Без повномасштабної війни Україна у 2026 році могла б мати діючі аеропорти, розвинений туризм та значно міцнішу економіку. Альтернативний сценарій розвитку країни – це не примарна мрія про надзвичайно заможну державу, а продовження шляху, який був перерваний 24 лютого 2022 року.
OBOZ.UA представляє прогноз, підготовлений на базі даних ChatGPT, щодо того, якою могла б бути Україна у 2026 році за відсутності повномасштабного вторгнення. Для оцінки взято реальні економічні показники перед початком бойових дій та прогнози Національного банку України (НБУ), які були зроблені до війни. Так, у січні 2022 року НБУ прогнозував зростання реального ВВП на 3,4% у 2022 році та приблизно на 4% щороку у наступні роки. Натомість у середині 2026 року регулятор очікував, що реальний розмір української економіки буде приблизно на 20% нижчим за довоєнний рівень.
Масштаби втрат ілюструють і міжнародні оцінки. Спільними зусиллями Світового банку, Єврокомісії, ООН та уряду України встановлено, що до кінця 2025 року прямі фізичні збитки війни перевищили 195 млрд доларів США, а потреби у відновленні сягнули близько 588 млрд доларів. Порівняння довоєнної й нинішньої України слід проводити не тільки за обсягом ВВП, а й за чисельністю населення, кількістю робочих місць, підприємств та інфраструктури.
### Економіка могла бути на 20–28% більшою
За прогнозами НБУ, очікувалось зростання реального ВВП на 3,4% у 2022 році, а в наступні роки — приблизно на 4% щороку. Якщо б ця траєкторія зростання продовжилась до 2026 року, реальний ВВП міг би збільшитись приблизно на 21% порівняно з 2021 роком. Важливо зазначити, що це не означає, що економіка України гарантовано досягла б саме такого рівня. На її розвиток незважаючи на відсутність війни могли впливати глобальна інфляція, енергетична криза, високі кредитні ставки та уповільнення економіки Європи.
Ймовірніше розглядати кілька різних сценаріїв:
– Консервативний: середнє зростання реального ВВП близько 2,5% щороку, що призвело б у 2026 році до збільшення реального ВВП на 13% у порівнянні з 2021 роком.
– Базовий: розвиток відповідно до довоєнних прогнозів НБУ з приростом близько 21%.
– Оптимістичний: зростання економіки зі швидкістю близько 5% на рік, що дало б 28% у підсумку.
У доларовому еквіваленті ситуація ускладнюється через вплив курсу гривні та рівня інфляції. Проте реалістичним бачиться діапазон номінального ВВП у розмірі 240–300 млрд доларів США в 2026 році, що значно реальніше, ніж припущення про миттєве досягнення рівня найбагатших країн Центральної Європи.
| Сценарій | Реальний ВВП 2026 (2021=100) | Зміна порівняно з 2021 | Орієнтовний номінальний ВВП |
|——————-|——————————-|————————-|——————————|
| Консервативний | 113 | +13% | $230–250 млрд |
| Базовий | 121 | +21% | $250–280 млрд |
| Оптимістичний | 128 | +28% | $280–300+ млрд |
| Фактична ситуація | близько 80% довоєнного рівня | економіка не відновилась| залежить від курсу та інфляції |
Головна відмінність цих сценаріїв полягає не стільки в абсолютних цифрах ВВП, скільки у напрямках, куди спрямовувалися б ресурси. Без масштабного збройного конфлікту країна мала б можливість інвестувати кошти у створення нових підприємств, будівництво житла, розвиток доріг, електростанцій, освіти та впровадження технологій замість витрат на заміщення зруйнованої інфраструктури.
### Заробітні плати могли б бути суттєво вищими
Мінімальна зарплата у кінці 2021 року становила 6500 гривень. Якби її індексували з урахуванням інфляції та росту продуктивності, то до 2026 року цей показник міг би сягнути приблизно 11 тисяч гривень.
