Наприкінці січня цього року Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) оприлюднив ґрунтовний звіт, який детально описує вплив повномасштабного вторгнення Росії в Україну на самого агресора. Ця неурядова міжпартійна організація, заснована у 1962 році та очолювана з 2000 року президентом і генеральним директором Джоном Дж. Хамре, займається розробкою практичних пропозицій для вирішення важливих глобальних проблем. Голова Ради попечителів CSIS з 2015 року — Томас Дж. Притцкер, що змінив колишнього сенатора США Сема Нанна (D-GA).
Автори звіту, серед яких виділяється провідний експерт із питань безпеки Сет Джонс, аналізують як людські втрати, так і економічні наслідки військової агресії. За словами Джонса, починаючи з 2024 року, російські військові сили просунулися менш ніж на 1,5% території України, несуть значні втрати та зіштовхуються із серйозними економічними викликами. В інтерв’ю виданню «Idel.Реалії» експерт розповів про методи отримання інформації про загиблих, причини стратегічних поразок Кремля, вплив війни на регіони й технологічне відставання Росії, а також про можливі перспективи країни після правління Володимира Путіна.
Сет Джонс — спеціаліст у сферах оборонної стратегії, військових операцій, оборонної промисловості та нерегулярної війни. Веде міжпартійну команду з понад 150 фахівців, які займаються дослідженнями та аналізом питань безпеки національного масштабу. Водночас він є Комісаром Конгресової комісії з війни в Афганістані, а також викладачем у Центрі внутрішньої оборони і безпеки (CHDS) при Військово-морській аспірантурі США.
Раніше Джонс очолював Центр міжнародної безпеки та оборонної політики в RAND Corporation і обіймав ряд посад у Міністерстві оборони США та Командуванні спеціальних операцій. Він також працював представником командувача спеціальними операціями США при помічнику міністра оборони з питань спеціальних операцій і був офіцером із планування та радником командувача спеціальних операцій в Афганістані. Експерт брав участь у Конгресовій комісії, що перевіряла виконання рекомендацій ФБР за результатами розслідування подій 11 вересня.
Ті втрати російської армії
— Запитуючи про згадані у звіті 325 000 загиблих російських військових, чи є ця цифра оцінковою, адже у доповіді не використовуються слова «підтверджені» чи «виявлені»?
— Так, це оцінка загальних втрат Росії, котрі включають поранених, зниклих безвісти й загиблих безпосередньо на поле бою. Використовуючи комплексний методологічний підхід, ми дійшли до висновку, що внаслідок війни в Україні загинуло приблизно від 275 000 до 325 000 росіян. У звіті також наведено оцінки втрат України, оскільки дослідження торкається обох боків конфлікту.
— Національні служби на кшталт Татаро-башкирської служби Радіо Свобода зафіксували більше 49 тисяч підтверджених загиблих росіян лише з Поволжя, а «Русская служба Би-би-си» повідомляє про понад 165 тисяч втрат по всій Росії. Чому ваша оцінка практично вдвічі більша?
— Основна причина у тому, що багато організацій рахує лише підтверджені смертельні випадки, спираючись, скажімо, на дані кладовищ, офіційні поховання чи списки в лікарнях. Ми ж, працюючи з військовою розвідкою багатьох країн (Польщі, держав Балтії, Фінляндії, Великої Британії, США) та використовуючи різноманітні джерела, врахували те, що влада Росії ретельно приховує реальні масштаби втрат. Саме тому наші оцінки суттєво вищі.
Втрати українських військ
— Ви оцінюєте смертність українських військових у проміжку від 100 до 140 тисяч осіб, у той час як президент України Володимир Зеленський говорить про 55 тисяч офіційно підтверджених загиблих, при цьому багато військовослужбовців вважаються зниклими безвісти. Чому існує така диспропорція?
— Ці теми дуже делікатні для урядів, які перебувають в центрі війни. Ми здійснили поїздку в Україну, провели консультації з представниками українського уряду, а також із державними структурами Європи та США, які працюють на місцях і базуються на українських даних. Для обох оцінок — російських й українських втрат — ми застосували схожу методологію.
Непропорційні втрати в національних республіках Росії
— Статистика свідчить про непропорційно високі показники загиблих із національних республік Росії, зокрема Башкортостану і Татарстану. Як це пояснити?
