Чоловік із Чехії став українським воїном після допомоги на фронті
Чоловік, який все життя прожив у Чехії та ніколи не служив у армії, раптово змінив своє життя через війну в Україні. Працювавши проєкт-менеджером у американській IT-компанії, він організовував роботу програмістів і керував командою. Але з початком вторгнення для нього стало неможливо залишатись осторонь. “Було боляче дивитись новини і не брати участь. Я дуже переживав за Україну”, — згадує він.
Перші кроки допомоги: окопні свічки з Чехії
На початку 2023 року чоловік дізнався про окопні свічки — невелику, але важливу річ для військових на передовій. Він вирішив зануритись у виготовлення цих свічок власноруч у Чехії. “Я зрозумів: це моє; я можу реально допомогти так”, — говорить боєць. Виготовивши близько двох тисяч свічок, він шукав спосіб доставити їх українським захисникам.
Зв’язок з українськими військовими був встановлений через знайомих, і він особисто вирушив з мікроавтобусом до України, щоб передати допомогу. Перша поїздка була справжнім шоком: бліндажі під землею, суворі умови і велика кількість зброї. Військові раділи підтримці, бачивши конкретну допомогу у вигляді простих, але життєво необхідних окопних свічок.
Розширення волонтерської діяльності
Після поїздки чоловік створив невелику волонтерську групу і розпочав збір коштів онлайн. Знадобилось небагато часу, щоб підтримка набула масштабів:
- Люди почали активно донатити.
- За отримані кошти придбали автомобіль і антидронову рушницю.
- Один з заводів подарував 5 тисяч металевих чашок для свічок.
Загальна кількість виготовлених свічок перевищила 15 тисяч. Загальна сума допомоги для військових склала понад 1,2 мільйона гривень, причому половину цієї суми фінансував він власноруч.
Внутрішні переживання і готовність до служби
Після кожної поїздки на фронт співчуття і підтримка ставали ще глибшими, а звичайне мирне життя — дедалі складнішим. “Я лежав у теплому ліжку та думав про тисячі солдатів у холодних бліндажах. Постійно запитував себе: чому я тут, коли вони там?”
Ці почуття підштовхнули чоловіка зробити наступний крок — приєднатись до Збройних сил України. Він почав готуватись до служби: придбав цивільний дрон та окуляри, тренувався спочатку в симуляторах, а потім із реальними дронами. У зимовий період 2025 року підписав контракт і обрав мотопіхотний батальйон 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Служба та нове життя на фронті
Його позивний «Імпорт» з’явився жартома — через постійні питання командирів про те, звідки він. На позиціях оператора дрона він виконує важливу роль: вчасно помічати ворога, що ховається серед рослинності чи лежить у западинах. Це одна з найскладніших задач, адже техніку простіше відстежувати, ніж вправного солдата.
Вартуючи на фронті та виконуючи бойові завдання, чоловік зберігає це в таємниці від близьких. Для родини він все ще волонтер, хоча реально бере безпосередню участь у захисті країни, виконуючи критично важливі функції.
