Дмитро Скорняков, CEO HarvEast
Світова увага сьогодні поступово відвертається від російсько-української війни і концентрується на конфлікті в Ірані. Як аграрій із більш ніж десятирічним досвідом роботи в умовах збройного протистояння, можу з упевненістю заявити: за лаштунками подій на Близькому Сході розгортається серйозна криза, котра суттєво вплине на весь аграрний сектор та, відповідно, на споживачів.
По-перше, Іран є одним із провідних світових виробників та експортерів азотних добрив. Через Ормузьку протоку проходить значна частина світового експорту азотних добрив із країн Перської затоки, серед яких Іран, Катар, Саудівська Аравія та ОАЕ. Вони разом формують від 30 до 50% глобального обсягу морської торгівлі сечовиною та аміаком.
Зараз Ормузька протока фактично заблокована, що призвело до таких наслідків:
– Багато компаній, у тому числі катарська QatarEnergy, призупинили виробництво або експорт азотних добрив.
– Через цей дефіцит зростає вартість добрив вже в перші дні конфлікту на Близькому Сході.
– Азотні добрива здебільшого виробляються з природного газу, частка якого у собівартості добрив становить понад 70% для більшості виробників (за винятком, переважно, китайських).
Блокада Ормузької протоки суттєво обмежила постачання газу з регіону до Європи та Азії, що спричинило миттєве зростання його вартості на 50–80%.
Внаслідок цього:
– Виробники азотних добрив у всьому світі, крім США, Канади та країни-противника РФ, зазнали значного підвищення собівартості.
– Відповідно, ціни на цю групу добрив оперативно підскочили вгору.
Для ілюстрації цієї тенденції пропоную динаміку цін на квітневі ф’ючерси природного газу в Нідерландах за останні три місяці.
Спроби стабілізації ситуації видаються вкрай складними. Великі північноамериканські гравці (наприклад, CF Industries) навряд чи зможуть компенсувати недоотримані 30–40 млн тонн азотних добрив, що виникли через війну на Близькому Сході. Вже з початку березня 2026 року акції CF Industries помітно зросли, що свідчить про очікування нестачі та високих цін, а також про граничну критичність ситуації.
Ще одним викликом для аграрного сектору стане ситуація з фосфорними добривами. Марокко контролює приблизно 70% світових запасів фосфоритів і є найбільшим експортером фосфорних добрив (DAP/MAP). Для виготовлення фосфорної кислоти Марокко імпортує велику кількість сірки, переважна частина якої поступає через Перську затоку. Блокада морського шляху вже впливає на постачання сірки:
– Її ціни почали зростати ще до ескалації конфлікту.
– У разі подальших ускладнень ціни можуть дво- або навіть утричі зрости.
– Виробництво у Марокко опиняється під загрозою скорочення або повної зупинки.
Щодо інших експортерів фосфорних добрив, Росія перебуває під санкціями, тоді як США і Канада не можуть швидко надати ринок значними обсягами продуктів цієї групи. Відтак дефіцит і дорожчання фосфорних добрив стають майже неминучими.
Щодо калійних добрив, ситуація може бути більш стабільною за умови, що Іран не знищить ізраїльський порт Ашдод — ключові ворота для їх експорту на світові ринки, зокрема Європу, Америку та Бразилію.
Конфлікт із Іраном уже підриває світову економіку і, якщо триватиме довго, може призвести до глибокої економічної кризи. Україна, Бразилія, Індія та країни Європейського Союзу входять до числа найбільш залежних від імпорту добрив і пального держав. Тривалі перебої у постачанні цих ресурсів із Близького Сходу:
– Призведуть до неможливості задовольнити ключовий попит.
– Спричинять стрімке зростання витрат в аграрній галузі, що є основою собівартості продукції.
Цю ситуацію можна порівняти з 2022 роком, коли повномасштабне вторгнення Росії в Україну викликало різке підвищення світових цін на аграрну продукцію. Проте тоді, незважаючи на зростання вартості енергоносіїв та добрив, торговельні потоки з часом адаптувалися, і баланс було відновлено.
Нинішня конфронтація супроводжується фізичною блокадою важливого морського шляху — Ормузької протоки — що створює критичне «вузьке місце». Жодні альтернативні маршрути не можуть оперативно замінити шлях транспортування:
– 20–22% світового природного газу.
– Третьої частини азотних добрив із Близького Сходу.
Якщо конфлікт триватиме більше трьох-чотирьох тижнів, наслідки для аграрної сфери можуть бути більш руйнівними, ніж сама війна в Україні.
У таких умовах аграріям рекомендується перш за все зменшити норми внесення добрив. Це, однак, призведе до:
– Зниження врожайності азотозалежних культур (таких як кукурудза, пшениця, ріпак).
– Скорочення прибутковості агровиробництва.
– Можливого зменшення кількості сільськогосподарських виробників.
– Відповідного різкого зростання цін на продовольство у 2026–2027 роках.
Найвигіднішою наразі є позиція компаній, які завчасно закупили необхідні ресурси до початку сезону, що демонструє їхню орієнтацію на аналітику й ринкові тенденції. Така стратегія виявилася ефективною порівняно із спробами зберегти урожай, очікуючи потенційного зростання цін навесні, і лише потім придбати добрива, засоби захисту рослин та паливо.
Сподіваємося, що військовий конфлікт не буде тривалим і матиме мінімальний вплив на аграріїв, ситуація стане яснішою найближчим часом.
—
Погляди, висловлені в цій публікації, є особистою думкою автора і не обов’язково збігаються з позицією редакції Latifundist.com.
