Про це йдеться в матеріалі видання The Kyiv Independent.
### Як розвивається війна Росії проти України?
Тотальна війна в класичному розумінні передбачає націленість бойових дій не тільки на армію супротивника, а й на знищення військового виробництва, джерел фінансування, логістичних ланцюгів та здатності суспільства продовжувати боротьбу.
Військовий аналітик Микола Бєлєсков наголошує, що нинішній конфлікт адаптований до сучасних технологій. Обидві сторони застосовують стратегії впливу на тиловые об’єкти, завдаючи ударів по ключовій інфраструктурі далеко від фронтової лінії.
Одним із головних проявів нового етапу війни стало масштабне збільшення дальності атак. Україна активізувала дії не лише проти військових об’єктів на окупованих територіях, а й по цілях на території Росії, серед яких:
– нафтопереробні заводи;
– об’єкти експорту енергетичних ресурсів;
– склади матеріальних резервів.
Цей розвиток подій видання характеризує як початок стратегічного наступального тиску на Москву поза межами безпосередньої лінії зіткнення.
В межах оголошеної президентом Володимиром Зеленським операції впливу Україна розширила спектр атак, що включає:
– російські порти;
– танкери тіньового флоту в Азовському морі;
– логістичні центри.
Економічний результат цих ударів вже відображається у мільярдних збитках, посилюючи відчуття війни серед звичайних громадян Росії.
У відповідь Росія проводить схожі удари по українській економіці та тиловій інфраструктурі, зокрема:
– торговельні об’єкти (гіпермаркети, супермаркети);
– поштові та складські комплекси.
Особливо Москва посилила атаки на портову інфраструктуру та цивільні вантажні судна в Одеській області. Обмеження судноплавства в Чорному морі загрожує критично важливим для економіки України доходам від експорту зерна та інших сировинних ресурсів.
Аналітики відзначають, що стратегія обох сторін базується на завданні ворогу таких економічних, соціальних і військових втрат, які зроблять неможливим ефективне продовження бойових дій.
Як зазначає Бєлєсков:
> “Іншими словами, мета полягає в тому, щоб поставити супротивника на коліна ще до того, як сама сторона зазнає поразки.”
За його оцінками, Росія робить непропорційно велику ставку саме на руйнування життєво важливої української інфраструктури, що становить особливу загрозу в переддень зими.
Ще одним потенційним чинником ескалації може стати нова хвиля мобілізації у Росії. Хоча Москва раніше намагалася уникати великомасштабного призову через негативний досвід, нестача особового складу та зниження боєздатності підрозділів змушують переглядати це питання.
У разі прийняття рішення про нову мобілізацію Росія отримає можливість:
1. Посилити наступальні операції.
2. Підтримувати їх тривалий час.
Фахівці вважають, що це означатиме перехід конфлікту у продовжену фазу виснаження, де вирішальним стане фактор того, чия економіка, армія, інфраструктура і суспільство зможуть витримати системний тиск і руйнування довше.
Слід зазначити, що в Головному управлінні розвідки України наразі не виявили ознак підготовки Росією нового широкомасштабного наступу на Київську або Чернігівську області. Проте теоретично така операція могла б відбутися після масштабної мобілізації у Росії, а сформувати необхідне угруповання Кремль потенційно зміг би ближче до лютого 2027 року.
