Щомісяця 100 кг вживаного одягу у Кропивницькому потрапляє на смітник: що відбувається з секонд-хендом
У одному з магазинів мережі вживаного одягу у Кропивницькому щомісяця утворюється близько 100 кілограмів речей, які не знайшли свого власника та викидаються у сміття. Це — одяг неналежної якості: з дірками, потертостями, або взагалі ввезений у непредставному стані. Привозять його зі Сполученого Королівства, де речі збирають біля церков чи в спеціальні контейнери для текстилю, розповідає керуюча однією з точок продажу Оксана Зубенко (ім’я змінене з етичних причин). Ми з’ясували, чому секонд-хенд у Кропивницькому іноді перетворюється на сміття і як це впливає на навколишнє середовище.
Як працює мережа вживаного одягу в місті
Власниця цієї мережі — іноземка, яка мешкала у Харкові, але через війну виїхала за кордон. Магазини отримують товар кожні два тижні, по два тонни за завоз.
“З цих двох тонн приблизно 300-400 кг одразу списуємо через бруд, дірки або цвіль. Одяг поділяємо на синтетичний і бавовняний. Синтетику забирають — куди, я не знаю. Близько тонни ми продаємо, а з решти приблизно 600 кг відбираємо на склад. Бавовняний текстиль віддаємо по 10 гривень за кілограм — його купують для виробів, наприклад, на ганчірки в автомайстерні. Залишається близько 100 кг одягу, взуття, сумок, іграшок, книг, які доводиться викидати, бо приходить нова партія товару”, — пояснює Оксана Зубенко.
Одяг привозять вже відсортованим із Великої Британії, додає керівниця. У магазинах розподіляють товар на кілька категорій якісності.
“При розпакуванні видно різницю: люксовий одяг коштує близько 700 гривень за кілограм у день завозу, а речі нижчого класу — приблизно 500 гривень за кілограм. В середньому день завозу приносить одному магазину до 50 тисяч гривень”, — розповідає керівниця.
У Кропивницькому діють чотири магазини цієї мережі. Загалом вони викидають на міський смітник близько 400 кг речей щомісяця.
З початком повномасштабної війни як клієнтура, так і обсяги продажів дещо знизилися. У дні завозу продукція купується здебільшого молоддю, а у “дешевші” дні – переважно пенсіонерами.
Думка покупців: як і навіщо купують секонд-хенд
Серед клієнтів є кропивничанка Наталія Купріюк, якій 60 років. Вона офіційно працює та має пенсію, однак шукає додаткові джерела доходу.
“Живу сама, сім’я роз’їхалася, тому однієї зарплати не вистачає. Уже понад десять років купую речі в секонд-хенді і перепродаю — головне, щоб вони були у хорошому стані, без плям і дірок. Продаю в інтернеті і на ринку біля парку, таким чином отримую кілька тисяч гривень доплати”, — ділиться Наталія.
Інша покупчиня, студентка Анастасія Іванюк, почала відвідувати подібні магазини ще понад десять років тому, коли навчалася і не мала коштів на новий одяг.
“Зараз я більше купую нові речі, замовляю онлайн, але секонд теж не забуваю. Знаю дні завозу і часто приходжу саме в ці дні. В секонд-хенді справді можна знайти брендовий одяг, який за якістю не поступається новому”.
Обсяги імпорту вживаного одягу до України
Україна щороку імпортує від 112 до 120 тисяч тонн секонд-хенду. Таку інформацію навела Тетяна Пушкарьова, менеджерка компанії з Ірпеня Київської області, яка займається переробкою текстильних відходів.
“Ми завозимо секонд-хенд на рівні з країнами, як Чилі, де ця проблема стала настільки масштабною, що текстильні пустелі видно навіть із космосу. Головна проблема не просто в кількості, а у низькій якості матеріалів, через що багато одягу опиняється на звалищах, часто нелегальних”.
За роки уваги до секонд-хенду якість тканин значно погіршилася. За статистикою імпортерів, від 40 до 60% одягу непридатні для повторного використання і відразу стають відходами.
“Сучасний масмаркет використовує дешеві тканини, які виглядають гарними на вішаку, але швидко псуються після кількох прань. В результаті речі виходять з ладу й непридатні для продажу в секонд-хендах”, — пояснює Тетяна.
Виробничі текстильні відходи утворюються не лише магазинами, а й швейними фабриками в Україні.
“У Європі немає власного швейного виробництва — усі фабрики розташовані в інших країнах, в тому числі в Україні. В процесі пошиття утворюється 3-5% відходів, частина йде на переробку, решту ж захоронюють на полігонах”, — додає Тетяна.
Де опиняються викинуті речі у Кропивницькому
Галина Богомаз-Кулик, речниця компанії “Екостайл”, що відповідає за вивезення сміття в місті, повідомила, що викинутий одяг і взуття потрапляють на міське сміттєзвалище, а не у спеціальні контейнери для утилізації.
“Ми не помічали, щоб магазини масово скидали непродані речі у наші контейнери. Зазвичай це одяг, який викидають самі мешканці міста. Весь цей текстиль захоронюють на полігоні”, — розповіла речниця.
Текстильні відходи — серйозна екологічна проблема
Речі, які ми викидаємо, — це не просто мотлох, а складні біохімічні об’єкти, пояснює кандидатка біологічних наук Марія Боброва, доцентка Центральноукраїнського державного університету.
Вони складаються з суміші натуральних і синтетичних волокон, кожне з яких розкладається з різною швидкістю:
- бавовна і льон — від 6 місяців до 2 років;
- вовна — до 5 років;
- поліестер, нейлон, акрил (синтетика) — від 20 до 200 років.
Синтетичні волокна не зникають повністю, а розпадаються на мікропластик, який проникає в ґрунтові води і харчові ланцюжки. Окрім того, барвники й інші хімічні речовини можуть містити токсини, які вимиваються дощем, отруюючи землю навколо звалищ.
“Текстильні звалища легко займаються вогнем, а під час горіння синтетики виділяються діоксини — дуже небезпечні для здоров’я людини речовини”, — попереджає науковиця.
Що робити з одягом, якщо його нема куди діти
Якщо річ має дірки або плями, які неможливо вивести, можна використати альтернативні способи утилізації окрім простого викидання:
- Технічні ганчірки: одяг з натуральних тканин можна розрізати на шматки і використовувати для прибирання, збирання мастил або фарб.
- Інсенерація: високотемпературне спалювання на сертифікованих заводах дозволяє отримувати енергію і мінімізує токсичні викиди більше, ніж стихійні пожежі.
- Переробка на волокно: текстиль дроблять і перетворюють на утеплювачі, наповнювачі для меблів, килимків чи навіть іграшок.
Ще одне популярне рішення — апсайклінг, коли з непотрібних речей створюють щось нове і корисне. Наприклад:
- з джинсів роблять міцні еко-сумки;
- зі старого трикотажу плетуть домашні килимки.
Не варто викидати одяг до звичайного смітника — це ускладнює екологічну ситуацію і створює проблеми для майбутніх поколінь. Свідоме ставлення до переробки і утилізації допоможе зберегти навколишнє середовище.
Підписуйтесь на Кропивницький у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok.
