Словацький експерт з безпеки енергетичного сектору Міро Седлак попереджає європейську спільноту на сторінках Центру аналізу європейської політики про приховану війну, яку веде Росія проти континенту. На прикладі кібератаки на теплоелектроцентраль у Польщі він демонструє вразливість критично важливої інфраструктури Європи та рекомендує переймати досвід України у сфері адаптації і кризового реагування.
РФ використовує хакерські атаки й диверсійні заходи для шкідливого впливу на системи централізованого опалення в європейських країнах. Ця бойова дійсність поширюється далеко за межі території України.
У грудні минулого року теплоелектростанція, котра забезпечує теплом майже півмільйона жителів Польщі, стала мішенню хакерської атаки. Метою була ситуація, що призвела б до замерзання людей у їхніх домівках у період одного з найсуворіших тижнів зими.
Польська розвідка, у свою чергу, простежила підготовку цієї операції щонайменше з березня 2025 року. Було встановлено, що перед атакою тривала дев’ятимісячна розвідка, викрадення облікових даних та розгортання шкідливого програмного забезпечення, яке було спрямоване на знищення даних у комп’ютерних системах теплоелектростанції. Це було пов’язано з діями російських спецслужб, а Агентство з кібербезпеки й безпеки інфраструктури США (CISA) оприлюднило офіційне попередження.
Ця кібератака стала символом розширення стратегії Росії щодо ворожих дій проти інфраструктури, що забезпечує міста теплом, доповнюючи практично щоденні ракетні обстріли енергетичних об’єктів на території України. За даними Міжнародного енергетичного агентства, до кінця 2024 року було атаковано щонайменше 18 українських теплоелектроцентралей, понад 800 котелень та 354 км теплових мереж.
Перед польським інцидентом у січні 2024 року в Україні було зафіксовано кібератака за допомогою раніше невідомого шкідливого програмного забезпечення FrostyGoop. Тоді опалення у більш ніж 600 багатоквартирних будинках міста Львова було вимкнено.
Цей випадок став першим публічно задокументованим прикладом використання хакерами промислового протоколу зв’язку Modbus для безпосереднього саботажу систем централізованого опалення. Пізніше дослідники виявили несумлінно захищені контролери, що працюють на тих самих протоколах, у Литві та Румунії.
Система централізованого опалення, за якої одна теплоелектростанція обслуговує тисячі квартир через спільні трубопроводи, є надзвичайно привабливою мішенню. Її захист ускладнений, а відновлення роботи після успішної атаки може зайняти тривалий час. Атака взимку може призвести до загибелі людей та примусити значні групи населення мігрувати.
Централізоване тепло забезпечує опалення міст у Центральній і Східній Європі, особливо в країнах колишнього комуністичного блоку. В Словаччині це забезпечує 1,8 мільйона громадян, а у Польщі, Чехії, Угорщині та країнах Балтії показники є співставними.
Тепло подається через розгалужені мережі муніципальних операторів, які не мають уніфікованих стандартів роботи та не мають достатньо розроблених антикризових стратегій. Хоча Директива ЄС NIS2 визнає централізоване теплопостачання сектором «високої критичності», більшість муніципальних постачальників не відповідають встановленим пороговим критеріям.
Крім того, навіть ті постачальники, що відповідають цим вимогам, часто стикалися з непослідовним застосуванням правил. Багато держав-членів Європейського Союзу пропустили жовтневий 2024 року термін імплементації директиви у своє національне законодавство. Як наслідок, хоча регуляторна база існує, більшість муніципальних операторів залишається поза увагою.
Водночас проблему можна частково вирішити простими заходами. Зокрема, у рекомендаціях CISA щодо польської атаки зазначено, що зловмисники використали пристрої із підключенням до Інтернету з паролями за замовчуванням. Подібні вразливості широко поширені у системах муніципального опалення по всьому Європейському континенту.
Основні проблеми цих систем полягають у хронічній нестачі фінансування, використанні застарілих систем управління без належної сегментації мереж та відсутності тестування планів реагування на інциденти.
Україна уникнула масштабного колапсу в опалювальний сезон завдяки напрацьованому досвіду у швидкому ремонті, завчасному розгортанню резервних потужностей і застосуванню когенераційних установок, які можуть виробляти тепло незалежно від електромережі. Станом на листопад у країні функціонували 182 когенераційні установки та 239 блочно-модульних котлів, що можна було розгорнути протягом кількох днів, а не місяців.
Цей український досвід привертає увагу європейських служб цивільного захисту, проте постачальники тепла в Європі поки що не повністю врахували його та не застосовують подібні методики. Європейському континенту необхідно вжити конкретних заходів для усунення цієї прогалини.
Рекомендовані кроки включають:
1. Чітке розповсюдження мінімальних критеріїв зі Стратегії Європейського Союзу з готовності до надзвичайних ситуацій на операторів систем централізованого теплопостачання, включаючи муніципальних постачальників, що не відповідають пороговим критеріям. Такий підхід має забезпечити базові вимоги як до фізичної стійкості, так і до кібербезпеки.
2. Запровадження державами-членами обов’язкових і практично перевірених протоколів дій у кризових ситуаціях для постачальників тепла у тісній співпраці зі службами цивільного захисту та місцевою владою. Саме завдяки такому підходу польська теплоелектростанція змогла вистояти, заблокувавши шкідливе програмне забезпечення типу «wiper», тоді як більшість муніципальних операторів позбавлені подібних можливостей.
3. Систематична передача оперативних знань України через механізми Секретаріату Енергетичного співтовариства, яке налагоджує зв’язки з сусідніми країнами. Існуюча інфраструктура для обміну досвідом потребує лише активації.
Груднева кібератака на польську теплоелектростанцію має слугувати тривожним сигналом для всієї Європи.
—
Про автора: Міро Седлак — старший керівник енергетичного сектору, докторант з безпеки та оборони у словацькій Академії збройних сил генерала М. Р. Штефаніка та молодший науковий співробітник Інституту Центральної Європи.
Джерело: CEPA
