28 серпня в чотирьох громадах Кіровоградщини прощалися з героями, які віддали життя за Україну
У цей день у різних куточках області пройшли скорботні церемонії вшанування пам’яті наших захисників: Валентина Коваленка, Геннадія Біжанова, Тараса Каганця та Юрія Перстньова. Їхні імена вже навіки вписані в історію мужності та жертовності.
Валентин Коваленко: життя, повне любові до простих радощів
Юлія Марюхно, речниця Олександрійської міської ради, розповіла про прощання з Валентином, який народився 25 вересня 1985 року у селі Головківка. Після закінчення школи він працював на підприємстві з благоустрою, а вільний час з радістю проводив на природі, займаючись улюбленою риболовлею.
«Він був справжнім прихильником спокою і сімейного затишку, люблячим сином, братом і дядьком, який завжди підтримував близьких і цінував кожен момент життя».
Валентин загинув 11 березня 2026 року на Сумському напрямку. Він залишив по собі пам’ять у серцях батьків, брата і сестри. Поховали його на кладовищі у селищі Олександрійському, де рідні й друзі змогли востаннє попрощатися з героєм.
Геннадій Біжанов: молодий сержант із Петрівки
На офіційній сторінці Петрівської громади у Facebook повідомили про скорботну подію. Геннадій народився 3 листопада 1999 року в селі Червонокостянтинівка. Після школи він здобув професію електрозварника в Олександрійському коледжі.
Після строкової служби підписав контракт із ЗСУ. З початку повномасштабної війни командував штурмовим спеціалізованим відділенням у роті «ШКВАЛ».
Під час бойового завдання біля міста Українськ Донецької області зв’язок з Геннадієм було втрачено 23 вересня 2024 року. Тривалий час його вважали зниклим безвісти, проте нещодавно ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
Пам’ять про молодшого сержанта Геннадія Біжанова вшановували 28 серпня 2026 року. Фото Facebook/Петрівська громада
Тарас Каганець: солдат із Зеленого, що залишив світлий слід
Голова Компаніївської громади Олександр Маслюков поділився спогадами про Тараса, уродженця села Зелене. Народився 29 червня 1989 року, навчався в місцевій школі, а здобуту професійну освіту отримав у Бобринецькому училищі.
Щойно почалася війна, він без вагань став на захист України, служив солдатом-навідником.
10 вересня 2022 року під час бойового завдання в селищі Піски, Донеччина, Тарас зник безвісти. Згодом ДНК-експертиза підтвердила його загибель, закарбувавши цей трагічний факт у картинах боротьби за свободу.
Юрій Перстньов: інженер-сапер із Благовіщенської громади
Віталій Довгополий, Благовіщенський міський голова, розповів про прощання із земляком Юрієм Перстньовим. Юрій народився 9 серпня 1999 року в селі Синьки.
Після школи отримав спеціальність маляра-штукатура в Уманському училищі. У 2018 році був призваний до ЗСУ, а згодом служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді, виконуючи обов’язки сапера інженерно-саперного відділення механізованого батальйону.
Нагороди та вшанування:
- Орден «За заслуги» III та II ступенів
- Сталевий та Золотий Хрести Головнокомандувача ЗСУ
Юрій загинув 13 листопада 2024 року. Тривалий час його вважали зниклим безвісти. Інформація про підтвердження смерті наразі не публікувалася у громаді.
Долучайтесь до спільноти
Підписуйтеся на соціальні мережі Суспільного Кропивницького, щоб бути в курсі найважливіших подій:
- YouTube
- Telegram
- Viber
- TikTok