Зі зростанням зарплат підвищувався б попит на нерухомість, насамперед у столиці й інших великих містах. Іпотечний ринок міг би розвиватися поступово, але кредитні ставки залишалися б вищими порівняно із країнами єврозони. Таким чином, навіть без повномасштабного вторгнення українці, ймовірно, стали б більш заможними, але за чотири роки рівень життя не досяг би рівня західноєвропейських країн.
### Населення все одно зменшувалося б
Демографічні проблеми були актуальними для України задовго до 2022 року. На початок 2022 року Держстат оцінював кількість населення приблизно у 41,1 мільйона (без врахування окупованого Криму). Лише за 2021 рік населення скоротилося на приблизно 442 тисячі осіб.
За умови подальшого природного скорочення населення та довоєнної трудової міграції чисельність українців до 2026 року могла б становити близько 39–40 млн осіб.
Але поява війни внесла суттєві корективи: мільйони були змушені виїхати за кордон. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR), до кінця 2025 року у світі зареєстровано близько 5,86 млн біженців з України, з них приблизно 5,3 млн перебували у Європі. Наприкінці лютого 2026 року близько 4,4 млн українців мали статус тимчасового захисту в Європейському Союзі.
Без війни значна частина такого масового переміщення населення не відбулася б. Трудова міграція до Польщі, Німеччини, Чехії та інших країн, ймовірно, продовжилася б, однак мільйони людей не були б змушені будувати життя за кордоном через збройні сутички.
Отже, ключова відмінність між двома сценаріями — не лише чисельність населення, а й географія його проживання.
### IT-сектор міг приносити $11–15 млрд на рік
До повномасштабної війни IT-галузь України була однією з найдинамічніших у національній економіці. У 2021 році експорт IT-послуг зріс на 36%, збільшившись із 5 до 6,8 млрд доларів. Кількість працівників галузі зросла приблизно з 244 тисяч до 285 тисяч.
Після початку війни сектор продовжував функціонувати, але стикнувся з новими викликами: релокація команд, мобілізація спеціалістів, проблеми з енергопостачанням, а також загальна невизначеність для міжнародних клієнтів. У 2024 році експорт IT-послуг становив приблизно 6,4 млрд доларів.
В разі збереження темпів зростання в 10–17% щорічно, експорт комп’ютерних послуг до 2026 року міг би перевищити 11–15 млрд доларів, а кількість IT-фахівців сягнути 400–470 тисяч.
Водночас без масштабної війни оборонні технології, ймовірно, розвивалися б повільніше, що дозволило б спрямувати більші інвестиції у цивільні технологічні проєкти.
### Аеропорт “Бориспіль” міг би обслужити 16–19 млн пасажирів
Цивільна авіація – яскравий приклад, як війна змінила повсякденне життя в Україні.
У 2019 році українські аеропорти обслужили близько 24,34 млн пасажирів, із них 15,26 млн – “Бориспіль”. Пандемія COVID-19 різко знизила пасажиропотік, але вже у 2021 році аеропорт обслужив 9,433 млн пасажирів — на 82,9% більше ніж у 2020-му.
До початку війни в Україні працювали такі авіаперевізники, як Ryanair, Wizz Air, Turkish Airlines, LOT та інші міжнародні компанії.
Якщо б повномасштабного вторгнення не було, до 2026 року українська авіація могла б перевершити доковідні показники. При зростанні пасажиропотоку на 3–5% після повернення до обсягів 2019 року, загальна кількість пасажирів могла б скласти 27–32 млн на рік.
У такому сценарії “Бориспіль” міг би обслуговувати 16–19 млн пасажирів, а аеропорти Львова, Одеси та Харкова претендували б на наступні за величиною позиції.
Хоча це лише модель, яка не враховує всі нюанси ринку та його структури, очевидно одне: Україна мала б повноцінне міжнародне авіасполучення, якого наразі фактично немає.
### Київ став би більшим, дорожчим і більш перевантаженим
За відсутності війни Київ, ймовірно, продовжував би розширюватися разом із передмістями – Ірпенем, Бучею, Вишневим, Софіївською Борщагівкою, Броварами та іншими населеними пунктами, які отримували б нові житлові комплекси, торговельні центри, школи й офісні площі.
