Як відносини НАТО і США змінилися через конфлікти в Іраку і Ірані
Війна в Іраку 2003 року: незгоди в альянсі
Через 18 місяців після спільної реакції НАТО на теракти 11 вересня 2001 року, альянс майже розпався через рішення США почати війну проти Саддама Хусейна в Іраку. Ця війна, яка не отримала санкції Ради Безпеки ООН, була спрямована на знищення неіснуючої зброї масового ураження та повалення режиму Хусейна. Водночас Великобританія, Польща, Іспанія та Австралія приєдналися до конфлікту, тоді як Франція, Німеччина й Бельгія відмовилися брати участь.
У адміністрації Джорджа Буша-молодшого докладали зусиль щодо консультацій з союзниками, формування громадської думки, залучення Конгресу та дискусій в ООН, щоб зберегти єдність НАТО незважаючи на розбіжності.
Війна з Іраном за президенства Трампа: відсутність підтримки союзників
Порівняння із цим не на користь теперішніх відносин. Адміністрація Дональда Трампа також розпочала «війну за вибором», але не спиралася на підтримку союзників та міжнародні організації.
Ключові особливості конфлікту з Іраном:
- Відсутність попередніх консультацій з європейськими та азійськими партнерами;
- Ігнорування обговорень у рамках ООН;
- Опора лише на союзників із Ізраїлю;
- Мінімальна підготовка громадської думки.
Це призвело до розгубленості й нерозуміння серед партнерів по НАТО, які без ентузіазму поставилися до можливості вступу в конфлікт.
Реакції союзників: між підтримкою та стриманістю
Незважаючи на тиск зі США, більшість європейських країн відмовилися брати участь у війні проти Ірану, розглядаючи її як порушення міжнародного права. Вони натомість зосередилися на забезпеченні безпеки судноплавства через Ормузьку протоку після закінчення воєнних дій.
Водночас європейські лідери тримаються обережно, не бажаючи відкрито критикувати Вашингтон через бажання зберегти американську підтримку у конфлікті з Росією щодо України.
Приклади позицій ключових країн НАТО
- Велика Британія спочатку відмовлялася надавати бази для операцій, але змінила політику після атак іранських союзників;
- Франція посилила військову присутність у регіоні, відправивши кораблі та авіаносець, прагнучи зберегти вплив;
- Німеччина надала американським військам доступ до своїх баз, уникаючи публічної критики Дональда Трампа.
Розкол і відчуження в альянсі: новий виклик
Аналітики наголошують, що підхід адміністрації Трампа спричинив поглиблення відчуження європейських країн від США. Відсутність консультацій та ігнорування позицій союзників поставили під сумнів здатність НАТО діяти як єдиний блок.
Основні проблеми:
- Демонстративне нехтування думкою європейців;
- Відсутність спільної стратегії;
- Підвищення рівня недовіри всередині альянсу.
Перспективи та занепокоєння
Європейські політики переживають, що війна з Іраном може призвести до хаосу, розпаду влади в країні та хвилі біженців. Вони закликають до серйознішого планування наслідків і наголошують, що американські рішення мають значні довгострокові наслідки для регіону та самого альянсу.
При цьому позиція Європи дуже неоднозначна: одні лідери виступають за дотримання міжнародного права, інші — за прагматичну співпрацю з новими світовими гравцями на тлі зростання авторитаризму.
Фінальні акценти
Наразі НАТО перебуває у стані невизначеності, адже війна спровокувала як внутрішні суперечності, так і занепокоєння щодо майбутнього взаємодії союзників.
Попри всі складнощі, європейські країни не залишаються пасивними — вони адаптуються до нових реалій, намагаючись збалансувати безпеку у регіоні, власні інтереси й відносини з Вашингтоном.
