Як Центральна Азія стала новим джерелом сезонних працівників для британських ферм після Brexit
У теплиці в Кенті, на півдні Англії, серед десятків ягідних рослин, Шукрат Джураєв, далеко від рідного Бухари (Узбекистан), займається обрізкою полуниці. Він не скаржиться, бо робота тут спокійна й стабільна. Йому 44 роки, він один із тисяч сезонних робітників, без яких британські фермери не змогли б забезпечити свіжі продукти на полиці магазинів.
Як Brexit змінив ландшафт сільськогосподарської праці у Великій Британії
Раніше, до виходу Британії з ЄС, більшість сезонних працівників прибувало зі Східної Європи. Після Brexit вони втратили право легально працювати у Великій Британії, і багато хто очікував, що зменшиться кількість іноземних робітників. Проте реальність виявилася іншою. Через 10 років після референдуму фермери звернулися до країн Центральної Азії, які отримують піврічні візи для тимчасової роботи на селі.
Політичний контекст і зростаюча роль імміграції
Імміграція стала ключовим фактором голосування за Brexit, а її обмеження було обіцяно як можливість повернути контроль над кордонами. Популісти на кшталт Нейджела Фаража, лідера партії Reform U.K., використовують цю тему для збільшення політичної підтримки. Уряд Лейбористів, не менш, стикається з тиском щодо регулювання імміграції, адже незважаючи на зміни в законах, кількість мігрантів залишалася високою через прийом біженців, студентів і кваліфікованих спеціалістів.
Центральна Азія – новий центр трудової міграції для британських ферм
Після початку війни в Україні багато українців та працівників із Росії і Білорусі, які раніше працювали у Британії, змушені були шукати інші шляхи. Таким чином британські рекрутери, орієнтовані на великі ферми, почали більше звертати увагу на країни Центральної Азії з низькими заробітками.
У 2023 році було видано понад 32 тисячі сезонних віз, найбільше — громадянам:
- Киргизстану (24%)
- Таджикистану (17%)
- Казахстану (15%)
- Узбекистану (13%)
Ці держави раніше спрямовували більшість працівників до Росії, але тепер британські ферми стали привабливою альтернативою.
Історії працівників: від нафти до ягід
Шукрат Джураєв зізнається, що йому допомогли зароблені у Кенті гроші придбати власну квартиру в Узбекистані. Він навіть позитивно ставиться до британої непередбачуваної погоди, визнаючи, що в Росії він працював у нафтогазовій сфері в умовах суворого сибірського клімату.
Тим часом Тім Чемберс, керівник компанії WB Chambers, яка володіє домашньою фермою і ще 25 осередками у регіоні, повідомляє, що без сезонних робітників бізнес просто зупинився б через втрати. Він наголошує:
- Відсутність працівників означала б закриття ферм.
- Собівартість вирощування ягід різко зросла б вдвічі чи втричі.
- Контроль над якістю та обсягами збирання був би втраченим.
Мова, умови праці та заробітки
Попри британські прапори на упаковках фруктів, на полях Кента найчастіше звучить російська – мова спілкування багатьох працівників із Центральної Азії. Раніше компанія Чемберса наймала місцевих, утім зараз сезонна робота не приваблює британців, бо відсутність постійної зайнятості унеможливлює доступ до кредитів і житла.
Значні складнощі мають і робітники, які втратять соціальні виплати під час роботи, і це ускладнює повернення до допомоги від держави після сезону.
Заробітна плата у Великій Британії становить 12,71 фунта за годину — це приблизно 700 фунтів за тиждень (927 доларів США) при гарантованому мінімумі 32 робочих годин. Порівняйте зі середньою місячною зарплатою в Киргизстані (300 фунтів або близько 397 доларів) — саме тому працівники з Центральної Азії і обирають цю можливість.
Житлові умови та адаптація працівників
Шукрат проживає в мобільному будинку разом із чотирма іншими робітниками з Таджикистану, загалом розрахований на шість осіб. Він сподівається повернутися ще принаймні на три сезони.
Раніше більшість мігрантів працювали в Росії, однак через політичні та економічні складнощі, а також випадки ворожого ставлення до центральноазійців там, Британія стала для них привабливішою альтернативою. Професор Крістофер Гаррі, ректор Університету Центральної Азії, зазначає, що молоде покоління прагне нових можливостей, глобальної орієнтації та володіння англійською мовою.
Проблеми та ризики для сезонних працівників
Незважаючи на позитивні сторони, багато сезонних робітників стикаються з експлуатацією. Віза терміном на пів року залишає їх уразливими, адже при порушеннях вони не можуть залишатися в країні для подачі скарг. Це часто змушує їх мовчати з боязні втратити роботу.
Даниар Абдрахманов з Казахстану, який працював в Північній Ірландії, підкреслює складність адаптації для новоприбулих без знання мови та із боргами, які вони могли мати перед поїздкою.
Окрім цього, керівник Work Rights Center, Дора-Олівія Віколь, стверджує, що:
- експлуатація сезонних працівників є системною,
- її посилює віза, що прив’язує робітника до одного роботодавця,
- це позбавляє працівників можливості захистити свої права.
Особисті перемоги та перспективи
Для деяких, цей досвід стає шансом на покращення життя. Орозбек Сайпідін з Баткенського регіону Киргизстану розповідає, що його перший досвід роботи в Англії був важким, але приніс відчутні результати. Заробіток у 550-600 фунтів за тиждень дозволив змінити життя родини.
Він планує повернутися на ферму в Корнуоллі вже найближчим часом, а в Кенті виноград збирає команда працівників з Казахстану, Узбекистану і Киргизстану. Хоча спілкування ускладнює мовний бар’єр, фермер Девід Катт визнає, що після Brexit все стало інакше, адже раніше робоча сила могла безперешкодно переміщатися між країнами Євросоюзу.
