Другий виток війни на півдні Лівану: люди знову втрачають домівки
Для багатьох мешканців південного Лівану цей конфлікт став другом більше ніж важким випробуванням — вони були змушені полишити свої оселі вдруге за менш ніж два роки. Основна хвиля евакуацій припала на війну 2024 року між Ізраїлем та Хезболою, яка знову зламала тиху спокійну обитель. Люди, які нещодавно повернулися, намагалися відновити нормальне життя, але безперервні удари по позиціях Хезболи від Ізраїлю тривали понад рік, залишаючи регіон у стані нестабільності.
Масштаби руйнувань та стихійне переселення
З жовтня 2023 року до січня 2025 року майже 10 000 будівель у південному Лівані зазнали значного руйнування або були повністю знищені. В результаті постраждали цілі прикордонні села, які перетворилися на руїни. Така інформація надійшла від Amnesty International, що викликає величезне занепокоєння.
- Переміщені люди змушені шукати прихисток далеко від рідних місць.
- Рівень руйнувань став безпрецедентним за останні роки.
- Відновлення житла та інфраструктури відкладено на невизначений термін.
Особисті історії та щоденні труднощі переселенців
Мірна Салман — одна з тих, кого торкнулися події 2024 року, а недавно вона змушена була знову втікати з рідного села Мадждал Селем до Бейрута. Спочатку вона намагалася прихиститися у родичів у Дахії, але через загрозу нових атак була вимушена податися до центру Бейрута.
За її словами, вона з трьома дітьми — включно з малюком віком сім місяців — змушені ночувати в автомобілі, щоб хоч трохи зігрітися. Для дорослих накрилася легка палатка, що ледве захищає від холодного вітру й нічної прохолоди. Вона каже, що «ми сумуємо за домом, але мусимо зберігати терпіння».
Війна і перемир’я: чи принесли вони полегшення?
Хоча бойові дії у 2024 році завершилися крихким перемир’ям, воно не дало змоги зняти тривогу і невизначеність серед місцевих жителів, вигнаних зі своїх земель. Згідно з угодою, Ізраїль мав завершити евакуацію до кінця січня, проте ізраїльські війська залишались на п’яти точках у Лівані, аргументуючи це захистом прикордонних міст на півночі Ізраїлю.
- Перемир’я не покращило відчуття безпеки.
- Військова присутність залишається активною всередині Лівану.
- Повернення додому залишається неможливим для багатьох сімей.
Туга за рідною землею у серцях переселенців
На набережній Бейрута, під час святкування Рамадану, Міс Малхас розповідає про свою сумну реальність. Вона не може повірити, що цьогорічне свято Іду їй доведеться зустрічати просто неба, на вулицях міста.
Вона згадує свою батьківщину — південний Ліван з його родючими пагорбами, запашними садами, а також цитрусовими гаями, тютюновими посадками та оливковими деревами. Її родина має там власні фермерські угіддя. Найголовніше для неї — це любов до землі і бажання повернутися назад:
«Ми дуже любимо свою землю, і мріємо про день, коли зможемо знову повернутися додому», — додає вона.