— Тут варто розглянути кілька чинників:
-
Матеріальні стимули — російська держава щедро винагороджує солдат і їхні родини, зокрема у випадку загибелі. Це робить службу привабливою для бідніших регіонів Далекого Сходу, Північного Кавказу тощо.
- Політичні міркування — ключові для Путіна політичні центри, такі як Москва і Санкт-Петербург, мають менше втрат, ймовірно через їхню важливість для режиму.
Таким чином, можна припустити наявність як економічних причин, так і політичних мотивів із позиції Кремля, який, вочевидь, розглядає жителів окремих регіонів як більш «змінний матеріал».
— Якщо нагадавши про матеріальний аспект і бідність окремих регіонів, чому тоді Татарстан, який є одним із найрозвинутіших регіонів Росії, демонструє високий рівень втрат?
— Наш звіт не досліджував питання вербування до російської армії. Ми лише проаналізували відкриті джерела — матеріали Бі-Бі-Сі, "Медіазони" та інші — щодо походження окремих військовослужбовців. Глибокий регіональний аналіз не проводився і тому не є частиною цього дослідження.
Швидкість просування
— За даними Татаро-башкирської служби Радіо Свобода, у Поволжі, де розташовані Татарстан і Башкортостан, загинув кожен 150-й чоловік віком від 18 до 66 років. Ви вказуєте, що в 2024 році російські війська захопили менше 1,5% української території, понесли великі людські втрати й істотні економічні збитки Росії. Чи можна порівняти таку стратегію просування з радянськими методами під час штурму Рейхстагу у 1945 році, які характеризувалися значними й часто безглуздими людськими втратами? Чи є «досягнення мети будь-якою ціною» актуальним і сьогодні?
— Це справді жорстока тактика. Події Другої світової війни, зокрема німецьке вторгнення в СРСР і наступ радянських військ, були боротьбою на виживання. За підрахунками, Червоної армії знадобилося 1 394 дні, щоб дійти від початку німецького наступу (операція «Барбароса») до Берліна.
Порівняно з цим, з моменту російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року, за такий самий період просування було досягнуто лише до міста Покровськ. Це викликає враження надзвичайно повільного темпу — навіть повільнішого за пересування равлика. За останні сто років не було зафіксовано подібних повільних наступальних операцій.
Головна причина полягає в тому, що ця війна не є війною за виживання — вона є вибірковою, примусовою війною за волі Кремля і Путіна. Тому людські втрати здаються особливо безглуздими.
Мирні переговори і цілі Путіна
— Ви зазначаєте, що основна мета Путіна — повернути Україну до сфери впливу Росії. Чи означає це, що будь-які мирні домовленості заздалегідь приречені через прагнення України зберегти суверенітет? Що можуть зробити західні країни, щоб вплинути на ситуацію?
— Згоден, це свідчить, що будь-яку угоду про мир чи припинення вогню у 2026 році слід розглядати і у короткостроковій, і в далекій перспективі.
У близькостроковій перспективі припинення вогню може статися — можливо, з територіальними обмінами — оскільки обидві сторони виснажені та несуть величезні людські і економічні втрати після чотирьох років війни.
Водночас президент Путін чітко розглядає Україну як частину російської сфери впливу. Поки Київ орієнтований на Європу та Захід, а не Москву, Росія, найімовірніше, продовжить пошкоджувати український суверенітет як військовими, так і гібридними методами у «сірій зоні».
Отже, враховуючи амбіції Путіна, війна навряд чи близька до завершення.
— Чи означає це, що мир неможливий без поразки Росії?
— Наразі завершити війну радикально важко. Проте я не вважаю, що поразка Росії — єдиний можливий сценарій. Існує сценарій сдержування, у якому може настати тимчасове припинення бойових дій, під час якого Україна розвиватиме свої сили за підтримки Західних партнерів, що зробить подальше вторгнення вкрай складним і дорогим.
Наприклад, подібний підхід було застосовано в Чечні: війна почалася, потім настала пауза приблизно на три роки, після чого вона відновилася і тривала ще близько десяти років.
Економічні й технологічні наслідки
— Ви також наголошуєте на економічних наслідках війни: скороченні виробництва, обмеженнях іноземних інвестицій, втраті доступу до міжнародних ринків та значному технологічному відставанні, особливо у сфері штучного інтелекту. Чи означає це, що Росія безповоротно відстає?
