У далекосхідному рибальському селі Седанка умови життя залишають бажати кращого. Більшість будинків позбавлені базових зручностей, таких як проточна вода, внутрішні туалети та централізоване опалення, при тому, що зимові температури часто досягають -10°C. Житлові споруди перебувають у незадовільному стані, а місцева школа знаходиться в аварійному стані, загрожуючи обвалом.
Село оточене лісотундрою та болотами. Дістатися до найближчого адміністративного центру можна лише в період з травня по жовтень за допомогою річкового судна або гусеничного транспорту, а в зимовий період — виключно снігоходом або гелікоптером. Роботи в селі дуже мало, тому більшість жителів виживає завдяки риболовлі та власному виробництву продуктів харчування.
Наразі, за свідченнями місцевих мешканців, майже всі чоловіки віком від 18 до 55 років із Седанки взяли участь у війні Росії проти України.
### Відсутність робочих рук у селі
– Наталія, жителька Седанки (ім’я змінено з міркувань безпеки), в інтерв’ю Всесвітній службі BBC розповідає:
«Боляче бачити, скільки наших земляків загинуло».
– За її словами, чоловік сестри, а також двоюрідні брати і сестри перебувають на фронті, «майже у кожній родині є той, хто воює».
Седанка розташована на північно-західному краю Камчатського півострова, поблизу Охотського моря, приблизно за 7000 кілометрів від лінії фронту на сході України. Для порівняння, американське місто Анкоридж на Алясці знаходиться вдвічі ближче.
З 258 жителів села 39 чоловіків уклали контракти на участь у бойових діях. З них 12 загинули, семеро вважаються зниклими безвісти. За словами групи жінок під час візиту губернатора регіону у березні 2024 року, «всі наші чоловіки відправилися на спеціальну військову операцію» — офіційна кремлівська термінологія для війни в Україні. Жінки підкреслюють, що «немає кому рубати дрова на зиму, щоб топити печі», і цю проблему висвітлювало російське державне телебачення.
### Аналіз втрат і демографічні особливості
За спільним розслідуванням BBC, агентства “Медіазона” та волонтерів-дослідників, у 2025 році підтверджено загибель понад 40 201 російського військового. Загальну кількість загиблих у 2025 році оцінюють приблизно у 80 000 людей, що робить цей період найсмертоноснішим з початку повномасштабного вторгнення.
Основні дані для аналізу побудовані на некрологах із зазначенням року смерті або поховання, хоча повної обробки та перехресної верифікації ще не здійснено. Підтверджена кількість смертей у 2024 році складає 69 362 особи, що близько до рівня втрат у 2022 та 2023 роках. Втрати з кінця 2024 року почали різко зростати.
Для верифікації інформації використовуються:
– Офіційні звіти та реєстри спадкових даних.
– Публікації у друкованих виданнях та соціальних мережах від родичів і близьких.
– Інформація з нових меморіалів і місць поховання.
Загалом BBC ідентифікувала імена понад 186 102 загиблих російських військовослужбовців. Офіційні цифри, імовірно, недооцінюють справжні втрати, оскільки багато загиблих на поле бою залишаються незареєстрованими. Військові експерти припускають, що опублікований аналіз охоплює приблизно 45-65% від реальних втрат, оцінюючи загальну кількість загиблих в діапазоні від 286 000 до 413 500.
### Втрати української сторони
За словами президента Володимира Зеленського, станом на минулий місяць кількість загиблих українських військових становить близько 55 000 осіб. Крім того, значна кількість вважається зниклою безвісти, хоча точна статистика наразі не озвучена. За оцінками, на основі різних джерел, включно з порталом UA Losses, сумарна кількість загиблих і поранених громадян України може складати сотні тисяч.
### Вплив війни на корінні народи Росії
Хоча більшість загиблих мають слов’янські прізвища, значні втрати понесли й численні корінні етнічні спільноти, особливо у слаборозвинених регіонах Сибіру і Далекого Сходу, зокрема і в Седанці. Тут проживають переважно коряки та ітельмени — представники корінних народів, яких за законами воєнного часу можуть звільняти від мобілізації, але вони беруть участь у бойових діях добровільно.
Російська активістка-антивоєнниця Марія В’юшкова зазначає, що державне телебачення посилює стереотипи про те, що корінні народи є «природженими воїнами» та майстерними стрільцями, аби спонукати їх до вступу в армію. Вона підкреслює: «Багато корінних громад пишаються такими образами як частиною своєї ідентичності, і Кремль активно експлуатує цю гордість для вербування».
Одним із мешканців села був 45-річний Володимир Акєєв, мисливець і рибалка, який уклав контракт із військом влітку 2024 року. Вже через чотири місяці він загинув у бойових діях. Його похорон, що відбувся в листопаді 2024 року, були складними: родичі дісталися кладовища лише на снігоходах, а труну доставили на дерев’яних санях.
Серед підтверджених втрат серед корінних жителів Росії —
– 201 ненць
– 96 чукчів
– 77 хантів
– 30 коряків
– 7 інуїтів
У пропорції до чоловічого населення віком 18–60 років, це становить приблизно:
– 2% чукчів
– 1,4% інуїтів
– 1,32% коряків
– 0,8% хантів
Дані BBC вказують, що 67% загиблих походять з сільської місцевості або малих міст із населенням менше 100 тисяч осіб, хоча загальна частка населення цього типу населених пунктів становить 48%. Втрати в великих містах істотно менші. Так, у Москві відзначають найнижчий показник смертності на душу населення — п’ять осіб на 10 000 чоловіків, або 0,05%.
У бідніших регіонах, таких як Бурятія на Східному Сибіру та Тува на Південному Сибіру, рівень втрат у 27–33 рази вищий за столичний. Демограф Олексій Ракша пояснює цю нерівність розривом в економічному розвитку, оплатою праці та рівнем освіти. Він додає, що солдати з бідніших регіонів і етнічних меншин становлять непропорційно велику частку як у складі армії, так і серед загиблих. Інший російський демограф підкреслює, що ці регіони відрізнялись нижчою тривалістю життя ще до початку війни. Він зазначає: «Для багатьох причиною участі у конфлікті є не лише бідність, а й відсутність перспектив, відчуття, що нічого втрачати».
### Соціальна ситуація в селі
У Седанці восени 2024 року встановлено пам’ятник на честь учасників «спеціальної військової операції». Рік тому місцева влада пообіцяла присвоїти селу почесне звання «село військової доблесті» за внесок мешканців у війну, а також створити програму підтримки сімей солдатів. Однак село досі не отримало цього звання, і більшість обіцяної допомоги так і не надійшла.
Ремонт дахів на будинках чотирьох контрактників було здійснено лише після широкого розголосу в пресі. Майже кожен п’ятий будинок у селі, збудований за радянської епохи, визнано аварійним державними службами. Єдина школа у Седанці перебуває у вкрай небезпечному стані, з ризиком обвалу стін. Втрата працездатних чоловіків через війну загострює і без того складну ситуацію у громаді.
Репортаж підготували Ярослава Кірюхіна та Наталія Маца Гроца.
