З нагоди знаменної події журналістка ІА Дивись.info поспілкувалася з львівською поеткою Галиною Крук.
Галина Крук — відома українська поетеса, прозаїкиня, перекладачка, членкиня українського ПЕН-клубу, дослідниця літератури та викладачка Львівського національного університету імені Івана Франка. Вона є авторкою численних поетичних збірок, зокрема «Мандри у пошуках дому» (1997), «Сліди на піску» (1997), «Обличчя поза світлиною» (2005), «Спів/існування» (2013), «Доросла» (2017), «БУКWAR» (2023), а також збірки оповідань «Хто завгодно, тільки не я» (2021). У 2024 році її книга «A Crash Course in Molotov Cocktails» («Прискорений курс із "коктейлів Молотова"») була включена до короткого списку міжнародної літературної премії Griffin Poetry Prize.
В ексклюзивному інтерв’ю для ІА Дивись.info Галина Крук поділилася своїми думками про те, що для неї означає бути поеткою сьогодні, якою є роль поетів і поеток у воєнний час, як виникає поезія в складні періоди і не лише. Детальніше читайте далі.
Сутність творчого покликання поетки сьогодні
У збірці «Доросла» міститься вірш «Ars poetica», де звучать слова: «бо тільки любов робить із людини поета, а з поета — людину». Для Галини бути поеткою сьогодні — це насамперед здатність глибоко рефлексувати, переживати і аналізувати різноманітний життєвий досвід, зокрема найважчі моменти, які супроводжують війну з усіма її трагедіями та втратами.
Поетка зізнається, що не може і не хоче відвертатися чи залишатися байдужою, адже війна «випробовує поезію на міцність»:
- Поезія втрачає можливість гратися півтонами, адже гострота і драматизм війни затирають усі напівтони.
- Залишається лише те, що викликає болісні спогади та тригерить найглибші почуття.
- Писати вірші, коли навколо війна — це як ходити мінним полем: не знаєш, які слова пробудять нездорові реакції чи розірвуть душевні рани.
Галина зазначає, що довготривалий стрес і масштабність подій сильно впливають на творчий процес. Відсутність легкості у написанні поезії пов’язана із тяжкістю повідомлень, які зійшли з одиничних випадків на багаторазові.
Поетеса пояснює, що її вірші — це не суха статистика, а свідчення, що зберігають пам’ять про кожне індивідуальне ім’я та образ:
- Зокрема, деякі образи, які залишають слід, — це дитячі речі або деталі, знайдені під руїнами.
- Для Крук людина — істота слабка, але поезія має силу трансформувати цю слабкість у силу.
- Поезія дарує потужність сугестії, здатність глибоко рефлексувати та зберігати пам’ять.
- Вона особливо допомагає пам’ятати конкретних людей за цифрами, як, наприклад, маленьку офіціантку, що загинула в піцерії Краматорська — у вірші вона постає живою, зі своєю історією.
Про темп творчого процесу і особливості поетичного народження текстів
Галина Крук відзначає, що завжди пише, але вірші у неї з’являються спонтанно. Вона описує творчість у поезії як процес моментального творення, де:
- Авторка може «зберігати» рядки у запасі.
- Пізніше рядок росте протягом деякого часу до готового твору.
Прозу ж наразі пишеться значно менше через відсутність часу й потребу у великому зосередженні, дистанціюванні від матеріалу.
Пояснюючи свій творчий підхід, поетка розповіла про два способи роботи над поезією:
- Перший — концентрація на слові, мовному враженні, як у вірші «Як патрон, береженого Бог береже», де з мовного образу розвивався сюжет.
- Другий — мінливий, коли реальність і конкретна ситуація народжують вірш. Така поезія шукає форму через контекст і чітко передає послання. Це яскраво представлено в її книзі «БУКWAR» («BookWar»), яка поетично документує війну від 2014 року й після повномасштабного вторгнення 2022-го.
Галина підкреслює, що наразі не відчуває нагальної потреби натхнення після кожної трагедії, бо багато ситуацій уже відображені:
- З кожною новою трагедією гострота зменшується.
- Поетеса відчуває, що настав момент відійти на крок назад, аби побачити ширший контекст і знайти у ньому світло.
Вона також розкриває власний етичний підхід до написання: поезія має ґрунтуватися на особистому досвіді. Якщо відчуття і переживання не є безпосередніми — ризик втратити глибину й правдивість.
Роль поетів у часи війни та еволюція функцій поезії
Галина Крук розмірковує:
- Роль поета в критичні часи — трагічно важка.
- Найкращі умови для поезії — це свобода та відсутність обмежень.
- Поезія — це насамперед експеримент, пошук меж пізнаного і творчого.
Втім, у часи війни надзвичайно складно зосередитися на естетиці, адже навколо стільки драматичних подій. За таких умов поезія здатна проникнути в людські глибини і знайти нові закономірності існування. Трагічний досвід підсилює глибину сприйняття та бачення.
Сьогодні поезія набула утилітарного характеру — вона виконує безліч функцій і переходить за межі суто художнього тексту.
Галина підкреслює, що:
- Поезія має величезну силу змінювати людину, навіть якщо вона лише свідком подій.
- Якщо поезія не резонує глибоко — вона втрачає значення.
- Існує довготривала перспектива впливу: поезія живе і через покоління, і людьми різних культур.
