої громади. Катерина Коцур також розкрила свої плани з часом розширити спортивні змагання:
- Провести боксерський турнір — улюблений вид спорту Івана.
- Залучити більше молоді до активного способу життя.
- Продовжувати щорічні спортивні традиції на честь Героя.
Таким чином, пам’ять про Івана Коцура живе не лише у серцях рідних, а й у душах усієї громади, яка через спорт об’єднується для підтримки українських героїв.
