Болгарія голосує знову. Чому вибори стали тестом для Радева

Я дивлюся на ці вибори в Болгарії як на подію, де втома суспільства раптом перетворилася на політичний ресурс. У неділю, 19 квітня, країна знову йде на позачергові парламентські вибори. Для Болгарії це вже восьме голосування за п’ять років. Саме ця цифра найкраще пояснює атмосферу. Люди давно живуть у режимі постійної турбулентності, коли уряди змінюються швидше, ніж з’являється відчуття стабільності.

Цього разу на старт вийшли 24 партії та коаліції. Але головна інтрига крутиться не навколо кількості учасників, а навколо одного прізвища. Румен Радев, який у січні достроково залишив президентську посаду, увійшов у кампанію вже як лідер нової коаліції «Прогресивна Болгарія». Саме вона вийшла в лідери опитувань і стала головним претендентом на перше місце.

Чому вся увага прикута до Румена Радева

Радев не новачок у великій політиці. Для болгарського виборця він давно впізнаваний і добре вмонтований у політичний ландшафт. Його президентство було переважно церемоніальним за формальними повноваженнями, але зовсім не церемоніальним за політичним впливом. Тепер він намагається конвертувати власну популярність у реальний контроль над парламентом і майбутнім урядом.

Мене тут особливо зачіпає те, як швидко була створена нова коаліція. «Прогресивна Болгарія» зібралася фактично під вибори. Reuters писав, що Радев оформив політичний союз на початку березня, а до нього увійшли три лівоцентристські сили. Для частини виборців це виглядає як енергійний старт і спроба перезавантажити систему. Для інших це радше експеримент, який ще не встиг пройти справжню перевірку.

Його головне передвиборче повідомлення звучить просто й дуже зрозуміло. Боротьба з корупцією. Демонтаж олігархічної моделі. Повернення держави до більш чутливого діалогу з людьми, які втомилися від старих партій. Саме на цій хвилі коаліція Румена Радева і вирвалася вперед у соцопитуваннях, де її підтримка коливається приблизно біля позначки 30 відсотків або трохи вище.

Антикорупційна риторика і старе болгарське розчарування

У болгарській політиці тема корупції давно не нова. Але зараз вона знову стала нервом кампанії. Попередній уряд пішов у відставку після протестів наприкінці 2025 року, а питання бюджетної політики, податків і недовіри до владних еліт лише підсилили відчуття, що система не працює так, як від неї чекають. Саме на цьому ґрунті Радев і будує свою кампанію.

Я б сказав так. Його сила не лише в гаслах. Вона ще й у правильному моменті. Коли країна переживає політичну нестабільність, а виборець не бачить стабільних коаліцій, будь-хто, хто обіцяє навести лад, отримує фору ще до дня голосування.

Діалог із Росією як найгостріша тема кампанії

Окрема лінія цієї кампанії пов’язана із зовнішньою політикою. Радев виступає за діалог із Росією. При цьому він публічно засуджував російське вторгнення в Україну, але водночас критикував військову допомогу Києву і виступав із більш м’яких позицій щодо відновлення контактів з Москвою. Саме ця подвійність робить його фігуру дуже суперечливою для європейських партнерів Болгарії.

Для українського читача це, без перебільшення, один із ключових моментів. Болгарія є членом ЄС і НАТО. Тому будь-яке посилення політика, який просуває обережніший або м’якший курс щодо Росії, автоматично стає важливим не лише для Софії, а й для ширшої європейської політики. Водночас навіть у разі перемоги Радеву доведеться шукати партнерів по коаліції, а це різко звужує простір для радикальних маневрів.

Чому ці вибори знову позачергові

Болгарія вже кілька років живе у стані політичної фрагментації. Партії проходять до парламенту, але не можуть довго втримати робочу більшість. Коаліції створюються важко, розпадаються швидко, а виборець отримує ще одні дострокові вибори замість відчуття, що країна рухається вперед у зрозумілому темпі.

