Як великі техногіганти крадуть питну воду у громад — справжні історії з усього світу
Вода, яка використовується для живлення систем штучного інтелекту, насправді — це справжня, прісна, питна вода. Зазвичай вона надходить здалеку, далеко від людей, які вводять запити в такі системи, як ChatGPT.
Хоч ви чи навіть компанії OpenAI, Google, Microsoft, Meta чи Amazon офіційно не платять за цю воду, її вартість оплачується іншими людьми — тими, кого великий бізнес та індустрія штучного інтелекту переважно ігнорує.
Сім’ї Монтевідео: як посуха перетворилася на водну кризу
У першій половині 2023 року Уругвай зіткнувся з найгіршою посухою за понад сім десятиліть. Водосховища, що постачали столицю, висохли, змушуючи людей шукати альтернативи.
Як зазначають дослідники Фрієдріка Роде і Паз Пенья у доповіді, уряд країни понизив стандарти якості питної води і почав подавати в місто солонувату воду з гирла річки Плата.
Багато сімей робили все можливе, щоб діти мали хоч якусь питну воду — кип’ятили воду із солоними присмаками, намагаючись зробити її безпечною.
У той самий час уряд видав дозвіл компанії Google на відбір прісної води для нового дата-центру, що будувався у місті.
Це не гіпотетичний сценарій — це реальні події, що сталися в одному місті в один рік, з конкретними родинами, у яких крани пішли солоною водою, поки іноземний техногігант репрезентував власні інтереси.
Жителі округу Фаєт: як вода зникала під носом
Ця проблема не обмежується країнами, які часто вважають найбільш уразливими. У заможному районі Фаєт в Джорджії, США, протягом 2024 року місцеві мешканці стали помічати значне падіння тиску води.
Детальне розслідування Fortune у 2026 році виявило причину — масштабний дата-центр на 615 акрах під назвою Project Excalibur, що належить компанії під контролем Blackstone, споживав величезні обсяги води без дозволу.
Деякі водозабори були встановлені без відома комунальних служб, а інші – працювали без обліку і оплати. До моменту виявлення загальний обсяг спожитої безконтрольно води сягнув 29 мільйонів галонів.
Штраф був надто мізерним у порівнянні з обсягами — близько 147 тисяч доларів, але покарання не було накладено.
У Тусоні, Арізона, де влада вже відмовила у дозволі на будівництво нового дата-центру через суворий клімат і нестачу опадів (усього 7-10 дюймів на рік), підрядник все ж одержав дозвіл на воду у міському водогоні.
Пізніше її перевезли за межі міста, використовуючи близько 650 тисяч галонів для забороненого проєкту. Через це лічильники були перекриті, але будівництво тривало.
Жінки з Расінья: боротьба за воду та громаду
Найбільш послідовна і тривала опозиція проявилася у жінок із робочого району Расінья у Сантьяго, Чилі. У 2019 році вони організували місцеву ініціативу MOSACAT, коли дізналися про плани Google збудувати дата-центр, який щодня мав споживати 7,6 мільйона літрів прісної води — майже річний обсяг споживання всієї громади.
Активістки особисто вивчили екологічний звіт, провели інформаційні кампанії і звернулися до суду. У вересні 2024 року суд зобов’язав Google змінити систему охолодження та пройти повторну екологічну експертизу.
Боротьба триває, адже громада хоче зберегти свої ресурси і голос у прийнятті рішень.
Що ж насправді відбувається?
Ці історії — не поодинокі випадки, а частина глобальної проблеми, яка пов’язує посушливі регіони зі світом великих технологій.
З точки зору бізнесу, такі території виглядають привабливими для будівництва потужних дата-центрів попри очевидні екологічні ризики.
Відеоматеріал, що супроводжує цей матеріал, детально пояснює:
- куди реально йде вся ця вода, яку забирають дата-центри,
- яка частина ніколи не повертається до довкілля,
- та які масштаби водозабору залишаються прихованими від публіки та медіа.
Перегляньте коротке відео, що розкриває секрети водних ресурсів у світі цифрових технологій.
Редакційна довідка
Матеріали Space Daily готуються із використанням штучного інтелекту, однак проходять ретельну перевірку редакційної команди перед публікацією. Детальніше про редакційні стандарти і команду можна дізнатися у відповідних розділах сайту.