Як нові технології змінюють правила гри: етика і таємниці привида письма
У лютому 2023 року, трохи більше ніж через рік після появи ChatGPT, Вандербільтський університет надіслав студентам електронний лист після трагічної стрілянини на кампусі університету Мічигану. У повідомленні було сказано: «Нещодавні події в Мічигані є сумним нагадуванням про важливість піклування один про одного». Однак дрібним шрифтом унизу листа був доданий дивний напис: «перефразовано за допомогою ChatGPT від OpenAI». Цей факт викликав хвилю обурення серед студентів.
Одна старшокурсниця відверто висловила: «Є хвороблива іронія в тому, що комп’ютер написав ваше послання про спільноту та взаєморозуміння, бо ви не хочете це осмислити самі». У відповідь університет вибачився та започаткував розслідування професійності і етики, визнавши помилку як «навчальні труднощі» у застосуванні нових технологій.
Що таке привид письма і звідки воно з’явилось?
«Привид письма» — це коли одна людина пише текст за іншу, при цьому авторство офіційно належить замовнику. Такий спосіб створення текстів має більш ніж столітню історію. Вперше цей термін з’явився у 1908 році в газеті Daily Star (Лінкольн, Небраска), де розповідали про анонімного автора, який отримав 5 000 доларів за допомогу жінці з високого суспільства у написанні книги.
Сьогодні привид письма часто використовується зірками, політиками та спеціалістами, які хочуть видати власну книгу, але не мають часу або навичок для її створення. Зазвичай ім’я «привида» або зовсім приховують, або вказують у подяках чи як консультанта. Власне авторство при цьому належить клієнту.
Складна етична зона
Однак, якщо вбити у Google словосполучення «практика, коли один пише від імені іншого», вам не запропонують слово «привид письма», а натомість побачите «псевдонім», «фальсифікація», «плагіат» і навіть «наклеп». У середині ХХ століття цих двох понять часом не розрізняли — «привид письма» могли називати «фальсифікацією». Це підкреслює, наскільки тонка межа між легальною співпрацею і етичною проблемою.
Чому виникає стурбованість?
- Багато замовників приховують, що текст писала інша людина;
- Читачі відчувають себе ошуканими, якщо дізнаються про це;
- Самі «привиди» іноді почуваються винними, ніби обманюють публіку.
Наприклад, після випуску першої книги Millie Bobby Brown, яка працювала з привидом, у соцмережах з’явились критичні коментарі: «Її ім’я має бути на обкладинці, бо саме привид написав цю книгу». Водночас на форумах автори, що користуються «привидом», зізнаються у почуттях провини і страху здатися брехунами.
Від зірок до ШІ: майбутнє письма
Акторка Вупі Голдберг у своїй книзі, написаній за допомогою «привида», пояснює, що спочатку намагалася працювати самостійно, але зрештою звернулася за допомогою. Вона бачить цю підтримку як заслужену після подолання особливих труднощів у житті.
Вартість таких послуг зараз залежить від статусу клієнта: найвідоміші «привиди» отримують до півтора мільйона доларів, як-от Дж.Р. Моерінгер, який допоміг принцу Гаррі написати мемуари.
Однак штучний інтелект починає грати роль «привида для мас», пропонуючи доступнішу альтернативу. На думку експертів, це може змінити ринок радикально, залишивши справжих письменників-фахівців лише для вузького кола заможних клієнтів.
Допомога чи обман: як правильно визнавати внесок інших
Письменники, редактори та митці давно користуються підтримкою інших в процесі створення творів. Проте наявність допомоги викликає питання, наскільки і як її слід визнавати, щоб зберегти цілісність твору.
В історії є випадки, коли допомога вже стала приводом для судових розглядів, як наприклад, випадок із скульптором у XIX столітті. Суддя вирішив, що механічна допомога прийнятна доти, доки вона не перетворюється на обман.
Щодо сучасності, то у навчальних закладах звичайно ставлення до AI та допомоги у написанні текстів розділене: редагування — це добре, а написання «з нуля» — заборонено без відповідного розкриття фактів.
- Університети вимагають вказувати використання штучного інтелекту.
- Політика академічної доброчесності суворо контролює «позичання» чужих текстів.
- Підписи в договорах із привидами часто включають гарантії унікальності та перевірку на плагіат.
Незважаючи на офіційні норми та заходи безпеки, читацьке очікування залишається незмінним — вони хочуть, щоб слова належали людині зі справжнім ім’ям на обкладинці.
Про авторку
Емілі Ходжсон Андерсон — професорка англійської літератури та деканка бакалаврської освіти в USC Dornsife College of Letters, Arts and Sciences.