Столиця залишалась би основним центром міжнародного бізнесу, сфери послуг, IT, туризму та державної адміністрації, що сприяло б зростанню попиту на житло й оренду, водночас загострюючи проблеми транспортних заторів і навантаження на міську інфраструктуру.
Таким чином навіть у мирному сценарії Київ не став би “другим Берліном”: хаотична забудова, нестача шкіл і дитсадків, проблеми з громадським транспортом, конфлікти навколо охорони історичної спадщини збереглися б.
Головна відмінність полягала б у тому, що кошти і ресурси міста були б спрямовані на розвиток, а не на ліквідацію наслідків війни.
### Маріуполь залишався б значним промисловим центром
Маріуполь – один із найочевидніших прикладів, наскільки різними могли бути шляхи розвитку.
До війни це було велике промислове місто з економікою, орієнтованою на металургію, порт і підприємства “Метінвесту”. Водночас місто реалізовувало проєкти з оновлення громадських просторів, реконструкції доріг і розвитку міської інфраструктури.
У разі відсутності війни головною проблемою Маріуполя в 2022–2026 роках була б модернізація промислового сектору. Металургійні підприємства повинні були б пристосовуватися до нових екологічних стандартів і поступового переходу європейської економіки на “зелені” технології.
### Одеса могла б приймати повноцінні туристичні сезони
Перед пандемією Одеський аеропорт належав до найбільших в Україні, обслуговуючи близько 1,7 млн пасажирів у 2019 році. Новий термінал і оновлена інфраструктура створювали умови для подальшого зростання.
Без війни Одеса могла б розвиватися як портове, туристичне та сервісне місто. При сприятливих економічних умовах пасажиропотік аеропорту до 2026 року міг би сягнути 2–3 млн осіб на рік.
Крім того, місто отримувало б повноцінні туристичні сезони у 2022–2026 роках. Порти продовжували б функціонувати як ключова частина експортної інфраструктури країни, а бізнес не зіштовхувався б із воєнними ризиками.
Водночас Одеса зберігала б свої проблеми: транспортне навантаження, хаотична забудова, корупційні скандали та сезонність туристичної економіки. Відсутність війни не зробила б її ідеальним містом, але дала б суттєві можливості для стабільного розвитку.
### Інфраструктура розвивалась би, а не відновлювалася
Наприкінці 2021 року держава планувала масштабні інвестиції в дорожню й залізничну інфраструктуру. Йшлося, зокрема, про будівництво та реконструкцію тисяч кілометрів доріг, модернізацію мостів та оновлення рухомого складу “Укрзалізниці”.
Ці плани не були гарантією, але демонстрували напрям розвитку країни.
У разі відсутності повномасштабної війни значна частина державних коштів могла б продовжувати інвестуватися в автомагістралі, мости, залізницю, аеропорти і громадський транспорт.
Україна не мусила б спрямовувати ресурси на відновлення тисяч пошкоджених об’єктів, а залізниця могла б концентруватися на оновленні парку модерної техніки, а не тільки на ремонті старих вагонів. Відновлення транспортних зв’язків з ЄС відбувалося б поступово, стабільно.
### Євроінтеграція могла б розвиватися повільніше
Існує певний парадокс: без війни економіка України могла б бути міцнішою, але політично країна перебувала б далі від вступу до Європейського Союзу.
Заявка України на членство в ЄС була подана 28 лютого 2022 року — уже після початку повномасштабної війни. 23 червня 2022 року країна здобула статус кандидата, а 25 червня 2024 року офіційно розпочала переговори про вступ.
Війна стала однією з причин, що кардинально змінили позицію Європи щодо розширення та прискорили політичну інтеграцію України.
Без 2022 року навряд чи можна було б очікувати такого швидкого руху у цьому напрямку. Водночас економічна інтеграція з ЄС тривала б: Угода про асоціацію і зона вільної торгівлі діяли з 2016 року, українські підприємства адаптувалися до європейських стандартів.
