Війна і туризм на перший погляд здаються категоріями, які неможливо поєднати. Проте офіційні дані це спростовують. Незважаючи на повномасштабне російське вторгнення в Україну, внутрішній туристичний потік на четвертий рік війни не лише відновлюється, а й демонструє стале зростання. Подорожі по Україні в цей складний час стають можливістю по-новому відкрити для себе рідну країну. Цю тенденцію підтверджують численні розповіді мандрівників.
Студенти Настя та Юрко активно подорожують разом, обираючи переважно гірські регіони. Їхні поїздки часто розпочинаються у Квасах — селі, яке є відправною точкою для десятків маршрутів у Карпати. Тут можна легко зустріти інших туристів, поспілкуватися з місцевими мешканцями і зануритися в унікальну атмосферу краю. Настя підкреслює, що внутрішній туризм не потребує значних фінансових витрат. Простота умов, локальна кухня та підтримка місцевої спільноти роблять такі мандрівки не лише доступними, а й глибоко змістовними.
Історії мандрівок, подібні до тих, що розповідають Настя і Юрко, — не поодинокі. Внутрішній туризм поступово набирає обертів; подорожі всередині країни стають трендом. Проте через війну туристична карта України зазнає змін: з’являються нові маршрути, а маршрути, які раніше були малопопулярними, отримують нове дихання. Це також допомагає підтримувати туристичну галузь, яка під час війни функціонує у складних умовах, адже економіка країни орієнтована насамперед на оборону.
Одним із ключових інструментів для аналізу активності внутрішнього туризму є туристичний збір — податок, що надходить до місцевих бюджетів. У відповідь на запит журналу «Тиждень» Державне агентство з розвитку туризму України (ДАРТ) повідомило, що бізнес-структури перерахували 234,4 млн гривень туристичного збору лише за перші дев’ять місяців 2025 року. Цей показник на 36% перевищує минулорічний, а також у 1,5 раза більший за показники до початку повномасштабної війни. Представники ДАРТу відзначили, що це найвищий рівень туристичного збору за всю історію війни, а також один із кращих результатів за період до конфлікту. Лідерами із зарахованого туристичного збору є:
- Київ,
- Львівська область,
- Івано-Франківська область.
Протягом останніх чотирьох років географія внутрішнього туризму зазнавала змін, які можна чітко простежити через аналіз обсягів туристичного збору. Якщо у першому півріччі 2023 року лідерами були Львівщина, Київ та Закарпаття, то у 2024 році рейтинг очолили Київ, з наступними позиціями за Львівською та Івано-Франківською областями. За перші дев’ять місяців 2025 року, згідно з даними ДАРТу, столиця України забезпечила близько 20% усіх надходжень — 51 млн гривень. Значну частку цієї суми сплатили великі комерційні структури, зокрема провідні готелі.
Незважаючи на військові виклики та нічні обстріли, Київ продовжує приймати високопосадових гостей, лідерів інших держав, волонтерів, журналістів і небайдужих громадян з усього світу. У столиці також часто проводяться масштабні форуми та конференції, спрямовані на підтримку України. Саме тому великі бізнес-структури тут стали основними платниками туристичного збору. Львівська область зібрала 42,5 млн гривень туристичного збору, з яких більшу половину сплатили великі готелі та санаторії. Івано-Франківщина не відстає, зібравши 32,5 млн гривень за перші дев’ять місяців 2025 року; при цьому 23,3 млн гривень припало на Поляницьку громаду, де розташовано знаний український гірськолижний курорт Буковель. Протягом останніх років тут розвивається інфраструктура для всесезонного відпочинку, що привертає туристів як з України, так і з-за кордону. Додатково Закарпатська область переказала 21,1 млн гривень туристичного збору, а Київська область — 13 млн.
Серед регіонів із найбільш динамічним зростанням туристичного збору опинилися й несподівані території:
- Дніпропетровська область – 11,7 млн гривень (6,5 млн із них припадає на обласний центр),
- Харківська область – 2,8 млн гривень,
- Запоріжжя — 1,3 млн гривень, незважаючи на окупацію 70% території.
