28 липня 2026 року відзначаємо 146 років від дня народження Володимира Винниченка — видатного громадського діяча з Кропивницького
Цього дня вшановуємо пам’ять Володимира Винниченка — драматурга, письменника, художника і політика, який став потужною рушійною силою державотворення в непрості часи 1917-1921 років. Саме він є автором усіх декларацій, універсалів і законопроєктів Української Народної Республіки (УНР), першим головою Директорії УНР, очільником Генерального секретаріату й генеральним секретарем внутрішніх справ. Його ім’я нині гордо носить Центральноукраїнський державний університет у Кропивницькому.
Детальніше про життєвий шлях Винниченка, його політичні переконання та пророчі вислови про російський імперіалізм розповідає доктор філологічних наук, професор Сергій Михида у програмі Українського радіо.
Точна дата народження Володимира Винниченка — 16 (28) липня 1880 року в Єлисаветграді (тепер Кропивницький) — була підтверджена завдяки метричній книзі із Кіровоградського обласного архіву. Він став першим українським митцем, що жив повністю на свої літературні гонорари, вкладаючи зароблені кошти у видання журналів та політичну діяльність.
Актовий запис про народження Володимира Винниченка у метричній книзі реєстрації актів народження, шлюбу та смерті церкви Володимирської Богоматері, Єлисаветград, 1880 рік. Державний архів Кіровоградської області. Суспільне Кропивницький
«Чесність із собою» та «потяг до свободи» — формування особистості на берегах Інгулу
Неможливо уявити відновлення української державності без глибокого розуміння постаті Володимира Винниченка, говорить історик Сергій Михида. Він наголошує, що світогляд митця формувався саме тут — у Єлисаветграді кінця XIX століття.
«Для багатьох людей Винниченко асоціюється лиш із його першим твором, «Федько-халамидник», але справжнє дозрівання — це роки навчання в Єлисаветградській класичній чоловічій гімназії», — пояснює дослідник.
Юний Володимир, здобувши ґрунтовну освіту, уже на початку свого шкільного шляху проявив протестні настрої: через відкриту позицію відмовили в атестаті, тому він завершував навчання у Златополі, сучасному Новомиргороді.
«Як учорашній кріпак зміг дати світові сина з таким геном свободи? Це парадокс, над яким ми працювали. Батько Винниченка, наймит із Херсонщини, шукав роботу управителя через місцеву газету. Родинний прагматизм та насичене культурне життя Єлисаветграда — кілька театрів і активне громадське середовище — все це стало підґрунтям виняткового світогляду майбутнього політика», — підкреслює Сергій Михида.
Стежками Революційної Української Партії до керівництва УНР
Перехід до Києва, де Володимир навчався в університеті Святого Володимира, став стартом його великої політичної діяльності. Тут він активно долучився до Революційної Української Партії (РУП), що виросла з «Братства тарасівців», першої політичної організації, яка відкрито заявила про боротьбу за державну незалежність України.
«Зі всіма переслідуваннями — арештами, засланнями до армії, переслідуваннями радянської влади — Винниченко тримався непохитно. На меморіальній дошці гімназії нанесли його головне кредо: «Хочу возвеличити собою українське». Саме він після розпаду імперій у Першу світову війну очолив Генеральний секретаріат УНР, став генеральним секретарем внутрішніх справ. Жоден із ключових універсалів чи законів УНР не проходив без його участі і гострих дискусій», — зауважує дослідник.
Сергій Михида у студії Українського радіо Кропивницького. Суспільне Кропивницький
Передбачення 1921 року: «З червоного яйця вилуплюється фашизм»
Особливу увагу історик звертає на внутрішню боротьбу Винниченка між ідеалами соціалізму та суворою реальністю радянської Росії, що межувала з тоталітаризмом.
«У драмі 1918 року «Між двох сил» Винниченко чітко показує видавлену з підкупу й зради суть «російського миру». Спроба домовитися про збереження української культури у Москві у 1920 році зломила його ілюзії — він залишив Україну назавжди. У щоденнику 1921 року є пророчі слова: «З більшовицького червоного яйця вилуплюється фашизм». Уже тоді він розумів нелюдський характер російської влади — від часів Петра I до більшовиків і, як бачимо, до сучасності», — каже Сергій Михида.
Уроки для сьогоденної України і важливість духовного зміцнення
Оглядаючи події столітньої давнини, професор Михида акцентує: відродження незалежності у 1991 році стало логічним продовженням ідей Винниченка та його покоління.
«Головний урок, який залишив нам видатний краян — це чесність із собою та впевненість у власній гідності», — зазначає дослідник.
На питання, що б Винниченко порадив сучасникам у час жорстокої війни, учений відповідає, що він би наголосив на своїх словах 1921 року, які викривають справжню сутність російської влади. За його спостереженнями, формування свідомої національної еліти, а також інтелектуальний і культурний розвиток — це найміцніша опора для нашої сили та подолання комплексу меншовартості.
Підписуйтесь на Суспільне Кропивницький у соцмережах для актуальних новин: Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok.