Поезія як місток розуміння українського досвіду війни
Поетка активно бере участь у закордонних поетичних заходах і вважає, що поезія часто стає ключем до розкриття складних ситуацій іноземній аудиторії:
- Важливою є якісна, точна перекладацька робота, що дозволяє зберегти глибину внутрішнього стану в іншій мові.
- Художній текст дає не лише розуміння, а й емпатію, занурює у ситуацію та емоції.
- Виступи поетки супроводжуються контекстуальними поясненнями, що сприяє кращому сприйняттю.
Важливо зауважити, що авторка висловлює повагу до довіри аудиторії, яку треба берегти — вигадки чи перебільшення можуть зруйнувати цю довіру.
Вона порівнює роль поезії у сучасному світі з літературою XVII століття, коли романи виконували роль «подорожі» у нові світи. Сучасна ж поезія — це можливість пізнати внутрішні стани, зануритися в теми глибоких переживань.
Особливості та тенденції української поезії в умовах війни
Галина Крук зазначає:
- Паралелі з досвідом інших літератур, які теж переживали війну.
- Війна часто запускає герметизацію поезії, адже після її завершення люди прагнуть забути.
- В Україні досвід попередніх воєн залишався непроговореним, через що сучасний поетичний дискурс відкриває нові горизонти.
- У світовій поезії існують різні традиції — від соціально заангажованої (як у США) до ритуальної (в окремих африканських культурах).
- Вона прихильниця різноманітності форм, яка дозволяє поезії бути живою та присутньою в житті.
Щодо війни, Галина підкреслює, що немає обов’язку писати тільки про неї:
- Література може бути формою втечі, терапією або рефлексією.
- Багато творців шукають теми, що підтримують і надихають, навіть у воєнний час.
Періоди творчої паузи та мотивація поетів
Поетка відзначає, що певний час після початку повномасштабної війни багато поетів не могли писати через зневіру або потребу знайти нові форми опису:
- Для багатьох література відходила на другий план заради волонтерства та інших справ.
- У неї самої не було тривалої творчої паузи, бо поезія — спосіб існування і осмислення.
Від 2015-го року вона почала занурюватися у тему війни, волонтерствуючи на сході України, де і народилися перші вірші про війну. Спершу такий матеріал у літературному середовищі не сприймали всерйоз.
Про зміни у підходах та вибір текстів для книги «Стається і не перестає»
Остання збірка 2024 року «Стається і не перестає» об’єднує твори з попередніх книг, наголошуючи на нових роботах особливо після 2014 року:
- «Доросла» (2017)
- «Чути себе» (ці твори увійшли до збірки)
- «БУКWAR», що стала найповнішою поетичною хронікою війни
Галина експериментує зі стилями і формами, від вільного вірша до ритмованої поезії, пробує розмовні інтонації, сюжети, драматичні ситуації. Під час повномасштабної війни поетеса змінила підхід, починає з конкретної реальності, іноді залишаючи вірш ескізом чи штрихом, а не розгорнутим полотном.
Техніка письма і джерела натхнення
Поетка полюбляє писати рукою, адже це допомагає координувати думку та рух. Водночас багато останніх віршів з’являлися прямо у Facebook як спосіб дисциплінувати себе, зберегти спонтанність і щирість першого погляду.
Галина досліджує літературу українського бароко, що позначається в її світогляді, хоча не завжди явним чином. Вона визнає, що біблійні цитати і образи також — важлива частина її внутрішнього світу, що знаходить відображення у поезії.
Відповідальність за слова у воєнний час
Під час презентації аудіозбірки «Буквар» у 2023 році поетка розповідала про фізичну і емоційну складність читання віршів про війну. Вона наголосила:
- Письменницька діяльність — це не лише спілкування між автором і текстом, а й відповідальність перед слухачами.
- У ході творчих заходів бувають ситуації, коли потрібно підтримати слухача, котрий переживає особистий біль.
- Часто поезія стає способом віднайти діалог із внутрішніми переживаннями і страхами.
Подальші творчі плани
Зараз у Галини накопичилося достатньо нових текстів, які відрізняються стилістично та тематично:
- Вірші стають більш рефлексивними зі ширшою проблематикою.
- Нова збірка поки що в процесі створення; не визначена дата виходу.
- Вона покликана більше говорити з тими, хто переживає реальність війни, а не лише описувати зовнішні події.
Завершення розмови і вибір вірша
Поетка хоче поділитися з читачами віршем «я вийшла на узлісся, як зі сну» з книжки «Чути себе», до якого регулярно повертається. Він символізує турбулентність сучасного світу та ставлення людини до власної реальності — з надією, але водночас і з усвідомленням складності.
Вірш звучить так:
я вийшла на узлісся, як зі сну
виймаючи із пам’яті сосну,
як скалку з пучки,добротно заґрунтований пейзаж
ліпився до чобіт, загрузлих аж
по край халявихотілося залягти у ці горби,
мов зерно, без претензій і журби
за власним еґоне думати про людське і людське
про вік і вічність, про мілке й мульке
русло триваннязатамувати подих, гріти ним
застиглу фарбу, пензель, під яким
усе постане:ось хтось виходить з лісу навмання,
у цей пейзаж, зухвалий під знання,
що знає задумале хто з нас знає задум?
Поезія Галини Крук — це процес довірчої розмови, іноді мовчанки, що стала надто емоційною внутрішньою бесідою, яку не завжди можливо озвучити.
Читайте також: «На війні українцями рухає любов», — військовий та поет Артур Дронь.
