Росію від нафтової кризи врятувала війна проти Ірану — скандальна доповідь звільненого економіста ВЕБ
Війна Трампа принесла Росії $30 млрд, але цього недостатньо для стабілізації. У перспективі, за умови деескалації, нафтовий видобуток може залишатися в стані стагнації або навіть піти на спад.
У цьому контексті варто зазначити, що звіт не є результатом аналізу західних експертів, емігрантів чи українських санкційних фахівців. Його автор — Андрій Клепач, колишній заступник міністра економічного розвитку Росії, а на момент підготовки доповіді — головний економіст державного ВЕБ.РФ. Це системний чиновник-науковець, який послідовно підтримував цілі «спеціальної військової операції», розглядав Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області як «нові регіони РФ» і пропонував для них окремі моделі розвитку. У травні 2026 року він оприлюднив невтішний прогноз економіки РФ, а в серпні того ж року був звільнений.
У доповіді «Економіка Росії та геополітичні виклики» показано, як частина російської економічної системи бачить зв’язок між санкціями, війною на Близькому Сході, нафтовими доходами та станом бюджету — картина викликає занепокоєння для Кремля.
На кінець 2025 року — початок 2026-го — нафтові санкції почали діяти саме так, як передбачалося:
– Індія суттєво скоротила закупівлі російської нафти;
– Китай здійснив подібне скорочення;
– Туреччина припинила закупівлі частини російських нафтопродуктів.
Клепач зазначає, що «все йшло за санкційним сценарієм». Якби ця тенденція тривала протягом року, за оцінками ВЕБ, російський бюджет недоотримав би близько 2–2,5 трильйона рублів порівняно з бюджетним планом.
Однак ситуацію різко змінив напад на Іран. Завдяки впливу адміністрації Трампа та війні в Перській затоці Росія отримала тимчасове полегшення у вигляді стрибка цін на нафту, газ і добрива. Блокада Ормузької протоки та загроза дефіциту нафти значно підвищили світові ціни. Клепач називає це «тимчасовим перепочинком» для Росії, який демонструють сценарії ВЕБ:
– За короткотермінового конфлікту ціна Brent у 2026 році оцінюється приблизно в $89 за барель, Urals — у $68;
– За тривалого конфлікту — відповідно $103 і $83 за барель.
При цьому ключовий виграш Росії полягає не в суттєвому збільшенні фізичного експорту. У 2025 році РФ експортувала 231 мільйон тонн нафти, а за першого сценарію ВЕБ на 2026 рік прогнозується збільшення лише до 239 мільйонів тонн — тобто близько 3–4%. Проте сукупні доходи від експорту продукції паливно-енергетичного комплексу значно зростають за рахунок цінового фактора. Глобальний дефіцит енергоносіїв тимчасово пом’якшує санкційні обмеження: світ потребує нафти, і можливості повністю витіснити російські барелі стають обмеженими.
Однак санкційний тиск залишається актуальним
Навіть під час нафтового шоку Urals залишається дешевшим за Brent, отже Росія отримує лише частину глобального цінового бонусу. Клепач попереджає, що виграш від війни в Затоці стосується, передусім, 2026 року і, можливо, початку 2027-го. Після можливої стабілізації світового ринку санкції знову почнуть чинити повний тиск.
Існує також другий рівень впливу — удари українських військ, що завдають значних втрат по портовій, нафтогазовій, хімічній та логістичній інфраструктурі Росії. В доповіді ці втрати визначені як «помітний макроекономічний бар’єр» для зростання економіки. ВЕБ припускає, що російська нафтогазова галузь у підсумку може не розвиватися, а навпаки — увійти у фазу спадання з видобутком на рівні 500–505 мільйонів тонн.
Отже, санкції та українські удари впливають на різні елементи однієї системи:
1. Санкції ускладнюють продаж нафти і знижують її цінову ефективність.
2. Удари по нафтохімічних підприємствах, портах і транспортній інфраструктурі зменшують можливість переробки та фізичного вивезення продукції.
Особливо примітно, що ВЕБ окремо моделює удари по експортній інфраструктурі як чинник, здатний не лише зменшити експорт, а й, у разі подальшої ескалації, змусити Росію знижувати безпосередньо видобуток.
Далі — війна проти Ірану приносить Росії десятки мільярдів доларів додаткової експортної виручки, але майже не забезпечує економічного зростання. За першим сценарієм експорт Росії у 2026 році виростає з $422 млрд до $498 млрд, проте ВВП збільшується лише на 0,3%, а інвестиції скорочуються на 2,5%. За більш оптимістичним другим сценарієм, де експорт сягає $566 млрд, зростання ВВП становить всього 0,6%, інвестиції знижуються на 1,7%. Сам Клепач підкреслює, що конфлікт на Близькому Сході дав економіці «додаткове дихання», але позитивний вплив на реальний сектор залишиться незначним.
Розподіл додаткових нафтових доходів відбувається так:
– Частина з них накопичується в резервах;
– Деякі кошти витікають через відтік капіталу;
– Інша частка використовується для підтримки бюджету.
Тобто здатність російської економіки перетворювати нафтову ренту на інвестиції і довгострокове зростання послаблюється.
Після настає 2027 рік, і за короткотерміновим сценарієм ВЕБ ціна Urals опускається з $68 до $48 за барель. Загальний експорт РФ знижується з $498 млрд до $414 млрд — навіть менше, ніж у 2025 році.
Найболючіші наслідки відчуває бюджет
За прогнозом Клепача, нафтогазові надходження до федерального бюджету зменшуються приблизно з 9,1 трлн рублів у 2026 році до 6,8 трлн у 2027-му. Загальні доходи бюджету виявляються на приблизно 3,3 трлн рублів меншими за заплановані. Це створює проблеми не лише для нафтової сфери.
Оборонні витрати залишаються підвищеними, тому Клепач може попередити про ризик скорочення так званих «видатків розвитку», які включають фінансування науки, освіти, інфраструктури та національних проєктів.
Механізм розвитку подій можна окреслити так:
– Зниження цін на нафту призводить до падіння доходів бюджету;
– Це спричинює збільшення дефіциту бюджету;
– Влада змушена застосовувати секвестр (жорстке скорочення витрат);
– Відповідно, інвестування у сферу майбутнього зменшується.
Навіть тривала війна на Близькому Сході не розв’язує цих проблем повністю. Висока ціна на нафту може підтримувати надходження в нафтогазовий сектор, але це відбувається на тлі загального погіршення економіки, зокрема, зниження податкової бази поза нафтовим сектором.
Середньостроковий прогноз ВЕБ дає зрозуміти ситуацію:
– У базовому сценарії ціна Urals після 2026 року знижується до $48–57 за барель;
– Навіть до 2030 року вона не повернеться до рівнів, які збільшилися через близькосхідний конфлікт.
ВЕБ категорично каже: позитивний ефект від підвищення нафтових цін вичерпається вже до 2028 року.
У разі посилення санкцій і продовження українських атак на промислові та транспортні об’єкти російський ВВП у 2027 році може зрости лише на 1–1,5%.
З огляду на це важливо розуміти, що:
– Не слід базуватися на високих російських нафтових доходах у період глобального енергетичного шоку для висновку про непродуктивність санкцій;
– У першій половині 2026 року санкційний механізм вже почав чинити тиск на експорт і бюджет Росії;
– Війна проти Ірану лише різко змінила світову кон’юнктуру й тимчасово компенсувала це навантаження.
Іран фактично «купив Кремлю час», проте не розв’язав жодної з ключових проблем, через які цей час був потрібен Росії.
Джерело: facebook.com/maxgardus
