Статтю підготовлено за матеріалами журналістських розслідувань та офіційних джерел
Величезна справа НАБУ проти керівництва Держфінмоніторингу: від тіньових фінансових операцій до масштабних корупційних схем.
Державна служба фінансового моніторингу України традиційно вважалась головним бар’єром на шляху відмивання коштів і протидії нелегальним фінансовим потокам. Саме ця структура мала викривати шахрайства та блокувати грошові потоки, що підігрівали корупційні механізми.
Втім, у 2025 році все кардинально змінилося, коли на чолі установи опинилися колишній керівник Полтавської ОВА Філіп Пронін разом із його непохитним першим заступником Богданом Корольчуком. За даними НАБУ, ця фінансова розвідка перетворилась на фактичний конвертаційний центр, який обслуговував корупційні оборудки найвищого рівня.
Народний депутат Ярослав Железняк відкрив завісу масштабної кримінальної справи на основі офіційних рішень Вищого антикорупційного суду. З його слів, мова йде про колосальні суми готівки, підставні IT-компанії та прямий зв’язок із розтратами оборонного бюджету.
Як гроші з оборонного бюджету перетворилися на валізи з готівкою в столиці
Розслідування почалося ще у жовтні 2025 року. НАБУ і САП провели обшуки в одному з офісів на вулиці Молдовській у Києві. Детективи відкрили справу за фактом масового розкрадання коштів, передбачених на облаштування оборонних споруд у Донецькій області.
Під час обшуку вилучили сумки з готівкою та документи, які вразили навіть досвідчених слідчих. У металевих кейсах і папках знайшли:
- 278 тисяч доларів у готівці;
- понад 3,3 мільйона гривень готівкою;
- величезний масив статутних документів, печаток і довіреностей фіктивних підприємств.
Виявлені кошти та документи не згадувалися в офіційних деклараціях посадовців. Корольчук намагався пояснити це звичайним зберіганням грошей, але знайдені папери викривали значно масштабніші корупційні схеми.
Що ховається за вигаданими IT-гігантами Luxoft і Ciklum та офшорною мережею
НАБУ встановило, що в арсеналі вилученого було повноцінне досьє 11 українських юридичних осіб, 12 фізичних підприємців та 7 закордонних компаній, зареєстрованих в популярних офшорних юрисдикціях – Кіпрі, Чехії, Угорщині та на Британських Віргінських островах.
Моніторинг трансакцій виявив, що ця мережа працювала безперервно більше двох років – із початку 2024 та до січня 2026 року. Головний принцип був простий, але ефективний:
- Мільйони гривень надходили на рахунки кишенькових фірм від різних компаній, зокрема підрядників проєктів оборонної інфраструктури;
- Оплата відбувалася під виглядом послуг охорони, консультацій, поставок товарів та розробки програмного забезпечення;
- Для обходу контролю створили «двійники» відомих міжнародних IT-компаній – так з’явилися фальшиві «Циклум Софтвер» та «Люксофт Україна», які не мають жодного зв’язку з оригінальними брендами.
Гроші переводилися у валюту та виводилися за кордон через рахунки нерезидентів, уникаючи обмежень Нацбанку. Все здійснювалось професійно та системно, що дало змогу роками приховувати схему.
Корені афери з Полтавщини та надприбутки на оборонних «зубах дракона»
Щоби краще зрозуміти походження цієї махінації, варто згадати період, коли Пронін і Корольчук працювали у Полтавській ОВА. Пронін тоді був очільником адміністрації, а Корольчук – його першим заступником, відповідальним за більшість важливих фінансових питань регіону.
НАБУ виявило прямий зв’язок між діяльністю команди у Полтаві та роботою конвертаційного центру. Прокладками для мільйонних коштів виступали компанії, пов’язані з будівництвом фортифікацій.
Навіщо переплачували за бетонні загородження «зуби дракона»:
- Генпідрядник Construction закуповував матеріали через посередника «Преміум Актив», а не напряму у виробників;
- «Преміум Актив» продав державі понад 13 500 бетонних конструкцій за ціною 2161 гривня за штуку;
- Рік по тому ця ж компанія купувала такі ж елементи по 541 гривні – у 4 рази дешевше.
Отже, на одному лише елементі захисних споруд Полтавська ОВА переплатила державному бюджету більш ніж 22 мільйони гривень. Ще понад 21 мільйон списали під виглядом фіктивної доставки – свідки серед водіїв підтвердили, що таких рейсів не було.
Подібні викривлення з цінами та обсягами встановлені й при закупівлі лісоматеріалів для бліндажів. Там вкрадено щонайменше 8 мільйонів гривень із державних програм. Ці гроші врешті-решт знайшлися в сумках Корольчука в Києві.
Чи могли керівники Держфінмоніторингу збудувати таку схему без підтримки згорілих верств влади?
Масштаби операцій, довготривалість діяльності та залучення міжнародних офшорних структур свідчать, що вся ця афера не може бути справою лише «низових» чиновників. Вона потребувала серйозних блоків підтримки зверху.
Ярослав Железняк підкреслює, що Пронін і Корольчук користуються потужною підтримкою серед політичної еліти, зокрема від віцепрем’єра з питань відбудови та впливових кіл в Офісі Президента під контролем Андрія Єрмака.
Відповідь на те, чи могла ця пара створити і контролювати такі масштабні грошові потоки без «дахів» згори, поки що залишається відкритою.
Замість справжньої боротьби з відмиванням Держфінмоніторинг перетворився на надійний притулок для легалізації «чорних» грошей. НАБУ вже має масив доказів: платіжні документи, печатки, банківські виписки. Затримання та арешти – лише початок цього складного розслідування.
Попереду – справжнє випробування для антикорупційної системи України, яка має довести справу до суворих судових вироків або ж уникнути політичних інтересів, що можуть направити її в глухий кут.
Автор: Максим Рибак