У новому парламенті розігруються 240 місць. Для більшості потрібно 121. І саме тут починається найскладніше. Навіть якщо «Прогресивна Болгарія» прийде першою, це не означає автоматичний контроль над урядом. Результат на рівні близько 30 відсотків дає сильний старт, але не дає самодостатньої більшості. Тому після голосування почнеться другий етап політики, не менш важливий за самі вибори. Це торг за партнерів, сумісність програм і межі компромісів.

Хто ще претендує на вплив

Серед головних конкурентів Радева залишаються консервативний блок GERB, реформістська і проєвропейська коаліція PP DB, а також інші парламентські сили, які в різний час уже брали участь у складних переговорах про владу. За даними останніх опитувань, розрив між Радевим і переслідувачами помітний, але майбутня конфігурація парламенту все одно буде строкатою. Це означає, що навіть найгучніша перемога не скасовує проблему фрагментації.

Я звертаю увагу ще й на те, що Радев уже відкинув варіант союзу з частиною старих сил, яких звинувачує в корупційних зв’язках. З одного боку, це підсилює його антисистемний образ. З іншого боку, це одразу звужує поле для коаліційної математики після виборів.

Як кампанія працює на втому і надію одночасно

У Болгарії накопичився сильний запит на зміну політичного стилю. Частина виборців просто втомилася від знайомих облич і нескінченних коаліційних комбінацій. Інша частина шукає не стільки нові обличчя, скільки хоч якусь зрозумілу модель управління. У цьому сенсі вибори в Болгарії стали історією не лише про партії, а й про психологію суспільства.

Особливо добре це видно на контрасті поколінь. Молодші виборці частіше підтримують проєвропейських реформістів і говорять про прозорість, інституції та цифрову модернізацію. Старші й сільські виборці охочіше йдуть за Радевим, бо бачать у ньому сильного політика, який обіцяє простіші й жорсткіші рішення. Така соціальна географія голосування додає кампанії глибини і робить її важливою для всієї Східної Європи.

Чи може переможець швидко сформувати уряд

Поки що це найбільше запитання. Експерти, на яких посилаються міжнародні медіа, не чекають, що навіть сильний результат Радева автоматично перетвориться на міцний уряд. Причина проста. Його коаліція нова, парламент буде строкатим, а позиції щодо Росії, України, ЄС і внутрішніх реформ можуть різко розходитися навіть з потенційно близькими партнерами.

Я б окремо підкреслив ще одну річ. Болгарська політична система за останні роки вже не раз показувала, що перемога на виборах і реальна керованість державою не завжди стоять поруч. Саме тому нинішня кампанія важлива не тільки числом голосів, а й тим, хто після 19 квітня буде готовий домовлятися.

На які цифри варто дивитися в ніч виборів

Є кілька показників, які дадуть найчіткішу картину вже в перші години після закриття дільниць.

• результат «Прогресивної Болгарії» і те, наскільки він близький до 30 або 35 відсотків
• відрив від другого місця
• кількість партій, які проходять бар’єр у 4 відсотки
• явка виборців, бо вона напряму впливає на якість мандата майбутньої більшості
• перші сигнали про готовність до коаліційних переговорів

Чому явка буде дуже важливою

На тлі постійних дострокових виборів багато хто звик говорити про апатію. Але цього разу міжнародні агентства звертають увагу, що інтерес до голосування може бути вищим за попередні кампанії. Причина проста. На кону стоїть не тільки новий склад парламенту, а й відповідь на питання, чи зможе Болгарія вийти з циклу коротких урядів і постійних перезапусків.

Чому за болгарськими виборами стежать за межами країни

Я не перебільшуватиму. Це не лише внутрішня історія Болгарії. Через позицію Радева щодо Росії, України та частини рішень ЄС ці вибори уважно читають у Брюсселі, Києві та інших столицях. Болгарія не є найбільшою країною Євросоюзу, але її голос у питаннях санкцій, оборонної політики та регіональної стабільності має вагу. Особливо зараз, коли будь-яка тріщина в європейській єдності одразу стає помітною.

Тому недільне голосування виглядає одразу у двох площинах. Усередині країни це спроба відповісти на хронічну кризу довіри. Назовні це тест на те, наскільки далеко може зайти політик, який говорить мовою антикорупційного перезавантаження і водночас наполягає на м’якшому тоні в діалозі з Росією.