ДАРТ відзначає: такі цифри свідчать про існування явищ "воєнного туризму" і туризму солідарності у прифронтових регіонах. Часто "воєнний туризм" пов’язаний із родинами військовослужбовців, які користуються можливістю провести кілька днів разом, зустрічаючись у містах та селищах неподалік фронту, де ще збережена необхідна інфраструктура. Це знижує час дорожніх переїздів для військових, у яких відпустка буває обмеженою.
Найбільш популярним туристичним напрямком за чотири роки війни, безперечно, залишаються Карпати. Це підтверджують і статистичні дані ДАРТу щодо туристичних зборів, і показники пасажиропотоку Укрзалізниці. Так, лише протягом двох з половиною місяців літнього сезону 2025 року Яремче відвідало 54 тисячі пасажирів; до Татарова–Буковеля потягом прибули 52,5 тисячі, а до Ворохти — 39 тисяч туристів. Варто зазначити, що популярність отримали майже всі села гірського регіону, завдяки мальовничим пейзажам і спокійній атмосфері, що є одними з головних факторів вибору місця відпочинку у поточних умовах.
У Львівській області найбільш відвідуваними гірськими зонами залишаються Трускавець, Східниця, Тустань і Сколівські Бескиди — місця, де гірські краєвиди, чисте повітря і лікувальні джерела створюють ідеальні умови для відпочинку.
Незважаючи на сталий приріст туристичних зборів, представники туристичної сфери, зокрема турагентств, не відзначають значного збільшення кількості клієнтів. Зокрема у агенції пригод «ВЙО» пояснили журналу «Тиждень», що попит на їхні подорожі до повномасштабного вторгнення був удвічі вищий. Окрім загального зниження активності, суттєво скоротилася й географія маршрутів. Зокрема, маршрут у Карпатах — масив Мармароси — наразі недоступний для туристів через близькість до кордону з Румунією.
У порівнянні між 2023 та 2025 роками представники агенції відзначають відсутність радикальних змін у попиті та географії походів. Це свідчить про поступову стабілізацію ринку активного туризму, хоча він залишається залежним від ситуації з безпекою та доступності гірських територій. Інтерес до походів зберігається, проте туристи дедалі ретельніше обирають маршрути, орієнтуючись на безпечність та зручну логістику.
Вінницький регіон цьогоріч пережив справжній туристичний підйом. Національний музей-садиба Миколи Пирогова відвідало майже 50 тисяч осіб. Одним із нового і водночас незвичного для більшості українців напрямків активного відпочинку став подільський шлях святого Якова — Camino Podolico. Цей паломницький маршрут проходить від Вінниці до Кам’янця-Подільського мальовничими куточками східного Поділля. У першій частині шляху мандрівники рухаються уздовж берегів річок Південний Буг та Рів, а у другій — наближаються до національного парку «Подільські Товтри». За цей рік уже було видано 521 паспорт пілігримів Camino Podolico.
Іншим популярним туристичним об’єктом стала історична фортеця у Кам’янці-Подільському. За даними державного історичного музею-заповідника, більше ніж 147 тисяч відвідувачів побували у фортеці за перші вісім місяців 2025 року. Популярні серед туристів і природні водоймища, зокрема:
- Бакота,
- Дністровський каньйон,
- Шацькі озера,
- Канівське водосховище.
Мальовниче село Витачів на Київщині, розташоване на високому правому березі Дніпра серед лісостепових ландшафтів, стало найбажанішою туристичною локацією регіону.
Незважаючи на наявність безпекових ризиків, Одеса залишається популярним серед українських туристів містом. За даними міської влади, лише за літній сезон місто відвідало понад мільйон туристів — це найкращий показник за останні три роки. Станом на 1 жовтня 2025 року сума туристичного збору в Одесі становила 9,12 млн гривень, що на 25% перевищує показник минулого року.
Конфлікт кардинально трансформував туристичну карту країни, але не стер із пам’яті українців їхню туристичну культуру. Західні області стали кузнею туристичного притягання, прифронтові регіони — майданчиком солідарності, а сфера активного туризму — адаптована до сучасних викликів галузь. Подорожі Насті і Юрка залишаються не лише відпочинком; вони сприяють підтримці економіки та турботі про власне благополуччя. Українська мапа мандрівок демонструє зміни, проте не втратила свого наповнення.
Матеріал підготовлено в рамках спільного спецпроєкту «Українського тижня» та Школи журналістики та комунікацій Українського католицького університету. Повну електронну версію спецвипуску можна переглянути за посиланням.
