Верховна Рада України підтримала ініціативу створення Космічних сил як окремого виду Збройних сил нашої країни. Йдеться не про військові кораблі, які перебувають на орбіті, а про розвиток супутникової розвідки, захищеного зв’язку, систем раннього попередження про ракетні удари та розширення можливостей для українських військових. Аналогічні структури вже функціонують у Сполучених Штатах, Франції, Німеччині та низці інших держав.
9 листопада Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроект №13255, що передбачає формування Космічних сил у складі Збройних сил України. За це рішення проголосували 252 народні депутати. Головна мета нового виду військ — надати Україні інструменти для протидії загрозам із космосу, удосконалення систем раннього виявлення ракетних запусків та забезпечення захищеного супутникового зв’язку.
Для нашої держави космічний простір давно перестав бути виключно науковою сферою. Супутникові знімки допомагають відстежувати пересування російської військової техніки, аналізувати об’єкти на окупованих територіях і оцінювати наслідки нанесених ударів. Супутниковий зв’язок підтримує комунікацію між військовими підрозділами, навігаційні системи застосовуються в сучасних безпілотниках і високоточній зброї. Водночас більшість цієї інфраструктури належить іноземним державам та приватним компаніям.
Видання UA.News пояснює:
– Які завдання виконують Космічні сили провідних країн, зокрема США, Франції та інших;
– Чому Україні потрібна власна військова космічна структура;
– Як супутникова розвідка впливає на застосування ракет та дронів;
– Чи означатиме створення нового військового виду запуск українських апаратів на орбіту.
—
### Основні положення створення Космічних сил України
Законопроект №13255 було зареєстровано 2 травня 2025 року. Він передбачає внесення змін до Закону України «Про Збройні Сили України» із доповненням переліку існуючих видів ЗСУ Космічними силами. Ініціаторами виступили народні депутати Федір Веніславський, Роман Костенко та Олександр Федієнко. 9 листопада 2026 року Верховна Рада підтримала документ у першому читанні, набравши 252 голоси “за”.
За словами представників парламенту, метою законопроекту є створення комплексних організаційних, правових та військово-технічних можливостей, спрямованих на протидію загрозам з космосу. Планується формування спеціалізованої військової структури, відповідальної за космічний напрямок оборони та задоволення потреб інших складових Збройних сил.
Ключовим аргументом на користь цього кроку стала наявність російської ракетної загрози, зокрема балістичних ракет, траєкторія яких проходить поза щільними шарами атмосфери. Вчасне виявлення таких запусків можливе завдяки спеціалізованим системам спостереження, у тому числі космічного базування — здатним фіксувати теплове випромінювання двигунів ракет і передавати цю інформацію до наземних центрів обробки.
Для України впровадження подібної системи стало б додатковим джерелом даних щодо російських ракетних атак. Нині значна частина виявлення та супроводження повітряних цілей залежить від наземних радарів і партнерської інформації. Власні космічні системи раннього попередження доповнили б існуючі засоби, однак їхнє створення вимагатиме спеціалізованих супутників і значних ресурсів.
Ще одним пріоритетом є розвиток системи захищеного супутникового зв’язку, що забезпечить обмін інформацією на великих відстанях навіть у випадках пошкодження наземної телекомунікаційної мережі. Так такий зв’язок особливо важливий для підрозділів, які діють у районах з нестабільним мобільним покриттям або за умов застосування російських систем радіоелектронної боротьби.
Також планується координація використання супутникової розвідки, оскільки українські військові вже отримують зображення земної поверхні від іноземних держав і приватних операторів. Спеціалізована структура здатна формувати потреби армії в цих даних, координувати їхнє отримання та організовувати взаємодію між операторами супутникових систем і військовими підрозділами.
Важливим аспектом стане розвиток власної космічної інфраструктури. Україна має значний досвід у створенні ракетно-космічної техніки, супутників і систем управління. Для військового застосування необхідні не лише космічні апарати, але й наземні станції зв’язку, центри обробки інформації, захищені мережі передачі даних та кваліфіковані спеціалісти.
Проте створення Космічних сил не означає миттєвого запуску всіх цих технологій одночасно. Новий вид військ зможе використовувати вже наявні супутникові сервісні послуги, співпрацювати з міжнародними партнерами і поетапно розвивати власний потенціал. Такий підхід дозволить розпочати роботу без негайної необхідності формувати повноцінне українське супутникове угруповання.
