Протягом останніх двох тижнів, коли в небі над Іраном та Перською затокою активізувалися дрони та ракети, авіадиспетчери змушені перенаправляти пасажирські літаки через більш безпечні, але надзвичайно перевантажені повітряні маршрути, що розташовані поруч із зоною військових дій.
16 березня в міжнародному аеропорту Дубая рейси тимчасово призупинили через пожежу неподалік летовища, яка виникла внаслідок «інциденту, пов’язаного з безпілотним літальним апаратом». Карти відстеження польотів демонструють значне скупчення повітряного трафіку над Єгиптом і Грузією.
Кожен авіадиспетчер відповідає за окрему ділянку повітряного простору, координуючи з колегами вхід й вихід літаків із цієї території. Зазвичай один диспетчер контролює приблизно шість повітряних суден одночасно. Однак під час воєнних конфліктів це навантаження може збільшуватися вдвічі.
Браян Рош, колишній авіадиспетчер із досвідом 18 років, зокрема в Королівських ВПС різних країн та лондонському підрозділі, відповідальному за обробку надзвичайних викликів, зазначає: «Мозок здатен зберігати потрібний рівень уваги протягом 20–30 хвилин».
Для ефективного управління інтенсивним трафіком у пікові моменти:
– Залучають додаткових диспетчерів;
– Частіше проводять ротації для запобігання перевтомі.
Здебільшого робочі зміни тривають від 45 до 60 хвилин, з перервами на відпочинок від 20 до 30 хвилин. Проте під час збройних конфліктів періоди роботи і паузи скорочуються приблизно до 20 хвилин кожен. За словами Роша, наразі диспетчери виконують надзвичайно важкі завдання, керуючи величезною кількістю літаків.
Інцидент із збиттям рейсу MH17 Malaysia Airlines у 2014 році над сходом України, коли внаслідок удару російської ракети загинуло 298 пасажирів і членів екіпажу, чітко продемонстрував, наскільки військові дії можуть впливати на повітряні маршрути авіаперельотів. Тоді Україну вважали зоною з відносно низькою інтенсивністю конфлікту, але з часом бойові дії розповсюдилися й на повітряний простір, що призвело до збиття кількох військових літаків за допомогою проросійських ополченців.
Повторення подібних трагічних випадків небажане, особливо після того, як минулого тижня на заході Іраку зазнав катастрофи американський літак-заправник, внаслідок чого загинули шестеро членів екіпажу. Літаюча заправна станція брала участь в операціях США у регіоні та була одним із двох літаків, пов’язаних з інцидентом — другий із них успішно приземлився. Центральне командування США підтвердило, що аварія не сталася через ворожий або дружній вогонь.
У ситуаціях, коли повітряний простір раптово закривається або стає надмірно заповненим, авіадиспетчери виконують такі завдання:
1. Повідомляють пілотам нові маршрути польоту;
2. Інформують про залишки пального;
3. Називають аеропорти, здатні прийняти конкретні типи літаків.
Крім того, диспетчери відповідають за безпечне розділення повітряних суден за розмірами, як горизонтально, так і вертикально, бо великі лайнерні машини створюють більш потужну турбулентність, ніж менші літаки, що можуть бути поруч. Це означає, що для менших літаків потрібна більша безпечна відстань, а малі бізнес-джети часом змушені повністю змінювати маршрут.
Хоча випадки раптових закриттів повітряного простору трапляються нечасто, пілот з більш ніж двадцятирічним досвідом (ім’я змінено на Джон для безпеки) підкреслює, що більшість авіакомпаній планують обліт таких зон заздалегідь, виходячи з прогнозів погоди або активності воєнних дій. За словами Джона, «всі знали, що на Близькому Сході накопичується напруга — це було питанням часу, а не ймовірності».
Пілоти не тільки ознайомлені з альтернативними маршрутами, які допомагають уникнути польотів над небезпечними територіями, а й заправляють літак додатковим паливом на випадок повернення до місця вильоту або перенаправлення до аеропорту, розташованого далеко від запланованого пункту призначення.
Джон наголошує, що всі дії є чітко відпрацьованими, контрольованими та стандартними процедурами, що запобігають хаосу у завантаженому повітряному просторі. Він прагне донести цю упорядкованість і спокій до екіпажів і пасажирів.
Інша учасниця авіасфери, бортпровідниця Ханна (ім’я змінено для конфіденційності), працює на далекомагістральних маршрутах, які часто проходять через Близький Схід. Вона підкреслює значущість своєї команди, особливо у моменти напруги, коли пасажири можуть відчувати тривогу або роздратування.
Ханна зазначає, що робота бортпровідника виходить далеко за межі звичної ролі, яка асоціюється лише з вибором страв під час польоту: «Люди часто забувають про безпекові аспекти нашої діяльності… Обслуговування є тим, чим ми займаємося, коли все інше знаходиться під контролем».
Зміни маршрутів і порушення графіків ускладнюють баланс між професійним та особистим життям для членів екіпажу. В останній час деякі авіакомпанії, в тому числі та, де працює Ханна, додали додаткові зупинки до своїх рейсів, оскільки літаки не можуть пролітати безпосередньо над Іраном.
Водночас бортпровідниця ставиться до підвищеного навантаження як до звичної складової своєї професії, описуючи її як «стиль життя і пристрасть». Вона також додає: «Ми, бортпровідники, відчуваємо себе частиною великої родини — єдність якої забезпечують наші «крила»».
Таким чином, діяльність авіадиспетчерів і льотного екіпажу в регіонах із підвищеною напругою є надзвичайно відповідальною і структурованою, що сприяє підтриманню безпеки пасажирів і злагодженості повітряного руху навіть в умовах військових конфліктів.
