Президент США Дональд Трамп роздумує над можливістю згортання військової операції в Ірані, проте ключові стратегічні завдання цієї кампанії поки залишаються не досягнутими. Про це у своїй аналітичній статті для The New York Times повідомляє оглядач Девід Сенгер, передає «Главком».
У Вашингтоні протягом останніх тижнів точаться дискусії щодо того, коли саме Трамп вважатиме за потрібне завершити так звану «екскурсію» — так, власне, президент називає свою військову кампанію в регіоні.
Автор звертає увагу на суперечливі сигнали з боку очільника Білого дому. З одного боку, Трамп стверджує, що США «руйнують» військові можливості Ірану і не прагнуть зупиняти бойові дії. Натомість із розмов лідера країни лунають й натяки на згортання операції. Зокрема, він зазначає:
– «Ми дуже близькі до досягнення наших цілей, розглядаючи можливість згортання масштабних військових операцій на Близькому Сході», — цитує видання слова президента.
Разом із тим, зауважує Девід Сенгер, визначення цих «цілей» стало менш чітким і помітно відрізняється від початкових офіційних заяв. Зокрема:
1. Відсутні прямі вимоги щодо повалення іранського керівництва.
2. Немає більше згадок про повну поразку Корпусу вартових ісламської революції.
Іран, у свою чергу, не демонструє жодних ознак капітуляції, на яку, як вважає оглядач, раніше сподівався Трамп на початковій стадії конфлікту. Особлива увага в матеріалі приділяється наслідкам війни, що виходять далеко за межі безпосереднього протистояння. Зокрема можна виділити:
– Помітне зростання цін на нафту.
– Виникнення значних ризиків для стабільності світових фінансових ринків.
За даними автора, поточна криза на глобальному енергетичному ринку є «найбільшим порушенням у ланцюгах постачання в історії світового нафтового сектора».
Сенгер виділяє також важливий момент — несподівану залежність США від міжнародної підтримки. Якщо на початку конфлікту адміністрація Трампа діяла відокремлено, то тепер зросла потреба у координації з союзниками, особливо задля контролю стратегічно важливої Ормузької протоки.
Сам Трамп фактично переклав цю відповідальність на інші країни, заявивши:
– «Ормузьку протоку повинні охороняти та контролювати інші держави… Сполучені Штати цього не роблять».
Цей факт, на думку аналітиків, свідчить про формування нової зовнішньополітичної стратегії США. Як зазначає експерт Річард Гаас, котрого цитує видання:
– «Можна уявити це як нову доктрину Трампа для Близького Сходу».
Водночас Девід Сенгер підкреслює, що попри перші оперативні успіхи американських збройних сил, Іран набагато складніший супротивник, ніж прогнозували в адміністрації.
Автор наводить такі факти:
– Початок конфлікту був ознаменований швидкими діями, зокрема бомбардуванням трьох ключових ядерних об’єктів країни у червні. Цей одноразовий удар фактично зруйнував ядерний арсенал Ірану і ліквідував тисячі центрифуг для збагачення урану.
– Незважаючи на це, стійкість іранської системи виявилася значно сильнішою, ніж очікувалося, а вплив перших військових операцій був переоцінений.
Як зазначає аналітик, швидкий успіх надихнув Трампа на віру в непереможність американських сил і розрахунок, що керівники Ірану — мулли, генерали та ополчення — які управляють країною з населенням у 92 мільйони осіб, скоро розпадуться.
Відтак президент почав вживати визначення «екскурсія», натякаючи, що ця кампанія є короткочасною поїздкою чи невеликим відволіканням, а не тривалою війною. Проте наразі не видно чіткого завершення цієї військової операції.
Таким чином, незважаючи на стрімкий початок, конфлікт із Іраном виявився складнішим і тривалішим, ніж початково передбачалося, а геополітичні та економічні наслідки продовжують впливати на глобальну стабільність.