Питання фінансування лишається відкритим. За висновком парламентського бюджету, реалізація законопроекту вимагатиме додаткових витрат із державного бюджету на створення, утримання та забезпечення діяльності Космічних сил, але конкретних сум наразі не визначено.
—
### Досвід функціонування Космічних сил США та інших держав
Найвідомішою військовою космічною структурою у світі є United States Space Force, створена 20 грудня 2019 року. Як пояснюється на офіційному сайті цієї структури, рішення було зумовлене зростаючою роллю космічної інфраструктури для оборони та появою нових загроз супутниковим системам.
Незважаючи на назву, більшість завдань американських Космічних сил виконується на Землі. Військові керують супутниками, аналізують розвідувальні дані, контролюють космічні об’єкти і підтримують роботу наземної інфраструктури.
Головними напрямами діяльності є:
– Супутниковий зв’язок;
– Навігація;
– Системи ракетного попередження;
– Спостереження за об’єктами на орбіті;
– Забезпечення космічних запусків.
Зокрема, підрозділ Mission Delta 4 відповідає за космічні та наземні засоби попередження про ракетні атаки. Інфрачервоні супутники фіксують теплове випромінювання двигунів ракет під час старту і надсилають цю інформацію до відповідних військових систем.
Американські Космічні сили також підтримують роботу GPS, забезпечують захищений супутниковий зв’язок та відстежують потенційно небезпечні маневри інших апаратів на орбіті.
Франція реалізує подібні завдання через Командування космосу у складі Повітряно-космічних сил. За даними Міністерства збройних сил Франції, країна використовує оптичні розвідувальні супутники CSO, систему радіоелектронної розвідки CERES та апарати захищеного військового зв’язку Syracuse.
Німеччина має власне Космічне командування та застосовує радіолокаційні супутники SARah, які дозволяють отримувати зображення земної поверхні навіть уночі і при хмарній погоді. За поясненнями Бундесверу, ця система забезпечує країні можливість самостійно здобувати важливу військову розвідку.
Велика Британія заснувала UK Space Command у 2021 році. У серпні 2024 року країна запустила військовий супутник Tyche для спостереження земної поверхні. У листопаді 2026 року британське оборонне відомство також повідомило про запуск апарата Titania.
Японія посилює свій військовий космічний підрозділ. У березні 2026 року Міністерство оборони Японії оголосило про його розширення з приблизно 310 до 670 військовослужбовців.
Досвід цих країн демонструє різноманітність організації Космічних сил, при цьому спільною метою є забезпечення армії супутниковими даними, зв’язком, навігацією та здатністю захищати власну орбітальну інфраструктуру.
—
### Використання супутникової розвідки у військових операціях України
В умовах повномасштабної війни Україна вже активно застосовує космічну розвідку. Одним із найвідоміших прикладів є “народний супутник” від фінської компанії ICEYE, доступ до якого українська сторона отримала у 2022 році завдяки коштам, зібраним через благодійний фонд Сергія Притули.
У серпні 2022 року ICEYE офіційно заявила про угоду, що передбачала надання Україні доступу до одного радіолокаційного супутника та ширшого угруповання космічних апаратів компанії. Ці супутники використовують технологію SAR — радіолокацію із синтезованою апертурою. На відміну від оптичних камер, вони здатні отримувати зображення незалежно від світлових умов та за несприятливої погоди.
За даними Головного управління розвідки, з вересня 2022 року українські розвідники отримали понад 5900 радіолокаційних космічних знімків завдяки цьому проєкту. Супутникові матеріали застосовуються для:
– Спостереження за військовими об’єктами Росії;
– Виявлення цілей;
– Планування ударів;
– Оцінювання результатів нанесених ударів.
Регулярний моніторинг аеродромів дозволяє відслідковувати зміну розміщення літаків і техніки, а також контролювати стан військових складів, баз, логістичної інфраструктури та інших об’єктів.
Для ракетних систем і далекобійних безпілотників супутникові знімки є важливим джерелом інформації під час планування операцій. Вони дозволяють оцінити стан цілей після атак і масштаб завданих руйнувань.
Водночас супутники не забезпечують безперервного спостереження за кожною ділянкою земної поверхні. Частота отримання нових зображень залежить від орбітального положення, кількості апаратів та технічних характеристик обладнання.
Варто відокремлювати поняття супутникової розвідки і навігації: розвідувальні апарати збирають відомості про об’єкти, тоді як GPS та інші навігаційні системи допомагають визначати координати. Ці технології доповнюють одна одну, але виконують різні функції.
