Після звільнення Херсона у листопаді 2022 року Україна не володіла достатнім матеріальним ресурсом, щоб оперативно продовжити наступальні дії на південному напрямку та рухатися у бік Криму. За словами колишнього головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного, можливості українських військ суттєво обмежувалися через:
– затримки у постачанні західного озброєння;
– дефіцит боєприпасів;
– складний характер рельєфу місцевості.
Окремо було зазначено, що просування крізь відкритий український степ створювало додаткові виклики для підрозділів.
Підготовка Херсонської наступальної операції, за словами Залужного, розпочалася ще в липні 2022 року. Завдання полягало не лише у звільненні правобережжя Дніпра, а й у вибиванні з території України елітних підрозділів противника, які закріпилися на оборонних позиціях. Владила із цього випливала потреба у:
1. Додаткових силах для зміцнення українських військ.
2. Техніці, зброї та боєприпасах, які були у дефіциті.
Валерій Залужний наголосив:
«Додаткових сил потребували і ми, щоб вибити цю еліту з української землі, але нам їх не вистачало. Потрібні були техніка, зброя і боєприпаси».
Він підкреслив, що успішність наступу залежала не лише від дій українських військових, а й від своєчасного постачання озброєння з боку міжнародних партнерів. Україна не могла власними силами забезпечити необхідною кількістю артилерії, танків і бойових машин піхоти.
Колишній головнокомандувач зазначив:
«Зброя та боєприпаси затримувалися, а політика вимагала результату. І не тільки наша».
Ще однією значною перешкодою для українських сил стала місцевість. Відкритий степ не дозволяв широко використовувати бронетехніку через відсутність природного маскування. Також просуванню заважали розгалужена мережа іригаційних каналів та річка Інгулець. Російські війська в цей час постійно поповнювали свої особові склади і техніку.
У вересні 2022 року темпи наступу на південному напрямку були значно повільнішими порівняно з операціями в Харківській області, що викликало напруження у відносинах як з міжнародними партнерами, так і з вищим військово-політичним керівництвом України.
У жовтні Генеральний штаб змінив тактичний підхід, враховуючи важкі втрати, складність місцевості та низькі темпи просування. Українські війська сконцентрувалися на блокуванні російських підрозділів у районах їхньої концентрації, застосовували авіаційні та ракетно-артилерійські удари, а також атакували слабкі позиції противника із підтримкою бронетехніки.
Залужний також відмітив важливу роль американських реактивних систем залпового вогню HIMARS та M270, які дозволили:
– знищувати російські склади боєприпасів;
– руйнувати командні пункти й логістичні вузли;
– значно ускладнювати постачання окупаційним військам.
Водночас колишній головнокомандувач підкреслив, що своєчасне отримання більшої кількості високоточних систем, артилерійських боєприпасів і бронетехніки могло б створити більш сприятливі умови для розвитку українських операцій як наприкінці 2022 року, так і на початку 2023-го. Він наголосив:
«Будь-який наш задум та оперативні спроможності залежали від поставок озброєння партнерами».
Залужний не стверджує, що Україна мала чітко затверджений план безпосереднього наступу на Крим після звільнення Херсона. Проте в своїй статті він докладно пояснює, чому можливості для подальшого просування на півдні були обмеженими та якою мірою розвиток наступальних операцій залежав від міжнародної військової підтримки.
Про це детально розповів колишній головнокомандувач ЗСУ, нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний.
Минуло вже три роки з дня звільнення Херсона, проте боротьба за справедливість продовжується. Лише на Херсонщині під час російських атак загинула одна людина, ще шестеро отримали поранення.
—
Читати наші новини можна у Telegram та інших соцмережах.
Також пропонуємо завантажити наш мобільний додаток з App Store або Google Play для зручного доступу до актуальної інформації.