Таким чином у 2026 році Україна могла б бути економічно тісніше інтегрована в ЄС, але політичний шлях до членства, ймовірно, йшов би повільніше.
### Армія залишалася б важливою статтею видатків
Говорити про повністю мирну Україну після 2021 року некоректно. Російсько-українська війна почалася ще у 2014 році, тож навіть без масштабного вторгнення країна продовжувала б витрачати значні ресурси на оборону.
Наприкінці 2021 року вона активно розвивала співпрацю з Великою Британією у військово-морській сфері, створювала корвети разом із Туреччиною та розвивала ракетні програми власного виробництва.
Втім, військові витрати навряд чи досягли б нинішнього рівня: менше людей співпрацювали б у армії та мобілізувалися, а частина капіталу, спрямована нині на оборону, могла б інвестуватися у будівництво, медицину, освіту, промисловість і споживчий сектор.
### Проблеми залишалися б, але іншого характеру
Альтернативний сценарій не передбачає, що у 2026 році Україна була б багатою та ідеальною країною.
Демографічна криза, низька народжуваність, трудова міграція, корупція, недосконалість судової системи, недостатній захист прав власності та низька продуктивність залишалися б вагомими викликами.
Країна все одно була б залежною від експорту сільськогосподарської продукції, металів та інших товарів з відносно низькою доданою вартістю. Модернізація промисловості, енергетичної системи та міської інфраструктури також залишалася б серйозним завданням.
Отже, у 2026 році суспільство, ймовірно, дискутувало б не про відновлення зруйнованих міст, а про прискорення підвищення зарплат, стримування відпливу молоді, реформування судової гілки влади, залучення іноземних інвестицій і наближення економіки до стандартів країн Центральної Європи.
Ці виклики були б комплексними, хоча й принципово відрізнялися від потреб у відбудові після масштабної війни.
### Україна у цифрах: війна та альтернативний сценарій
| Сфера | Україна у 2026 при війні | Умовний сценарій без повномасштабної війни |
|———————|—————————————|—————————————————|
| Реальний ВВП | близько 80% рівня 2021 року за НБУ | приблизно 113–128% від рівня 2021 року |
| Номінальний ВВП | залежить від курсу гривні та інфляції | орієнтовно $240–300 млрд |
| Населення | мільйони українців перебувають закордоном | близько 39–40 млн осіб за довоєнною демографією |
| IT-експорт | близько $6–7 млрд на рік | потенційно $11–15 млрд |
| Авіація | регулярні цивільні рейси не здійснюються | близько 27–32 млн пасажирів на рік |
| «Бориспіль» | без регулярного цивільного авіасполучення | орієнтовно 16–19 млн пасажирів |
| Маріуполь | окупація та масштабні руйнування | велике промислове місто, що потребує модернізації|
| Харків | постійна воєнна загроза | великий університетський, науковий та IT-центр |
| Відновлення | потреби становлять близько $588 млрд | майже не потребує масштабних витрат на відбудову |
| ЄС | статус кандидата, ведуться переговори | економічна інтеграція триває, політичний шлях повільніший |
Ці числа не є детальним прогнозом альтернативної історії, а окреслюють можливі рамки, сформовані на основі довоєнних даних, прогнозів НБУ та тенденцій у розвитку ключових галузей. Навіть без війни Україна все одно зазнавала б впливу глобальної інфляції, енергетичної кризи, високих кредитних ставок і стану європейської економіки.
Нагадаємо, що за оцінками Світового банку, уряду України, Єврокомісії та ООН, до кінця 2025 року потреби у відновленні країни сягнули 588 млрд доларів, що майже втричі перевищує номінальний ВВП України за цей рік.
Станом на грудень 2025 року у світі зафіксовано 5,86 млн біженців з України, з яких близько 5,3 млн перебувають у Європі – ще один показник масштабних демографічних наслідків повномасштабної війни.
Тільки перевірена інформація — слідкуйте за новинами у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не довіряйте фейкам!