—
### Перспективи Космічних сил у системі раннього попередження про ракетні удари
Одним із напрямів розвитку українських Космічних сил може стати система раннього попередження про запуск ракет. Це особливо важливо у контексті застосування Росією балістичних ракет, які залишають обмежений час на реагування.
Хоча наземні радари можуть виявляти і супроводжувати летючі цілі, їхні можливості залежать від розташування станцій, характеристик обладнання та траєкторії польоту ракети. Космічні системи могли б доповнювати наземні засоби моніторингу. Зокрема, супутники з інфрачервоними сенсорами можуть виявляти теплове випромінювання двигунів ракет у момент старту.
Такий принцип використовується в американських системах попередження. За офіційними даними Космічних сил США, орбітальні та наземні засоби працюють у комплексі для своєчасного виявлення потенційних загроз.
Для України це означало б можливість отримання додаткових даних про російські ракетні пуски уже на початкових етапах польоту.
Утім створення такої системи вимагає спеціалізованих супутників, наземних центрів обробки даних та інтеграції з протиповітряною обороною. Потрібні й відповідні засоби протиракетної оборони, адже своєчасне виявлення не гарантує перехоплення.
—
### Чи означає створення Космічних сил запуск власних українських супутників
Створення Космічних сил не обов’язково означає, що Україна найближчим часом почне масово запускати власні військові супутники. Новий вид військ зможе використовувати можливості іноземних партнерів, комерційних операторів і наявну інфраструктуру.
Водночас Україна має чималий досвід у створенні космічної техніки. Зокрема, 13 січня 2022 року на орбіту було виведено український супутник «Січ-2-30» за допомогою американської ракети Falcon 9 компанії SpaceX.
Однак між запуском окремого апарата і створенням повноцінної військової супутникової системи існує суттєва різниця. Для регулярного спостереження великих територій одного супутника, як правило, недостатньо — апарати на низьких орбітах постійно рухаються, і конкретна ділянка перебуває у зоні їхнього огляду обмежений час.
Окрім самих супутників, необхідні наземні станції зв’язку, центри обробки інформації, захищені канали передачі даних та висококваліфікований персонал для обслуговування обладнання. Альтернативою може бути закупівля супутникових послуг у міжнародних операторів, що вже практикується, зокрема на прикладі співпраці з ICEYE.
У перспективі можливо створення комбінованої системи: частина апаратів належатиме державі, а доповнювальні розвідувальні дані надходитимуть від партнерів. При цьому навіть власні українські супутники не обов’язково доведеться запускати ракетами національного виробництва — для цього можна залучати послуги міжнародних космічних компаній.
—
### Можливі зміни для України внаслідок створення Космічних сил
Створення Космічних сил сприятиме зниженню залежності України від іноземних космічних технологій та формуванню єдиної системи управління військовими супутниковими можливостями в державі.
Наразі українська армія використовує супутниковий зв’язок, розвідувальні зображення та навігаційні сервіси, значна частина яких належить іноземним державам або приватним операторам. Це дозволяє отримувати сучасні технології без багаторічної розробки власних апаратів, але створює певну залежність від умов контрактів, технічної доступності послуг і рішень постачальників.
Загрозливими факторами залишаються кібератаки, радіоелектронні перешкоди та спроби порушення роботи супутникових систем зв’язку. Майбутні Космічні сили могли б координувати збір розвідувальних даних, розвиток захищеного зв’язку, створення власних супутників та взаємодію з міжнародними партнерами.
Примітно, що питання не стосується розміщення зброї на орбіті — договір про космос 1967 року забороняє розміщення на навколоземній орбіті ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення. Водночас документ не накладає загальної заборони на використання супутників у військових цілях, таких як зв’язок, розвідка і навігація.
Головними викликами для України стануть питання фінансування, підготовки кадрів та розбудова необхідної інфраструктури. Власне супутникове угруповання потребуватиме не лише коштів на розробку і запуск апаратів, але й постійного обслуговування наземних станцій, систем управління та обробки даних.
Досвід США, Франції, Німеччини та інших держав свідчить, що військова присутність у космосі визначається не кількістю супутників, а здатністю ефективно використовувати отриману інформацію задля потреб армії.
Україна вже володіє практичним досвідом застосування космічної розвідки у ході війни, і тепер лишається питання, чи зможе держава перетворити ці здобутки на стабільну довгострокову військову систему.
—
Читайте нас у Telegram та Sends, а також завантажуйте наш додаток у Apple Store та Google Play.