— Росія нині є економічною силою другого чи третього ешелону, а не провідною потугою у світовій економіці. Хоча вона має ресурси, такі як нафта й газ для експорту, майбутнє виглядає доволі похмурим навіть у базових економічних показниках.
У 2023 році економіка України зросла лише на 0,6%, згідно з даними МВФ, 2026-й також не обіцяє поліпшень. Росія стикається з численними проблемами: спадом у промисловому виробництві, дефіцитом робочої сили, інфляцією, падінням споживчого попиту.
Особливо гострі проблеми з капіталом, де навіть підтримка з боку Китаю не дозволяє компенсувати брак іноземних інвестицій. Ба більше, спроби Путіна зробити Росію лідером у сфері штучного інтелекту не увінчались успіхом: за багатьма провідними індексами країна перебуває внизу списку.
Вражаюче, що серед сотні найбільших технологічних компаній світу немає жодної російської. Основні лідери — в США (Google, Amazon, Meta, Nvidia), Китаї, Тайвані, Нідерландах, Німеччині, Південній Кореї, Японії та Великій Британії, але не в Росії.
Отже технологічне відставання Росії є суттєвим і навряд чи подолається найближчим часом.
Вплив санкцій
— Обговорімо санкції, накладені на Росію через вторгнення в Україну. Зазвичай у Росії їх оцінюють як неефективні. Наскільки реальною була їх дія?
— Ми не проводили всебічного аналізу санкцій, але певні наслідки очевидні.
Росія змогла оминути деякі обмеження через торгівлю з Китаєм, Індією та іншими країнами, а також через так званий «тіньовий флот», який експортує нафту та газ під чужими прапорами. Частково ці дії протизаконні, і деякі країни намагаються їх блокувати.
Значним є відтік капіталу та «витік мозку» — молоді спеціалісти в технічній сфері масово виїжджають до Європи чи США. Санкції позначилися і на спорті: Росію виключили з багатьох міжнародних змагань, включно з Олімпійськими іграми та Чемпіонатами світу з футболу.
Відтак санкції викликали не тільки економічний тиск, а й стійку психологічну ізоляцію російського уряду від міжнародної спільноти.
— Санкції не дають негайного результату, чи не так?
— Саме так. Їхній ефект залежить від того, чи зможе Росія знайти альтернативні джерела для товарів, на які накладено обмеження. Нерідко вдаються до нелегального реекспорту через країни Центральної Азії, проте це забирає час. Загалом санкції завдають відчутних довгострокових економічних і політичних збитків.
Політичні наслідки для російських регіонів
— Оскільки національні республіки Росії несуть непропорційно високі втрати й відчувають зростаючий бюджетний дефіцит, чи може це спричинити консолідацію регіональних еліт і посилення центробіжних настроїв?
— Можливе зростання незадоволення діяльністю Путіна та центральної влади. Найбільше страждають військові та цивільні в віддалених регіонах, котрі також відчувають економічні наслідки чотирирічної війни.
Ці фактори можуть збільшити політичне невдоволення, що спричинить критичне ставлення як до економіки, так і до воєнної політики Кремля. Варто розуміти, що війна є вибором Путіна, а не вимушеною необхідністю.
Російська армія проявила себе гірше, ніж будь-яка велика армія минулого століття. Настав час зупинити цю війну і припинити страждання російського народу.
Перспективи Росії після Путіна
— Насамкінець, як ви бачите ключовий сценарій розвитку Росії після завершення ери Путіна?
— Я сподіваюся, що це буде країна, яка не прагнутиме силою розширювати свої території, наприклад, шляхом агресії проти України чи країн Балтії.
Росія відновить тісні економічні і політичні зв’язки зі світом, включно з Європою, США, Канадою та іншими державами.
- Населення стане більш заможним.
- Росія повернеться на міжнародну арену як повноцінний партнер.
- Російські спортсмени знову братимуть участь у світових змаганнях.
- Країна відіграватиме позитивну роль у глобальних процесах.
Це — те майбутнє, якого, на мою думку, прагне більшість росіян.
Підписуйтеся на наш канал у Telegram, щоб отримувати останні новини та аналітику.
