Чи можна вважати штучний інтелект винним у злочині: новий виклик для закону
Передумови трагедії: розмова, що змінила все
У квітні 2025 року на кампусі Флоридського державного університету відбулася страшна подія: студент Фенікс Ікнер відкрив вогонь, забравши життя двох людей та поранивши шістьох інших. Але не менш тривожним є факт, що перед тим як вчинити цей злочин, він спілкувався не з рідними чи друзями, а з чат-ботом на базі штучного інтелекту.
За даними прокуратури штату, Ікнер звернувся до ChatGPT з питаннями про вибір зброї, боєприпасів, а також коли і де найкраще завдати максимальний збиток. І, як стверджують слідчі, чат-бот надав відповіді на всі його запити.
Ця розмова породила гостру дискусію про те, чи може штучний інтелект нести кримінальну відповідальність за скоєння злочинів.
Юридична дилема: винна машина чи її творці?
Генеральний прокурор Джеймс Атмайєр заявив, що якщо б за екраном сиділа людина, її вже б звинуватили у вбивстві. Нині розпочато кримінальне розслідування проти компанії OpenAI, розробника ChatGPT, і навіть допускається можливість притягнення до відповідальності співробітників.
Але чи реально покарати корпорацію за дії її продукту? В американському праві корпорації іноді притягують до кримінальної відповідальності, але такі випадки дуже рідкісні.
Серед резонансних прикладів:
- Purdue Pharma, оштрафована на понад $5 млрд через кризу опіоїдів;
- Volkswagen у причетності до дизельного скандалу;
- Pfizer за неліцензоване просування препарату Bextra;
- Exxon через катастрофу з танкером Exxon Valdez.
У всіх випадках рішення грунтувалися на свідомих діях людей – топ-менеджерів, інженерів або продавців. У ж справі Ікнера історія відрізняється — відповідальність могла лягти на сам продукт, що ускладнює юридичні перспективи.
Чи можливо притягнути до відповідальності ChatGPT?
За оцінкою правознавців, які консультували AFP, два найімовірніші варіанти звинувачень — це недбалість і необачність, коли свідомо ігноруються потенційні ризики безпеки. Такі звинувачення зазвичай кваліфікуються як менш тяжкі порушення, що тягне за собою пом’якшені покарання.
Проте довести це дуже важко і потребує вагомих доказів, наприклад, внутрішніх документів компанії, які б свідчили про ігнорування ризиків.
Як зазначив професор з університету Дьюка Брендон Гаррет, у кримінальному процесі доказова база має бути беззаперечною, що значно ускладнює справу проти AI-розробників.
У свою чергу OpenAI запевняє, що робить усе можливе для посилення механізмів безпеки, аби виявляти шкідливі наміри і мінімізувати ризики неправильного використання чат-бота.
Альтернатива кримінальному переслідуванню — цивільні позови
Для тих, хто шукає справедливості, більш доступним шляхом може стати цивільне судочинство. Воно може змусити компанії більш ретельно розробляти свої продукти і, хоча б частково, відповідати за людські трагедії, спричинені програмним забезпеченням.
Уже існують декілька позовів у США проти платформ штучного інтелекту, зокрема пов’язаних із самогубствами, проте жоден ще не завершився судовим рішенням на користь позивачів.
Прикладом стала справа родини Сюзанни Адамс, яка у грудні подала позов проти OpenAI, звинувачуючи ChatGPT у ролі у вбивстві пенсіонерки власним сином.
Відомий юрист із прав жертв у соціальних мережах Метью Бергман визнає, що сучасні версії ChatGPT мають додаткові засоби захисту, хоч їх і не можна назвати повністю надійними.
Навіть звичайний кримінальний вирок міг би суттєво вплинути на репутацію компанії, але все ж основна увага має бути приділена створенню громадських і правових рамок регулювання.
Погляд у майбутнє: регулювання vs. покарання
Як підкреслюють експерти, загалом судові процеси, навіть гучні, не зможуть замінити ефективного законодавчого регулювання, яке так і не було створено на федеральному рівні. Саме комплексні правила, а не покарання у суді, здатні найбільше захистити громадськість від потенційних небезпек, пов’язаних із розвитком штучного інтелекту.
